Апостол незалежності. Тарас Шевченко в матеріалах ОУН та УПА

Його творчість відіграла без перебільшення ключову роль у формуванні світогляду учасників визвольного руху ХІХ-ХХ століть. Листівки, брошури, статті про Кобзаря активно використовувались у пропаганді та виховній роботі націоналістичного підпілля.

Творчість Тараса Шевченка відіграла без перебільшення ключову роль у формуванні світогляду учасників українського визвольного руху ХІХ-ХХ століть. Його вірші ще з середини ХІХ століття мали значний вплив на молодих українців.

Навіть сама біографія поета, особливо його десятилітнє заслання без права писати та малювати, об’єднувало його з підпільниками — і він, і вони жертвували заради цінностей.

Казахська родина Тараса Шевченка

Поезії Кобзаря вивчали напам’ять, знаходили у них відповіді на чимало нагальних запитань. Їх головною темою було відновлення незалежності України.

Радянська влада у 1920-1991 рр. вимушена була визнавати авторитет Шевченка, а тому брала участь у вшануванні його пам’яті. Але при цьому комуністи подавали геній поета дуже однобоко: зображали насамперед українським революціонером-демократом, борцем за права поневолених трудящих.

Обкладинка харківського журналу "Мистецька трибуна" з проектом одного з пам'ятників "революціонеру-демократу"

Ключове ж місце в творчості Шевченка посідало національне питання, право українців на самовизначення та незалежність. На думку багатьох підпільників, Шевченко був "апостолом незалежності України", і у його творчості відбилося прагнення українського народу до волі.

Підпільні видання ОУН і УПА про творчість Шевченка збереглися у матеріалах справи № 376 з ф. 13 Галузевого державного архіву Служби безпеки України (далі - ГДА СБУ), зокрема, у томі № 48. Вони вміщені окремим тематичним розділом, аркуші з 79-го до 202-го. Деякі з них дублюються у інших томах справи. Крім того, згадки про Тараса Шевченка містяться у деяких листівках, періодичних виданнях та брошурах.

Листівка ОУН

До 200 річчя Кобзаря Центр досліджень визвольного руху оприлюднив спеціальну колекцію "Тарас Шевченко в публіцистиці ОУН та УПА" у Електронному архіві визвольного руху.

Підпільники читали переважно дореволюційні видання творів Шевченка, а також — видані в Польщі, Румунії, Чехословаччині у 1919-1939 рр. Його вірші морально гартували та підтримували борців за відновлення української державності.

Дмитро Куп’як - "Клей"

Наприклад, керівник боївки Служби безпеки ОУН(б) Львівського крайового проводу Дмитро Куп’як згадує, що під час перебування у в’язниці у 1938 р. після побоїв польських поліцейських, він, щоб скріпити власний дух, читав напам'ять "Кобзар" Шевченка, адже з дитинства знав багато текстів з нього.

Так само вірші Тараса Шевченка читали політичні в’язні-українці у польському концентраційному таборі Береза-Картузька у 1934-1939 рр., а згодом – у радянських концтаборах і тюрмах.

Шкарпетки Шухевича, єврейська газета, мило, сало та хрін. Документ 1935 р.

Слід зазначити, що в Радянському Союзі склалася парадоксальна ситуація з виданням та поширенням творів Шевченка. Комуністична влада своїми пропагандистськими заходами зробила з нього "борця за народну правду", "революціонера-демократа", і тиражувала мільйонними накладами. Чи не в кожному обласному центрі України поставили пам’ятники поету.

Але в той самий час діяла заборона на вивчення, використання та поширення багатьох творів Кобзаря, які влада вважала "антирадянськими". Підозрілими здавались у першу чергу ті, де він критикував "братній російський народ".

У більшості бібліотек переглянули старі книжки, які не влаштовували радянську владу, і деякі з них відправили до закритих спецфондів – "спецхранів". Чекісти вилучили у населення чимало раніших видань з творами Шевченка та їх аналізом, що суттєво відрізнявся від радянського офіціозу.

Листівка ОУН

Учням та студентам дозволялося вивчати лише офіційні радянські підручники та літературу, а за використання невідповідних книжок могли засудити за антирадянську агітацію — на строк від 10 років таборів (ст. 54 КК УССР).

