28 червня 1941

"Чотирикутник смерті". Історичні проходи по Львову часів окупації

Маршрут - від в'язниці, де тримали ворогів польської, радянської та нацистської влади, до німецького концтабору, де тепер відкрито... фешенебельний отель. Націоналісти, італійські військовополонені, євреї - перелік жертв не вичерпний.

Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" в рамках проведення фестивалю "Ніч музеїв" презентував новий екскурсійний локальний маршрут "Чотирикутник смерті" - проект, який інтегрує музей в ширше розуміння історичної пам'яті міста.

У першій екскурсії, яку провів науковий працівник музею Ігор Дерев'яний, взяли участь близько 70 осіб.

Шлях пролягав чотирма знаковими спорудами, які безпосередньо стосуються трагічних, і водночас героїчних, сторінок нашої історії – місць вшанування пам'яті жертв окупаційних та тоталітарних режимів: пам'ятника жертвам комуністичних злочинів (пл. М. Шашкевича), комплексу колишньої тюрми польського, радянського та нацистського окупаційних режимів (вул. С. Бандери, 1), приміщення колишнього управління НКВД МҐБ КҐБ та гестапо (вул. Вітовського, 55) та "Цитаделі" -  колишнього нацистського концтабора для військовополонених "Шталаг 328".

Всі матеріали за тегом "Тюрма на Лонцького"

Перша зупинка – пам'ятник жертвам комуністичних злочинів, що протягом 1917-1991 рр. забрали життя мільйонів мешканців України. Пам'ятник роботи скульпторів П. Штаєра та Р. Сивенького встановлено 1997 р.

 

Людяність у безодні пекла. Поведінка місцевого населення Галичини в роки "остаточного розв'язання єврейського питання"

Із пл. Шашкевича відкривається вид на великий комплекс будинків. Це колишні австрійські казарми, які пристосували свого часу під тюрму.

В 1889-1890 рр. австрійці побудували цей будинок у неоренесансному стилі для розміщення жандармерії. Зводив його архітектор Ю. Яновський.

У 1919-1923 рр. польська влада добудувала ще один корпус, який відразу проектували як каральну установу. Відтоді тут розміщувалися інстанції польської поліції, а також спецвідділи (2-й та 4-й), що проводили репресії проти структур українського визвольного руху.

"Тюрма на Лонцького"

Невеличка Вулиця Брюллова тісно пов'язана із історією тюрми, яку відкрили 1898 р., назвавши на честь оборонця Львова в 1672 р. польського шляхтича Яна-Еліаша Лонцького. Від неї тюрма й отримала у народі сумнозвісну назву – "тюрма на Лонцького".

Катівня "обросла" легендами, одна з яких розповідає про закарбовані в камені обличчя львівської дівчини на фасаді прилеглого будинку як знак вічної ганьби її убивць, що перебували у тюрмі на Лонцького. Ці обличчя - мовчазні очевидці усіх майбутніх подій, що лягли глибокими шрамами на історію нашого міста, та стали свідченням того, що комунізм та нацизм "пекло несуть у собі".

Справді, не відразу збагнеш, що за стіною - страшне місце

Якщо поглянути з вулиці Брюллова на високу стіну - не видно розмірів ані тюремного подвір'я, ані приміщення тюрми, яке спеціально заховане від людського ока.

Вулицею Коперника, в часи нацистської окупації, водили в'язнів на допити в гестапо із тюрми. Навпроти в'язниці - в сірому будинку у 1941-1944 рр. проживала тюремна охорона.

Розстріли в'язнів в червні-липні 1941 р. Як це було (ФОТО)

Із цією вулицею пов'язана історія успішного порятунку в 1943 р. двох членів Проводу ОУН – Ярослава Старуха та Дмитра Грицая, котру розробили та втілили співробітники Служби безпеки ОУН під керівництвом Костя Цмоця.

Будинок на Вітовського, 55 був побудований у 1935-1936 рр. для адміністрації міських електромереж. Спроектували його Т. Врубель та Л. Карасінський.

У 1939 р. його зайняло Управління НКВД по Львівській області. В січні 1941 р. у залі - він знаходився у заокругленому по фасаду приміщенні - проходив сумнозвісний процес 59-ти.

Процес 59-ти. Львівську молодь засудили до страти за членство в ОУН

В 1941 р. будинок дістався гестапо, там деякий час розміщувалася айнзацгрупа "Ц", яка винищувала львівську інтелігенцію, євреїв.

Із Берліну сюди прислали нациста Віллі Вірзінга, який під час допиту замучив крайового провідника ОУН Івана Климіва – "Легенду".

Від НКВД та гестапо і до СБУ

По вулиці Грабовського розташовано комплекс оборонних споруд 1850-1854 рр. У будівництві Цитаделі брали участь архітектори А. Вондрашка та Х. Рессиг. Він займає площу 30 га, складається із центральних V-подібних казарм (тепер тут "Volksbank"), двох квадратних флангових веж і чотирьох круглих веж.

Комплекс призначався для позиції артилерії, але насправді за цим призначенням не використовувався.

 

У Львові чимало мешканців знають "Цитадель". Так називають Калічу гору, на якій австрійці побудували потужний комплекс оборонних споруд. Проте, мало хто знає, що під час окупації нацисти перетворили це місце на табір для військовополонених – "Шталаг 328".

За три роки тут загинуло від 140 до 200 тис. осіб. Кажуть, що Львів -  це єдине місто Європи, в центрі якого знаходився концтабір…

Німці обнесли колючим дротом в кілька рядів 30 гектарів Цитаделі, встановили вишки. Тут же розміщувалися різні адміністративні будівлі табору. Одну із казарм перетворили в лазарет.

