Спецпроект

Зацькований за правду

29 березня 1933 року молодий валлійський журналіст Ґарет Джонс відкрив Світу страшну правду про Голодомор і злочини росіян проти українців. І тоді відбулось те, що бачимо і зараз: якщо болісна правда є настільки жахливою, кривавою, кричущою, вбивчою, то більшості легше відмовитись від її визнання і усвідомлення. Як тоді, так і зараз, більшість людей планети готові краще прийняти російську брехню, ніж надати оцінку злочинам росіян.

 
 Ґарет Джонс

29 березня 1933 року.

Світ дізнається про злочини росіян.

Але, так само як і зараз, вирішує, що краще нічого не робити.

Далі буде світова війна, яка забере мільйони життів.

У той день кожен, хто хотів почути, дізнався, що ще нещодавно самозабезпечені селяни родючої України за кілька місяців опинились найбіднішими людьми планети, а їх виживання поставлене на карткове поле великої геополітичної гри нових господарів з кремля.

Молодий валлійський журналіст Ґарет Джонс, в той день відкрив Світу страшну правду про Голодомор і злочини росіян проти українців.

І тоді відбулось те, що бачимо і зараз: якщо болісна правда є настільки жахливою, кривавою, кричущою, вбивчою, то більшості легше відмовитись від її визнання і усвідомлення. Як тоді, так і зараз, більшість людей планети готові краще прийняти російську брехню, ніж надати оцінку злочинам росіян.

У березні 1933 року Джонсу вдається таємно поїхати з Москви до України для перевірки ситуації на місці. Як приватна особа він купує залізничний квиток, але згодом сходить з потяга й пішки подорожує селами Харківщини. Там 27-річний журналіст-розслідувач стає свідком страшних подій, про які розповідає одразу після від'їзду з Союзу — 29 березня на прес-конференції в Берліні. Його слова поширюють західні газети.

Спочатку все набуває досить широкого розголосу і ось як про це пише автор NEW YORK EVENING POST Г'юберт Кнікербокер: "Влада в Москві заборонила іноземним кореспондентам залишати місто. Його звіт... пояснює причину цієї заборони. Голод колосальних масштабів, очікуються смерті мільйонів".

31 березня в газеті THE LONDON EVENING STANDARD з'являється стаття Ґарета Джонса, в якій він глибше аналізує причини й можливі наслідки Голодомору:

"Основним результатом "п'ятирічного плану" Сталіна стала трагічна руїна радянського сільського господарства. Цю руїну я побачив у всій її похмурій реальності. Я подорожував низкою сіл у березні: бачив дітей із попухлими від голоду животами. Я спав у селянських хатах, іноді нас було дев'ятеро в одній кімнаті. Я розмовляв з кожним селянином, якого зустрів... Що казали селяни? Один плач, який лунав скрізь, куди б я не пішов, був такий: "Хліба немає". Інше речення, яке було лейтмотивом мого візиту: "Усі попухли з голоду". Якщо загрозлива ситуація зараз і якщо мільйони вмирають по селах, а так і є, бо я не бачив жодного села, де б не загинуло багато людей, то що ж буде через місяць?".

 

Інформацію про цю історичну прес-конференцію поширили ще не менше 5 видань. Але щоб донести до західної публіки все побачене в СРСР, Ґарет Джонс працює цілодобово. Протягом першої половини квітня 1933 року у валлійській The Western Mail і англійській The Daily Express виходять 16 його текстів, присвячених СРСР, — про безробіття, утиски робітників, репресії інакодумців, військові приготування, гоніння християн і, звісно, про голод.

У статті "Конфіскація землі й забій худоби" від 8 квітня 1933 року для The Western Mail Ґарет Джонс пише:

"Багато людей, особливо в Україні, тижнями живуть на солі й воді, але більшість — на буряку, який колись давали худобі".

І намагається розкрити причини голоду. Його версія така: масова конфіскація землі й худоби, а також арешти й заслання 6–7 мільйонів найкращих господарів, названих "куркулями". При цьому, він підкреслює, що найтяжча ситуація на українських землях.

За розповсюдження інформації про Голодомор, який СРСР прагнув приховати, він був очікувано підданий цькуванню комуністичним режимом. Включилася у брудну кампанію наклепів на правдолюбця й частина розбещених сталінською владою і деградованих західних журналістів. Зокрема, один майбутній лауреат Пулітцерівської премії, отриманої за висвітлення життя в СРСР, обізвав на газетних шпальтах Ґарета Джонса "брехуном" за розповіді про Голодомор в Україні.