Відтак ОУН(б) у 1944-1951 рр. у підпільних друкарнях організувала власні перевидання творів Шевченка за старими, дорадянськими зразками. Автори більшості творів про поета, виданих підпіллям ОУН і УПА, на сьогодні не відомі. Вони переховувалися за псевдонімами: "А. К", "М. К" (Микола Дужий), "У. Д" (можливо, "Уляна Дніпропетровська" — Уляна Крюченко), "Йосип Орленко", "І. Ленко".

Листівка ОУН

Вийшов навіть власний підручник — короткий курс української літератури, який був альтернативою офіційним радянським виданням. Для його підготовки використали дореволюційну та іноземну літературу. За підручником навчали юнацтво ОУН(б), також він був адресований прихильникам підпілля. П’ятий розділ книги присвячений постаті Тараса Шевченка: тут коротко подано біографію, наведено основні етапи творчого шляху, а також аналіз найбільш важливих творів.

Підпільник "І. Ленко" підготував статтю "Шевченко – апостол незалежності України". В ній відзначив, що для Шевченка завжди головним питанням було відновлення незалежності України. Збереглася також стаття "Світогляд Т. Шевченка" (автор невідомий), яка, схоже, призначалася для інформування підпільних кадрів про правдиву біографію поета.

"Йосип Орленко" (справжнє прізвище не встановлено) написав "Шевченко проти Москви". У тексті вміщено витяги з творів Шевченка, де він критикує устрій Російської імперії і співчуває поневоленому становищу українського народу.

Ця стаття була важлива тим, що у 1939-1941 рр. та починаючи з 1944 р. підпілля ОУН і УПА також проводило збройну боротьбу проти СССР, який повстанці називали новою московською імперією. Автор обґрунтовував право українського народу на власну державну незалежність та необхідність виходу зі складу СССР.

Листівка ОУН

Автор "У.Д." у статті "Шевченко й большевики", датованій 1952 р., проаналізував, як більшовицька влада ставилася до творчості Шевченка. Розкладено по поличках, що більшовицька влада підносила в творах Шевченка, а що – приховувала.

Є підстави вважати, що псевдонім "У. Д." — скорочення від "Уляна Дніпропетровська". Якщо так, то автором була Уляна Никифорівна Крюченко – "Оксана", дружина керівника Проводу ОУН(б) в Україні Василя Кука – "Леміша". Це дуже ймовірно, адже в 1952 р. в живих залишилось вже небагато підпільників. Після затримання Крюченко розповіла слідчим КГБ, що написала кілька матеріалів, перебуваючи в підпіллі.

Особливої уваги заслуговують збережені підпільні інструкції зі вказівками, як відзначати ювілеї Тараса Шевченка. Провідниками ОУН і УПА були підготовлені короткі вказівки, де докладно розказано, як відзначати Шевченкові роковини, вказано порядок проведення заходів. Зазвичай в ці дні відбувались зібрання підпільників, виголошували реферати про творчість поета або про його біографію, розглядали найбільш відомі та важливі твори. Імовірно, ця інструкція була підготовлена в одному з керівних осередків пропаганди.

Брошура, написана, вірогідно, Уляною Крюченко, дружиною глави проводу ОУН(б) Василя Кука

Подібний зміст мають "Примітки і зауваги до святкування Шевченкових роковин", які підготував крайовий провідник юнацтва.

Стаття "Повстанський дух України. В Шевченкові роковини" аналізує вплив творчості Шевченка на українських повстанців. Вона була опублікована у журналі "Повстанець", ч. 4 за 1945 р., її автор — підпільник "М.К".

У науковій літературі є інформація, що цей літературний псевдонім використовував Микола Дужий – "Вировий", член парламенту воюючої України — Українського Головної Визвольної Ради та редактор журналу "Повстанець". "М.К." — скорочення від "Микола Карівський", тобто Микола, народжений у селі Карів Львівської області. Згодом статтю видали окремою брошурою.

Підпільник "А.К." підготував статтю "Козаки в творчості Шевченка", яка також була видана окремою брошурою, де особливу увагу приділено, звісно, аналізу поеми "Гайдамаки".