Південна вежа Цитаделі. Фото - Левус з сайту http://photo.i.ua/

Із липня, до заморозків, полоненим заборонялося перебувати у приміщеннях цитаделі. Вони вдень і вночі утримувались під відкритим небом. Пізньої осені їм дозволили перебувати у казармах в кімнатах і коридорах на обладнаних дерев'яних нарах. У таборі були голод, тиф, антисанітарія.

Командирів, комісарів і євреїв вилучали відразу, без огляду на фізичний стан. Цих полонених відправляли у "вежу смерті" (тепер там - готель "Citadel Inn"...). Звідти живими вже не поверталися. Їх чекала смерть від голоду, фізичних знущань чи кулі. Туди ж доправляли і порушників режиму.

"Убивство польських учених у Львові в липні 1941 року: факти, міфи..."

Табірна поліція, створена у вересні 1941 р., допомагала німцям підтримувати режим у таборі. Вона організовувала перевірки, шикування, конвоювання на допити, прибирання приміщень і двору полоненими.

Охороною зголосився керувати Андрій Якушев, один із офіцерів Червоної армії. Він разом із гестапівцем Адамом Ібелем допитував новоприбулих на таборовій площі у будці із великими скляними вікнами. Вікна слугували для того, щоб полонені мали можливість спостерігати, як нещасних клали на лавку та забивали палицями до смерті.

 

У вересні 1942 р. Якушева звільнили із табору і для початку влаштували на роботу у Львівське трамвайне депо, щоб з'ясував антинімецькі настрої серед робітників.

У березні 1943 р. Якушев опинився у Чорткові, де він проник у польське підпілля та видав десятьох його членів. Після цього в с. Чоботарівка Гусятинського району на Тернопільщині він зробив те саме з групою місцевих оунівців-підпільників та селян. За його допомогою гестапо арештувало й відправили до концтаборів 35 осіб.

В липні 1943 р. Якушев і Ібель разом проводили арешти мешканців Сокаля...

Визволення чи окупація? Німці та українці в 1941-му році

Далі Якушев знову опинився у Червоній армії і воював проти японців. Правда, у серпні 1946 р. контррозвідка арештувала його у Порт-Артурі, відтак скерували до Тернополя за місцем скоєння злочинів. Там він був звинувачений у співпраці з німецькими каральними органами.

Військовим трибуналом внутрішніх військ МВС у квітні 1947 р. був засуджений до 20 років таборів з поразкою в правах на п'ять років. Втім, за амністією звільнився із таборів через вісім років - на початку 1956 р.

Однак, через багато років хтось із колишніх військовополонених, впізнавши його у Ростові, написав про Цитадель та Якушева "куди треба". За "вновь открывшимися" фактами УКГБ у Львівській області в 1970-1975 рр. вело слідство. Для Якушева цього разу все закінчилося розстрільною камерою.

Його напарник Ібель теж був суджений Воєнним трибуналом МВД Львівського військового округу і в 1947 р. отримав 25 років таборів, але в 1955 р. був переданий на батьківщину - до Австрії.

Так виглядала Цитадель 1943 року. Фото - сайт "Збережи старий Львів"

Восени 1941 р. у Львові з'явився італійський двотисячний гарнізон. Вояки Муссоліні нічим особливим себе не проявили. Про них ніхто б досі і не згадував, якби не трагедія Цитаделі.

В 1943 р., коли маршал П. Бадольйо відмовився підтримувати режим дуче, італійці з союзників перетворилися на військовополонених. У вересні 1943 р. німці розпочали арештовувати італійців та групами підправляти на Цитадель, а декого в тюрму на Лонцького. У жовтні в концтаборі перебувало вже близько трьох тисяч колишніх побратимів по зброї.

Витяг з правил "Шталагу"

Тоді ж розпочалися розстріли італійців. Їх знищували групами під стінами бастіонів. Розстріляли в першу чергу 80 вищих офіцерів – п'ять генералів та полковників. У тюрму на Лонцького помістили 25 італійських капеланів, яких морили голодом, даючи їм щоденно чотири картоплини та сто грамів хліба на кожного...

P.S. Керівництво музею планує в найближчому майбутньому запровадити цей екскурсійний маршрут постійним для відвідувачів.

Джерело: сайт Національного музею-меморіалу жертв окупаційних музеїв

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

КГБ УРСР проти "Летючих козаків" ВПС США

У москві поставили завдання перед кгб урср збирати всю доступну інформацію про всіх українців, які пішли на службу до армії США. Їх розглядали як таких, що можуть бути використані з диверсійною і шпигунською метою проти срср. Так, керівництво кгб з настороженістю сприймало здобуті агентурою відомості про "збільшення американцями набору до армії молоді українського походження".

"Сто днів" або останній король: епізод з історії визвольних змагань литовського народу

Кожному в Україні, мабуть, відомі події Української революції. Зокрема, обставини реставрації гетьманської влади у 1918 році. Втім, спроби повернення до історичних форм правління, у ту добу боротьби за незалежність колишніх підневільних Росії народів, характерні не лише для України. Подібне відбулося і у Литві. Майже одночасно з реалізацією ідей українського ІІ Гетьманату народився литовський монархічний проект.

Інтелектуали за викликом. Хто й навіщо створив легенду про "Петра Великого"

Як європейські інтелектуали волею, чи неволею допомагали російському імператору Петру І відбілювати власну репутацію.