Це був відомий журналіст, сталінський апологет, Волтер Дюранті. Якого кремль висуває на роль рупора пропаганди направленої на захід. Для того, щоб змусити сумніватись іноземців у повідомленнях про злочини комуністів, нав'язати брехливе "не все так однозначно"(с), будь-яким чином замилити, прикрити, відволікти, виграти час, а згодом і спробувати заглушити всі правдиві джерела інформації, нав'язати вигідний кремлю і брехливий від початку до кінця порядок денний. Щоб в результаті добитись визнання кульгавого і злочинного режиму СРСР як рівного серед інших країн. Наслідком чого стануть не лише жертви Голодомору і репресій, справжнього геноциду, але і Друга світова війна.

 
Волтер Дюранті

Фактично Волтер Дюранті став адвокатом диявола - відбілювачем Сталіна на Заході. У приватних бесідах Вольтер навіть не приховував це.

Фактично, цей цинічний і добре відомий на заході журналіст, сидячі в Москві, з фанатичною відданістю друкує на своїй машинці пропагандиські тексти, а кожен удар його пальцем по клавіші стає в той самий момент смертю якоїсь людини в Україні.

Коли кажуть, що інформація не вбиває, то це саме приклад зворотнього. Коли пропагандист, як і його наступники кісільови, соловйови й інші, своїми словами покривають вбивць - тоді Сталіна, тепер Путіна, - замилюють очі Світу, не дозволяють втручатись в ситуацію, не дозволяють створити цільної і однозначної картинки, яка б могла допомогти виробити єдину позицію допомоги. А в таких умовах гинуть люди, які не здатні протидіяти вбивчій машині чергового кремлівського упиря.

В цей критичний момент жоден відомий західний журналіст, що спеціалізувався на радянській тематиці, не підтримав Ґарета Джонса.

Окрім Джонса про Голодомор говорили, фактично, лише українські емігранти й праві кола, яким пристойна публіка не довіряла. Як не довіряє і зараз, не вірить й не реагує на злочини московитів проти людства.

Характерною рисою кремлівського режиму є те, що знищивши країну і її захисників спочатку інформаційно, зрештою, кремль обов'язково переходить до знищення фізичного.

Ґарет Джонс в 1935 році був вбитий НКВС за великі незручності, які створив сталінському антилюдському режиму.

І лише після падіння червоного монстра, проведених журналістських розслідувань та після виходу 1990 року першого видання "Апологета Сталіна" Саллі Тейлор The New York Times жорстко розкритикувала роботу свого кореспондента Волтера Дюранті.

Натхненний боротьбою Ґарета проти тоталітаризму Джордж Орвелл написав свої легендарні антитоталітарні твори "Колгосп тварин" і "1984".

Українці не забули про страшне зло Голодомору лише тому, що живою лишалась пам'ять поколінь. Як спогади, які передала мені бабуся, яка вважала їх надто важливими.

Але світ сьогодні знову наступає на ті самі граблі, коли комусь здається, що "Не все так однозначно".

Олексій Макеєв : Станція Z - це сьогодні Росія

4 печі, 1 газова камера та майданчик для розстрілів. Місце страти та одночасно крематорій. Нацистська практичність геноциду. Цинічна назва цього місця посеред концтабору Заксенгаузен - "станція Z". Z - остання літера німецького алфавіту. Станція Z - остання станція десятків тисяч життів. Та кінцева зупинка людської гідності. Поїзд далі не їде - людина глибше не падає.

Іван Городиський: Право на вибір: ідентичність українських адвокатів в Галичині до 1939 року

Дискусії щодо Булгакова, Сікорського і ще багатьох інших, які тільки будуть, в тому числі концентруються довкола їхньої ідентичності. Чи є достатнім походження, місце проживання чи праці щоб атрибутувати публічну постать з певною нацією? І що є в принципі визначальним? Ці дискусії також нагадують спостереження з історії української адвокатури Галичини до 1939 року.

Світлана Строкач: Хрести і плити: НВМК поєднає світову традицію та український контекст

У суспільстві вчергове набирає обертів дискусія щодо форми намогильних споруд на Національному військовому меморіальному кладовищі. Громадськість стурбована: хрести чи плити, чи і хрести, і плити?

: Позиція музею Булгакова стосовно висновку Інституту нацпам'яті про письменника

Нещодавно Український інститут національної пам’яті визнав російського письменника Михайла Булгакова символом російської імперської політики. Літературно-меморіальний музей Булгакова опублікував свою позицію стосовно висновку УІНП.