Спецпроект

1941: закон про ленд-ліз - допомогу тим, хто бореться з нацизмом

70 років тому Конгрес США прийняв закон про ленд-ліз, який дозволяв дарувати і продавати американську зброю іншим країнам. Цей ролик наглядно пояснює економічні причини вступу США у Другу світову. Росія досі винна американцям $100 млн за поставлену зброю.

11 березня 1941 року президент США Франклін Рузвельт після бурхливих суперечок прийняв закон про ленд-ліз (від lend - "позичати" і lease - "здавати в оренду"). В перших секунди цієї кінохроніки виступає у Конгресі саме він.

Програма ленд-лізу передбачала можливість для влади продавати і надавати на безоплатній основі військову техніку і матеріали тим країнам, чия обороноздатність була важливою для США.

Спершу основним адресатом штатівської допомоги була Британія і її колонії, потім сюди ж додалися Китай та СРСР.

Цей кіноролик із Національного архіву США - продукція пропагандистського відділу американської армії 1940-их років під назвою "Чому ми боремося". Вона розповідає про причини того, що Америка відмовилася від нейтралітету і продає/позичає зброю.

В кадрі з'являється Гітлер, який говорить, що йде боротьба двох світі, один із яких має бути розбитий. "Ми є частиною того світу, який Гітлер хоче знищити, - каже диктор.- І якими ж бутуть наші оборонні можливості, якщо агресори захоплять Британію, СРСР і Китай (на цю країну претендувала Японія - ІП)"?

Далі йде чудова економічна інфографіка, яка пояснює американському глядачеві, чому ж його країна ділиться з іншими.

Якщо німці захоплять Європу, Африку та СРСР із їхніми ресурсами та індустрією, то змусять працювати на себе 700 млн із двох млрд землян. Якщо ж японці захоплять Схід, то отримають 1 млрд рабів на своїх заводах.

Така потуга країн Осі залишить американців з третиною світових ресурсів проти двох третин, з однією восьмою світового населення проти семи восьмих. Тому краще допомогти тим, хто зараз воює з німцями та японцями.

Маловідомим є один із шляхів постачання ленд-лізівських товарів в СРСР - через Іран. В Китай поставки здійснювалися через Бірму.

Загалом за роки війни СРСР отримав від союзників більше 2,7 млн тон сталі, 170 тисяч тон алюмінію, 900 тисяч тон вибухівки, 28 тисяч літаків, 10 тисяч танків, 10 тисяч гармат, 51 тисячу джипів, 130 тисяч автоматів, 36 тисяч мотоциклів, 2 тисячі паротягів, 11 тисяч вантажівок і ще багато іншого.

Більшість країн, які отримали американську допомогу, уклали угоди з США про часткове погашення боргів за ленд-ліз. СРСР уклав таку угоду в 1972 році, зобов'язавшись поетапно виплатити США $722 млн.

Після розпаду СРСР борг був переоформлений і зараз погашається Росією. До 2030 року Москва має виплатити Вашингтону ще біля $100 млн.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну

«Західні Креси»: українська спадщина східних земель III Речі Посполитої

На значній частині східних земель III Речі Посполитої протягом століть розвивалися українська культура і мова. Нині польське суспільство часто не бачить або недооцінює українського виміру культурної спадщини цих земель.

Знайти місце для шляхти в українській історії. Візія оптимістична

Події середини XVII cт., що кардинально змінять українську історію, ми оцінюємо через кілька століть потому. Знаємо, як струсонуть вони Річ Посполиту та світ навколо неї; знаємо, до яких наслідків призведуть. Їх учасники, проте, таких знань не мали, вони діяли так, як диктувала їм тогочасна система цінностей. Цінності ж залежали від того, до якого стану людина належала, в якій частині держави жила, в якій родині народилася й чим у житті займалася. Додаймо, що історія – це не хімічний дослід, де всі елементи зважено й пораховано. Тож ми можемо хіба що здогадуватися, якого елементу виявилося забагато, а якого – забракло, щоб на позір стабільний світ злетів у повітря