Спецпроект

Голландські музеї та українські можливості

В такій загалом невеликій країні (за кількістю населення Нідерланди займають 60 місце в світі) успішно працює кілька музеїв природничого профілю. Зали не просто заповнені відвідувачами, до музеїв стоять черги. "В нас я такого не бачила!"

Діти пізнають світ у Науковому центрі "Немо"
Фото: inaresort.com

Українські природничі музейники розповіли про третю освітню подорож до зарубіжних музеїв, цього разу – королівство Нідерланди.

Вже майже рік серед працівників українських природничих музеїв практикують студійні поїздки закордон задля ознайомлення з тамтешніми музейними експозиціями. Hавесні минулого року їздили до Швейцарії, потім до Росії і от – Нідерланди.

Ініціатива належить Державному природознавчому музею НАН України (ДПМ НАНУ) у Львові. Свого часу музей отримав грант від Фонду Ріната Ахметова "Розвиток України" на реалізацію проекту "Природничий музей: від теорії еволюції життя до практики "живого музею".

В рамках цього проекту й відбуваються десятиденні освітні візити закордон. І, певно, частково від цього більше користі, ніж від року студіювання в університеті.

Половина членів делегації, учасників поїздки до Нідерландів (всього вісім чоловік), – працівники Львівського природознавчого, по одному – з київського науково-природничого, Львівського зоологічного музею, Луганського краєзнавчого та Чорноморського біосферного заповідника. Хтось уже бував у подібних поїздках, хтось – вперше. Заплановано було візити до п’яти природничих музеїв.

Але через негоду (почався шторм) не доїхали в один з найбільших природничих музеїв в Нідерландах - музей "Naturalis" в місті Лейдені. Зате відвідали Природничий музей Брабант (Natuurmuzeum Brabant) в Тілбурзі, Науковий центр "Немо" (Science Center NEMO) в Амстердамі, Музей "Музеон" (Muzeon) в Гаазі та Музей ґрунтів світу (World Soil Muzeum) у Вагенінгені.

Поза тим охочі відвідали й кілька мистецьких музеїв, зокрема Музей Амстердаму, Національний художній музей (Рейксмюзеум) та Музей Ван Гога, але це інша тема.

Перше, що вразило українських музейників – це те, що в такій загалом невеликій країні (за кількістю населення Нідерланди займають 60 місце в світі, після Камеруну й Чилі) успішно працюють стільки музеїв природничого профілю.

Зали музеїв не просто заповнені відвідувачами, до музеїв стоять черги! "В нас я такого не бачила!" – дивується одна з учасниць делегації Наталія Пісулінська, зберігач фондів Зоологічного музею Львівського національного університету ім. Івана Франка.

Науковий центр "Немо"

В голландських музеологів є чітке розуміння цільової аудиторії. Наприклад, основна аудиторія Брабанту, НЕМО і гаазького Музеону – школярі, тоді як Музей ґрунтів світу, що розташований в одному з корпусів університетського містечка у Вагенінгені, орієнтується на студентську аудиторію та науковців.

Відповідно, розробляють спеціальні програми – чи то у вигляді квестів (популярна практика для школярів) чи інших інтерактивних форм.

Крім того, усіх відвідувачів поділяють на групи, а відтак експозиції будують таким чином, аби врахувати зацікавлення й інтелектуальні потреби відвідувачів різного віку.

Загалом багато інтерактивності. Тут намагаються за допомогою інноваційних технологій не просто ефектно представити експонати (серед останніх тенденцій – виділення об’єктів за допомогою світла на зразок театральних рамп), але й зробити відвідувачів співучасниками експозиції, а навіть дослідниками експонатів.

Цікаво, що у Музей ґрунтів світу, де зібрано понад 1000 ґрунтових монолітів зі всього світу (до речі, є грунт й з України) наша делегація прийшла якраз тоді, коли тут формували нову експозицію. Тобто можна було вільно спостерігати і певні організаційні моменти, технологію. Зокрема очевидно було, що експозиція спрямована на те, аби люди могли не тільки побачити самі ґрунти, але й оцінити своєрідну красу їх структури.

У Музеї ґрунтів світу

Привернуло увагу наших музейників і те, що експозиції голландських музеїв відносно часто міняють: якщо основні експозиції міняють раз на 7-10 років, то виставкові – значно частіше.