Брошура ОУН "Українська література (короткий очерк)"

Взимку 1949-1950 рр. заступник референта пропаганди Карпатського крайового проводу ОУН(б) Ярослав Богдан – "Всеволод Рамзенко" написав матеріал "Шевченко і Пушкін, два національні генії". Він підготував його як реакцію на широкомасштабну агітаційну компанію до 150-річчя з дня народження Олександра Пушкіна, всесоюзне відзначення якого ініціював уряд СРСР в 1949 р. Статтю направлено на розгляд керівникові головного осередку пропаганди ОУН(б) Петру Федуну – "Петру Полтаві", який позитивно оцінив її зміст та запропонував дещо переробити і поширити в підпіллі. Однак Богдан не виконав вказівок Федуна і стаття була видана в первісному вигляді.

Знаменитий текст Петра Федуна - "Хто такі бандерівці і за що вони борються". Російською!

Ярослав Богдан порівняв біографії та творчість Шевченка й Пушкіна, особливу увагу звернув на їх вірші, спрямовані проти російського самодержавства. Автор зазначав, що життєвий шлях Шевченка був значно тернистішим, ніж у Пушкіна: цар Микола І відправив його на заслання з забороною писати і малювати.

Книга про визначного публіциста ОУН

Богдан підкреслював, що Шевченко постійно висловлювався проти царському режиму, поневолення народів і людини. До того ж у своїх віршах Кобзар завжди на перше місце ставив інтереси України і українців, не підкреслював власні заслуги.

Богдану важко уявити, щоб Тарас Шевченко міг написати вірш на кшталт такого, як "Я памятник воздвиг себе нерукотворный". Можливо саме тому популярність Шевченка серед українського народу вже в ХІХ столітті була масовою - чи не в кожній сільській хаті можна було побачити портрет Кобзаря. Пушкін у цей час був шанований і відомий переважно в колах російської еліти та інтелігенції, і лише згодом, після масового перевидання його творів, отримав загальноросійську популярність.

Особливу увагу повстанський публіцист приділив порівнянню образу царя Петра І в творах Пушкіна і Шевченка.

Російський поет високо цінував царя та його внесок в розбудову російської держави, і в поемі "Мідний вершник" писав: "О, мощный властелин судьбы! Не так ли ты над самой бездной, на высоте уздой железной Россию поднял на дыбы". Зате для Шевченка пам’ятник Петру І в Петербурзі був символом поневолення народів і монументом російському імперіалізму: "А він руку простягає, мов світ увесь хоче загарбати".

Два генія. Ілюстрація газети "День"

Водночас, Ярослав Богдан високо оцінив художню якість творів Пушкіна, насамперед творів "Деревня", "Капитанская дочка" та інших. Зазначав, що російські письменники – від Пушкіна до Горького – дуже майстерно, просто геніально вміли розібратись в людських душах, змальовувати людей. Та для покращення життя в Російській державі, наголошував автор брошури, доцільніше було б своїми творами закликати до боротьби.

Завершував брошуру Ярослав Богдан порадою читачам: "Читайте твори обох поетів, вивчайте їх життя. Тоді самі переконаєтеся, кого треба і кого можна більше цінити".

Листівка ОУН

На завершення огляду видань українського визвольного руху про Тараса Шевченка слід згадати, що окрім статей та брошур поет часто фігурував у невеликих публікаціях – зверненнях, листівках. Зазвичай це були документи обсягом 1-2 аркуші, деякі – з портретом Шевченка або з цитатами з його віршів.

З документів радянських каральних органів відомо, що у підпіллі ОУН(б) працювала типографія імені Тараса Шевченка. Вона базувалась на території Кременецького району Тернопільської області і була підпорядкована Подільському крайовому проводу ОУН(б). Діяла в 1946-1950 р. 16 травня 1950 р., під час бою з чекістами, які виявили типографію, в підземному бункері загинули троє підпільників.

Видані листівки і брошури зберігаються в спр. 398 та спр. 376 з фонду № 13 ГДА СБУ. Частину творів Тараса Шевченка друкували саме в цій типографії.

Шевченко неполіткоректний: москалі, німота й "полукацапи"

Отже, можемо бачити, що підпільники робили все від них залежне, щоб пропагувати творчість Тараса Шевченка, а насамперед – серед молоді. Готували також коментарі до його творів, які суттєво відрізнялись від радянських офіційних підручників. Все це сприяло поширенню правдивої інформації про життя та творчість поета. Хоч наклади підпільної літератури був невеликі, особливо якщо порівнювати з тиражами офіційних радянських видань, важливим є сам факт вшанування творчості Шевченка і поширення його творів.

