Спецпроект

2008: голлівудський бойовик про російсько-грузинську війну

Якщо грузинська влада справді має стосунок до інвесторів фільму, вона створює своє бачення історії і формує його у своїх громадян і решти світу. До того ж формує за допомогою найбільш безпрограшного варіанту - видовищного кіно.

"Історична Правда" пропонує переглянути свіжий офіційний трейлер голлівудського фільму про конфлікт у Південній Осетії влітку 2008 року. Пост-продакшн стрічки вже завершується, оголошено про її вихід на екрани світу у березні цього року.

Спершу робоча назва фільму була "Грузія", потім "Червоний серпень", зрештою зупинилися на "5 днів у серпні". Зйомки почалися у жовтні 2009-го.

Сюжет можна уявити з персонажів, яких грають відомі актори: Енді Ґарсіа - президент Саакашвілі, Вел Кілмер - голландський журналіст, Еммануель Шрікі - грузинська дівчина Татія, Руперт Френд - американський репртер, Джонатан Шаєч - грузинський офіцер.

Очевидно, мова піде про пересічних громадян, які у кривавих історичних подіях переживають близькі кожному глядачу відчуття - любов, втрата, ненависть, дружба. Ну, й трошки політики.

Орієнтовний бюджет фільму - $20-50 млн. Кажуть, що уряд Грузії профінансував частину фільму. Грузинська опозиція встигла звинуватити владу, що вона навіть є головним спонсором.

Сприяння очевидне: інтернаціональній знімальній групі дали зелене світло у виборі локацій, використанні солдат і військової техніки, навіть зйомок у президентському палаці в Тбілісі.

З іншого боку, це не така вже й погана інвестиція. Рік тому росіяни зняли пропагандистський "Олімпіус Інферно", то чому б грузинам не відповісти тим самим?

Тим більше, що до зйомок залучені зірки світового рівня, а режисером є Ренні Харлін, визнаний режисер фільмів у жанрі "екшн" - "Кошмар на вулиці В'язів-4", "Міцний горішок-2", "Скелелаз", "Глибоке синє море", "Екзорцист: початок".

Продюсує фільм каліфорнійська компанія Rex Media (до речі, була співпродюсером продовжень російського "Антикілера").

Критики скажуть, що все було не так. Танки не ті, гелікоптери атакують неправильно, фільм заангажований і не відповідає історичним реаліям.

Але якщо грузинська влада справді має стосунок до інвесторів фільму, вона створює своє бачення історії і формує його у своїх громадян і решти світу. До того ж формує не тільки через музеї чи підручники, а за допомогою найбільш безпрограшного варіанту - видовищного кіно.

У фільмі є й невеличка згадка про Україну. На 2:22-2:24 хвилині трейлеру серед політиків, які тримаються за руки разом із Саакашвілі, має бути Віктор Ющенко.

А ви як думаєте: про який епізод з історії України можна зняти бойовик?

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.