Спецпроект

1939: парад Перемоги у Бресті - нацисти і комуністи разом

Латиський фільм про ще один радянський парад Перемоги - спільно із нацистськими союзниками. "Молотов це знав. Зрештою - це ж він спостерігав за знищенням 7 мільйонів українців. А Гіммлер спостерігав за винищенням євреїв".

Перший парад перемоги радянської армії - 1939 року, у Бресті, разом із союзниками-нацистами. А вже в 1940-му радянський прем'єр Молотов поїхав у Берлін, щоб обговорити новий світовий порядок.

ІП представляє фрагмент з фільму "The Soviet Story" ("Радянська історія"), знятого латиським режисером Едвінсом Шноре на студії "Лабваркар" у 2008 році.

Націоналістичний рух звинувачують у тому, що в 1941-му році він співпрацював із Третім рейхом. Що ж, комуністи так само співпрацювали ще за рік до того.

А так виглядає День Перемоги у Лондоні (ФОТО)

 Навіть поляки співпрацювали, коли в 1938 році поділили з нацистами Чехословаччину. Співпрацювали усі з усіма - такою була і є політика. Але ділити минуле на чорне і біле, зображати одних агнцями, а інших козлищами - це антиісторичний підхід.

Коли нацистський режим показав свою справжню суть, з ним стали боротися всі адекватні люди земної кулі.

Текст фрагменту російською мовою:

"Он явился со списком территорий, к которым у СССР имелся интерес.

Пока Гитлер и Молотов это обсуждали, другие советские товарищи наслаждались компанией Геббельса, который, должно быть, рассказывал им о преимуществах нацизма потому, что именно советский премьер Молотов, а не Геббельс, предупредил Запад не бороться против нацистской идеологии.

Более того - в своем обращении к Верховному совету в Кремле Молотов заявил, что борьба против нацистской идеологии фактически являлось преступлением.

Это было опубликовано во всех крупных советских газетах.
Позднее эта страница исчезнет из общественных библиотек СССР вместе со многими другими про-нацистскими заявлениями советского правительства.

Но почему-же борьба против нацизма была преступлением с советской точки зрения? Потому, что массовые убийства и концентрационные лагеря основывались на этой идеологии.

"Работа делает тебя свободным" - лагеря нацистов.

"Работа - это честь" - советские лагеря.

Если бы кто-то захотел бороться против идеологии стоящей за всем этим,в конце концов он стал бы бороться против советского режима тоже.

Молотов это знал. В конце концов - ведь это он лично наблюдал за уничтожением 7 миллионов украинцев.

Гиммлер наблюдал за уничтожением евреев.

Оба соглашались, что для общего блага некоторые группы людей просто необходимо было убивать.

Уинстон Черчилль не скрывал, что для него идеологии нацистов и коммунистов были очень похожи.

По его мнению, нацизм был подвидом коммунистического деспотизма.
"Источаюший ненависть коммунистический деспотизм", как Черчилль его назвал в 1940, в конце концов победил, с помощью союзников.

Здесь это празднуется. 60-летие "Великой Победы".

Исторический парад. Не менее исторический, чем первый советский парад победы во Второй Мировой войне, вместе с нацистами.

1939 Брест-Литовск".

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.