Спецпроект

1918: молоді хлопці під Крутами

Читач "Історичної Правди" Василь із ніком MrTheBojkott прислав саморобний кліп, присвячений річниці бою УНРівської молоді проти більшовиків під Крутами і тим юнакам, які втрапили у полон і були розстріляні прямо біля будівлі залізничної станції.

З історичної точки зору цікаво поглянути на реконструкцію, організовану за сприяння центральної влади у січні 2008 року, до 90-ої річниці бою.

Зворушують постановочні кадри зі студентським щоденником. Загалом же кліп виконано у традиційних для націоналістичного дискурсу пафосно-жалібних тонах.

Саме ці тони, напевно, були близькі й Віктору Ющенкові. Тодішній президент ставився до подій під Крутами із трепетом, не меншим, ніж до подій у Батурині 1708 року. За сприяння Ющенка було збудовано показаний у кліпі пам'ятник. 

Червона колона на кургані - натяк на червоний корпус Університету Св.Володимира, звідки вирушили в бій юні максималісти, які стали символом чистої і героїчної пожертви.

Насправді ж переважна більшість учасників бою під Крутами успішно повернулася до Києва.  Як склалася їхня подальша доля, читайте у розділі "Тексти"

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Дослідження демографічних втрат унаслідок Голодомору як злочин?

В історії України було немало трагічних подій, але саме Голодомор 1932—1933 рр. залишається предметом гарячих дискусій та обговорень. І стосується це не стільки сутнісної характеристики Голодомору як геноциду Українського народу, що вже визнано в Україні на законодавчому рівні, скільки полеміки стосовно кількості втрат унаслідок Голодомору і намагання окремих істориків та юристів нав’язати саме число втрат у 7—10, а тепер вже 10—12 мільйонів як незаперечну істину, що не підлягає обговоренню.

Митці і КҐБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка

Попри «білий» бекграунд та декаду богемного життя в Парижі, Художнику вдалося побудувати успішну кар’єру у Радянському Союзі. Його не репресували після повернення з-за кордону у тридцятих, як-то часто відбувалося з іншими поверненцями. Натомість Глущенка часто відправляли в закордонні відрядження, він вільно зустрічався з іноземцями, які приїжджали до країни Рад, супроводжував дипломатичні візити, спокійно надсилав листи за межі СРСР та отримував посилки з іноземними книгами.

Три могили Івана Сенченка

Боюся, ніхто з вас, хто прочитали назву, не знає Івана Сенченка. Його долю в історії української літератури вичерпно характеризує підсумковий абзац у статті на Вікіпедії: «Прожив довге, складне й цікаве життя, сповнене творчої праці. Письменник ніколи не мав почесних нагород. Ім’я його частіше згадували серед нещадно критикованих, аніж визнаних, а книжки рідко перекладалися іншими мовами». До цього треба додати, що твори його ніколи не входили до шкільних програм, а останнє його видання — книжка в серії «Бібліотека української літератури» 1990 року