Усі відзначають високий рівень технічного оснащення та дизайн, причому різні експонати по-різному оформлені. Наприклад, ділиться враженнями Оксана Вовк, вчений секретар ДПМ НАНУ:

"Особливу увагу я звернула на оснащення фондосховищ. Маю на увазі не лише технічне обладнання приміщень, кліматконтроль тощо, але й програмне забезпечення для оцифрування музейних колекцій. Працівники музею скрупульозно створюють бази даних про кожен експонат. Інформація з цих баз дуже вміло використовується в науковій роботі музеїв, підготовці публікацій та освітніх програм, а також це зручно для швидкого підбору експонатів нових виставок".

Натомість Оксана Зновенко, старший науковий співробітник науково-дослідницького відділу природи Луганського обласного краєзнавчого музею, у своєму відгуку звернула увагу й на інші аспекти.

Ось що вона розповідає: "Оскільки голландці дбають про фізичний розвиток, в музеях є, наприклад, велотренажер з комп’ютером – крутиш педалі і дивишся на монітор, який тобі видає інформацію про той чи інший експонат у залі. Або стоїть інший прилад – натискаєш педалі, а перед тобою на екрані мультик, який пояснює геохронологічну шкалу".

Фантастика: прийшов до музею, а заодно ніби й у тренажерному залі побував. Або таке, з її ж розповіді: "Природничі музеї в Голландії мають величезні фонди, але чомусь значну кількість місця в експозиціях відведено штучним опудалам або копіям. У Брабанті поряд з опудалами оленів, вовків, биків розташовані штучні опудала печерного лева, мамонта, шерстистого носорога, шаблезубого барса; поряд з палеонтологічними рештками – копія мамонтеняти, оригінал якого зберігається в Петербурзі. В Музеоні поряд з викопними рештками – великі штучні чучела доісторичних риб, тощо".

Природничий музей Брабант. Фото: G.Lanting (wikipedia.org)

Стосоно обробки опудал, то в Нідерландах, як розповідають, вже понад 20 років їх не обробляють хімічними засобами, а витримують у спеціальних холодильних камерах при температурі -21°С.

Що ж, усі повернулися додому з новими знаннями, ідеями, поглядами і взялися за опрацювання та переосмислення (вже в контексті українських реалій) освітніх, рекламних матеріалів, які там отримали.

Звичайно, усі розуміють головну проблему, чому у нас не може бути так, як там. Але й сам факт студійного візиту значно пожвавив музейну роботу.

Як розповідає Людмила Бахтіарова з природничого заповідника на Херсонщині, їй та її колегам цей досвід дозволив якісно вдосконалити науково-освітню, популяризаторську та еколого-просвітницьку діяльність на базі музейної експозиції, зокрема тут почали активно демонструвати для відвідувачів науково-популярні фільми про заповідник, показувати фото- та відеоматеріали співробітників, проводити презентації.

Є й інші висновки після поїздки: "Головне, до чого ми маємо прагнути, – резюмує пані Вовк, – це віднайти своє, індивідуальне, цікаве і впізнаване обличчя та оздобити його сучасними засобами. Не бути одними з багатьох, а особливими. З цим завданням успішно справилися музеї Нідерландів і воно ж є найбільш реальним серед тих завдань, які ми, українські музейники, можемо втілити у своїй роботі".

Автор: Олеся НАЙДЮК, журналіст (Київ)

Дивіться також:

Робочий візит до музеїв Австрії

Як наші природничі музейники у Москву їздили

Природничий музей у Львові: репетиція оркестру

Екскурсія Львівським природознавчим музеєм. ФОТО

10 млн на модернізацію музею. Як будуть витрачені?

Інші матеріали проекту "Динамічний музей"

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.

Сталінська "боротьба з бандитизмом". Раунд перший: 1944

Нищівної поразки в бою з бригадою УПА-Північ "Помста Базару" зазнав підрозділ 1-го батальйону 220-го прикордонного полку НКВД. Підрозділ був оточений, розчленований на кілька груп і майже в повному складі знищений. Бій стався в річницю страти ЧК учасників Другого зимового походу Армії УНР у 1921 році під с. Базар. Так бригада УПА символічно відплатила чекістам за смерть українських вояків.

Український патріот й авантюрист Джейкоб Макогін – князь Леон Богун Мазепа Розумовський

Він видавав себе за відставного полковника Корпусу морської піхоти США і нащадка українського гетьмана Кирила Розумовського, купував вілли і квартири в Італії та Швейцарії, на власному автомобілі разом із ефектною і заможною дружиною-американкою об’їздив пів Європи, багато жертвував на підтримку українського національно-визвольного руху і привернення уваги в світі до українського питання. При цьому культивував ореол загадковості і таємничості навколо своєї персони серед оточення, через що його нерідко вважали чи то американським, чи то англійським, чи якимось іншим шпигуном.