На щастя, до сьогодні збереглися достатньо підпільних видань. Думається, давно визріла потреба їх перевидання.

Перелік деяких творів про життя та творчість Тараса Шевченка,

виготовлених підпіллям ОУН і УПА

1. Книга "Українська література. Короткий очерк". В ньому коротко подано біографію поета, основні етапи його творчого шляху, а також аналіз найважливіших творів.

ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 48. – Арк. 79-115. На арк. 95-99. – 5 розділ, присвячений Т. Шевченку.

2. Публіцистична стаття "Шевченко – апостол незалежності України". В ній зазначено, що для Тараса Шевченка завжди головним питанням була відновлення незалежності України.

ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 48. – Арк. 116-129.

3. Стаття "Світогляд Т. Шевченка". В ній коротко проаналізовано світогляд поета.

ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 48. – Арк. 130-131.

4. Стаття "Шевченко проти Москви", автор - "Йосип Орленко". У ній вміщено витяги з творів Т. Шевченка, де він критикує устрій Російської імперії і співчуває поневоленому становищу українського народу.

ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 48. – Арк. 132-141.

5. Стаття "Шевченко й большевики". 1952 р. Автор - У.Д.

ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 48. – Арк. 142-163.

6. "Як святкувати Шевченкові роковини". Коротка інструкція для керівників і активу ОУН з вказівками, як відзначати роковини Т. Шевченка. Вказано порядок заходів.

ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 48. – Арк. 164 із зворотом.

7. "Примітки і зауваги до святкування Шевченкових роковин". Коротка інструкція для керівників і активу ОУН із вказівками, як відзначати роковини Шевченка. Підписав крайовий провідник Юнацтва ОУН.

ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 48. – Арк. 165-166.

8. Коротка замітка "09.03. 1814 р. – день народження і біографія Т. Шевченка".

ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 48. – Арк. 167.

9. Замітка "Тарас Шевченко". Біографія поета.

ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 48. – Арк. 168-169.

10. Замітка "Тарас Шевченко". Біографія поета.

ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 48. – Арк. 170-172.

11. Замітка "Тарас Шевченко". Біографія поета.

ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 48. – Арк. 173-179.

12. Стаття "Повстанський дух України. В Шевченкові роковини" (передрук з журналу "Повстанець", ч. 4, 1945 р.).

ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 48. – Арк. 180-187.

13. Стаття "Козаки в творчості Шевченка", автор - А.К. . Проаналізовано твори Т. Шевченка, в яких згадано про українське козацтво.

ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 48. – Арк. 188-196.

14. Листівка "Т. Шевченко. Заповіт" (з портретом).

ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 48. – Арк. 197.

15. Листівка "Т. Шевченко". Портрет поета.

ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 48. – Арк. 198.

16. Листівка "Т. Шевченко". Портрет поета.

ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 48. – Арк. 198-а.

17. Листівка "Т. Шевченко". Портрет поета.

ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 48. – Арк. 199.

18. Замітка "Смерть Шевченка".

ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 48. – Арк. 200.

19. Замітка "Творчість Т. Шевченка".

ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 48. – Арк. 201.

20. Замітка "Т. Шевченко і тогочасне українське суспільство".

ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 376. – Т. 48. – Арк. 202.

ОУН і Тайвань проти комуністів та Пекіна

Наприкінці 1956 року з Великої Британії відбув корабель у Південно-Східну Азію, на борту якого перебували Юліан Заблоцький (керівник дипломатичної місії) та Володимир Косик (заступник керівника). До Тайбею, столиці острова, вони прибули 25 лютого 1957 року

«Людина, що не має померти». Міф про Муссоліні

Зачарованість італійців своїм дуче тривала довго, але вщент розбилася через руйнівний результат воєнних операцій

«Расстрелян за националистическую деятельность…»: таємниця смерті Петра Франка

Петро Франко був розстріляний. Однозначно, що сталося це не швидше 6 липня 1941 р… Про конкретну дату страти поки що залишається лише здогадуватися…

Як Василя Стефаника було врятовано від страти

Я йому представився й сказав, що їдемо на розмову в "пруському" штабі, висловив я при тому надію, що все буде тепер добре, судячи по прихильних словах шефа штабу. Стефаник одначе приймав мої слова холодно, а вкінці запитався мене на ходу до авта:
— Коли Ви кажете, що Ви УСС, то скажіть мені, чи мене зараз розстріляють, чи ще будуть мучити?!..