Спецпроект

1989: радянський спецназ розганяє мітинг за незалежність у Тбілісі

Відеохроніка кривавого розгону мирного мітингу 9 квітня 1989 року у Грузії. 19 трупів, із них 17 - жіночих. Керівник силової акції Ігор Родіонов потім став міністром оборони Росії і депутатом Держдуми. Він вважає, що світом керують масони.

У квітні 1989 року перед урядовими будівлями у Тбілісі голодувала молодь, яка вимагала від Москви дотримання цілісності Грузинської РСР (у березні в Абхазії почався рух за вихід із складу Грузії), а потім і самостійності. Це нагадувало нашу студентську революцію на граніті, яка розпочалася наступного року.

Безстроковий мітинг (фактично першу акцію з вимогами незалежності однієї з республік Радянського Союзу) організували лідери тодішнього національного руху на чолі зі Звіадом Гамсахурдіа. У відповідь ЦК Компартії Грузії надіслав у Кремль телеграму з проханням направити у Тбілісі додаткові сили міліції й армії.

На нараді в ЦК Компартії СРСР у Москві було прийнято рішення звернутися до мітингуючих "із роз'ясненням позиції" центру, а також перекинути у столицю Грузії підрозділи силовиків.

7-8 квітня на тбіліських вулицях з'явилися ці підрозділи - мотострілецький полк дивізії внутрішніх військ імені Дзержинського (елітна бойова одиниця МВС СРСР), полк десантників із Кутаїсі, ОМОН (міліцейський спецназ, створений в ті роки для боротьби із масовими заворушеннями) з російських Пєрмі і Воронежа і курсанти школи МВС із Горького (нині - Нижній Новгород).

Демонстранти почали блокувати підступи до проспекту Руставелі, де відбувалося голодування і безстроковий мітинг. Повідомлялося про силові конфлікти між грузинами і прибулики силовиками. Тбіліська міліція при цьому нібито захищала протестуючих.

8 квітня на нараді грузинських партійних керівників і силовиків за участю командуючого Закавказьким військовим округом Ігоря Родіонова і емісара з Москви Костянтина Кочєтова (замміністр оборони СРСР) було прийнято рішення розігнати мітинг.

Увечері голова Ради міністрів (радянського аналога Кабміну) Грузинської Радянської Соціалістичної республіки Зураб Чхеїдзе наказав грузинському МВС "із залученням військовослужбовців внутрішніх військ і Радянської армії вжити заходів з вилучення мітингуючих з території, що прилягає до Будинку уряду".

Далі відбулося те, що ви бачите на цьому відео.

О 4-ій ночі 9 квітня 1989 року генерал Родіонов дав наказ витісняти людей з площі. Спершу рушила бронетехніка, за нею бійці.

Спогади очевидця подій у Тбілісі в ніч на 09.04.1989

"Витіснення"відбувалося за допомогою гумових кийків, саперних лопаток і газу. Наслідком операції радянських військ стало - за офіційною інформацією - 19 трупів, з них 17 жіночих.

Причиною смертей, за висновком комісії, стало задушення під час тисняви, яка виникнула внаслідок паніки у багатотисячному натовпі. Додатковою обставиною смертельної асфікції став отруйний газ, застосований силовиками.

За даними слідчої комісії ВР Грузії, протягом місяця за медичною допомогою звернулися 4035 осіб, які постраждали в нічних подіях 9 квітня.

Також була створена комісія З'їзду народних депутатів СРСР на чолі з ленінградцем Анатолієм Собчаком, яка встановила наявність у постраждалих колотих і різаних ран і ознаки враження отруйними речовинами.

Армійське керівництво ці звинувачення заперечувало. Наприкінці відео ми бачимо, як генерал Родіонов "упевнено заявляє" про відсутність на трупах різаних і колотих ран.

Керівник СРСР Михайло Горбачов поклав вину за те, що відбулося, на армію. Потім він так само уникне відповідальності за трагедію у Вільнюсі 1991 року та інші силові придушення масових акцій.

 1991: радянський спецназ штурмує телецентр у Вільнюсі (ВІДЕО)

Кривавий розгін мирного мітингу спричинив подальші демонстрації в Грузії. Уряд республіки подав у відставку. Горбачов, КПРС і центральна влада впала в очах багатьох радянських громадян.

Керівник силової акції генерал Ігор Родіонов досі живий і зробив неабияку кар'єру. Він устиг побувати міністром оборони РФ, а потім став депутатом Держдуми (комітет з безпеки). Ось що він думає про безпеку: "Імперія зла - це США, світова олігархія і світове масонство".

У незалежній Грузії 9 квітня проголошено Днем національної єдності і пам'яті полеглих за Батьківщину.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.