Спецпроект
Голодомор

Резолюція Сенату США щодо Голодомору в Україні. ТЕКСТ

Сенат визнає висновки Комісії про Український Голодомор, поданої до Конгресу 22 квітня 1988 року, в тому числі у частині "Йосип Сталін та його оточення вчинили геноцид проти українців у 1932-1933 роках".

Ольґерд Бочковський: Я звинувачую!

"J`accuse!" Бочковського поставило запитання: якби ж пролунало європейське, а не лише українське, "J`accuse!" щодо злочинів більшовиків – чи тоді стало б можливим 23 серпня 1939 року? Саме тоді "сіамські близнюки" домовилися про розв’язання найстрашнішої з воєн в історії. Яку відповідальність за це несуть ті, хто брехав, виправдовував або просто мовчав у справі Голодомору?

Малкольм Маґґерідж і голод в Україні 1932-1933 років

Без сумніву це був один із найбільших злочинів наших часів, не менший, ніж єврейська катастрофа чи вірменська масакра. Але мене завжди вражає, як люди, говорячи про великі страхіття нашого століття – Аушвіц, Хіросіму та інші, ніколи не згадують голод в Україні. Якось після всіх тих років ще не усвідомлено того факту, що Сталін у 1930-х роках убив набагато більше людей, ніж Гітлер винищив євреїв.
Відео

1933: Жорна голоду - фільм про Голодомор

Люди Правди, кремлівська пропаганда і корисні ідіоти

"Потьомкінські села? Не знаю… Те, що я бачив у Росії, було прекрасно, а про те, чого я не бачив, я не можу говорити!.. Але голод!.." Ризькі газети докладно описували емоції Ерріо — запитання про голод чомусь вивело його з рівноваги: "Це брехня! Чистісінька, чистісінька, чистісінька брехня!.."

Олександр Снідалов: 7 підписів кожні 10 хвилин. Петиція про визнання Німеччиною Голодомору

42 підписи за годину, 1008 підписів за день, з такою швидкістю 14 травня з'являлись нові підписи під петицією, за те щоб Німеччина визнала Голодомор геноцидом.

Ігор Бігун: Антисемітська фальшивка про Голодомор

В атмосфері недавнього відзначення 85-х роковин Голодомору 1932—1933 років я помітив, як соціальними мережами почала гуляти картинка з портретами й іменами діячів явно єврейського походження. Галерею портретів увінчує підпис "Україна повинна знати цих вбивць поіменно! Це виконавці голодомору на території України".

Олександр Зінченко: Ми всі травмовані. Здолати травми Голодомору, чи зникнути?

І сьогодні – через 85 років – смертність в Україні вища там, де був Голодомор, а народжуваність вища там, де його не було. Загоїти травми минулого – лишається навіть не питанням безпеки, а справою існування для українців.

Ольґерд Бочковський: Безхребетна Европа

Вони захоплюються тим соціяльним раєм, що має бути в СССР за 50 або 100 років, і не бачать того жахливого пекла, в якому тепер загибають і вимирають міліони совєтського населення. Ніколи й ніде людська гідність не були так принижені та збезчещені, як у сутінку большевицької ГПУ. А проте европейське сумління ані разу не запротестувало проти дикунства большевицької політики.

Всеволод Балицький і Голодомор 1932—1933 років

У розпал Голодомору Балицький виявляв постійне піклування про працівників свого відомства. І Балицький, і його підлеглі під час Голодомору не зазнавали проблем із продуктами харчування.

Голодомор у Харкові: коло життя, коло смерті, чорні нитки історії

Навколо Харкова була смуга життя — приміська зона, де мешкали працівники промислових підприємств і їхні родини. Тут не було тотального мору. Коло смерті починалося за 40—50 кілометрів від столиці.

Понад 5000 масових виступів. Як українське село чинило спротив колективізації

"Повстання шириться з кожним днем й стає нам великою загрозою. Усі активісти тікають в паніці до великих міст, бо куркулі, які повстали… не дають пощади ні на хвилину життя"

Світова історія геноциду. Лекція Нормана Наймарка

Геноцид – це частина людської цивілізації від самого її початку. Первісні роди, клани і племена винищували одне одного з тою самою жорстокістю, з якою й модерні нації намагаються ліквідувати групи тих, кого вони вважають за ворогів.
Про проект

Цю трагедію ми будемо переживати дуже довго. Поки не піде у засвіти останній очевидець рукотворного голоду. Поки ми не згадаємо всіх, хто хотів просто жити на своїй землі. Поки не будуть знесені пам'ятники катам і не перейменують вулиці, які досі носять імена призвідників катастрофи. Поки, врешті решт, ми не дізнаємось всю страшну правду...

Ця сторінка - данина пам'яті мільйонів українців, які стали жертвами чергового комуністичного експерименту. Колективізація по-сталінськи стала трагедією для хліборобів, всього українського села. Ми усвідомлюємо, що потрібні будуть зусилля кількох поколінь, щоб зібрати всі документи і факти, які б стали підставою для засудження злочинного кремлівського режиму.

Історія мільйонів жертв може бути написана лише колективними зусиллями. Професійні дослідники мають можливість працювати з документами партійних і радянських органів, спецслужб, посольств. Але кожен з нас може (і має!) працювати з власною пам'яттю, родинними спогадами, пожовтілими безцінними фотокартками, бабусиними листами...

Ми всі відповідальні за історію невимовного національного болю, ім'я якого Голодомор.

Перед очима стоять "тіні забутих предків". Треба бути геть безчесними людьми, щоб забути, уневажнивши тим самим їхнє життя. Воно було звичайним і геть не героїчним. Їхня смерть була страшна і неуникненна.Про те як це було - ми теж маємо знати. І розповідати світові, що нам боляче, бо було вбито кожного з нас, "мертвих, живих і ненароджених".

Ідею створити цю сторінку підтримали десятки українців - грішми, часом, книжками, спогадами. Першими, хто відгукнулись, стали Іван Лозовий, засновник конкурсу публікацій "Приз Ґарета Джоунза", медіа-менеджер і політик Юрій Стець. Низький їм уклін

Ми обов'язково назвемо й інші імена добродіїв - сподіваємось, що цей список ніколи не обірветься...

Спецпроект "Історичної правди"  під назвою "Голодомор 1932-1933" належить кожному, хто пам'ятає.

Детальніше про проектЗгорнути