Антиалкогольна діяльність ОУН та УПА

"Українська молоде! Ворог штовхає нас до п'янства, бо хоче зробити з нас безвольних слухняних рабів. Україна вимагає від нас перестати пити горілку, бо хоче, щоб ми були здорові і служили свойому народу. Зробімо так, як вимагає від нас Україна. Зірвемо з пиятиками!"

У наш час в українському суспільстві досить гостро постає проблема вживання алкоголю, особливо в середовищі молоді. Держава та громадські організації намагаються вплинути на вирішення цієї проблеми: обмеженням реклами на радіо та телебаченні, забороною продавати дітям та підліткам алкогольні напої і ін. Але здебільшого такі заходи мало впливають на ситуацію через непослідовне формальне виконання їх на практиці.

В цьому питанні важливим може бути досвід провідних українських громадських організацій ХІХ-ХХ ст., які відіграли значну роль в історії України.

Історія антиалкогольного руху в Україні сягає ще першої половини ХІХ ст. Тоді за цю справу серйозно взялася Українська греко-католицька церква, яка масово створювала на території Галичини братства тверезості, яких перед Першою світовою війною налічувалося близько 275.

Ініціативу церкви у 20-х рр. ХХ ст. перейняли українські молодіжні патріотичні та громадські товариства "Відродження", "Просвіта", "Рідна школа", "Пласт", "Сокіл", "Луг".



Серйозним прикладом в антиалкогольній пропаганді та зразком для наслідуванням може стати діяльність Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії, які мали великий вплив на життя українців Галичини і Волині в другій чверті ХХ ст.

Основною концепцією діяльності ОУН була ідея перманентної (постійної) революції. ЇЇ головні засади полягали в наступному. Український народ зможе здобути в умовах жорстокої окупації собі свободу лише шляхом силового тиску на ворога.

Ніякі умовляння, компроміси, торгування, які пропонували демократичні легальні партії, не допоможуть тут. Свободу не випрошують – її здобувають. Тому ОУН повинна взяти на себе роботу, щоб підготувати українське суспільство до всенародного повстання.



"12 прикмет характеру українського націоналіста"

Ідеї які пропагувала ОУН були дуже популярні в молодіжному середовищі на західноукраїнських землях, що сприяло значному піднесенню національної свідомості серед молоді.

Важливу роль в діяльності ОУН відігравав ідеологічний вишкіл серед своїх членів. В основі цього вишколу були також "12 прикмет характеру українського націоналіста".

12 прикмет характеру українського націоналіста
12 прикмет характеру українського націоналіста
Джерело: ГДА СБУ

Український патріот повинен був дбати про своє особисте здоров'я. Про це свідчить 11 пункт з "12-ти прикмет":

"Український націоналіст хоче бути здоровим. Він хоче, щоб ціле молоде українське покоління було здорове. Україна потребує сильних і здорових тілом і духом синів.

Тому він в міру можливості вправляє та поширює руханку і спорт, не нищить свого здоров'я вживанням отрут, - не п'є і не курить, - ні гулящим життям.

В українського націоналіста Велика Ідея в серці, вогонь революційного духа в грудях, міцні й гнучкі м'язи, сталеві нерви, бистрий соколиний зір і слух та твердий пястук".

Як бачимо з цих слів невживання алкоголю було однією з перших принципових засад для членів ОУН.

У січні 1933 р. Крайову Екзекутиву ОУН (на західноукраїнських землях – В.П.) очолив Степан Бандера – майбутній провідник ОУН. Його життєва позиція також може послужити гідним прикладом для наслідування для сучасного покоління – в студентські роки він активно займався спортом та вів здоровий спосіб життя:

"До моїх спортових зайнять належали біги, плавання, лещатарство [лижний спорт], кошиківка [баскетбол] і перед усім мандрівництво. У вільний час я залюбки грав у шахи, крім того співав у хорі та грав на гітарі і мандоліні. Не курив і не пив алкоголю" - згадує Бандера у своїй автобіографії.

Від часу, коли Крайову Екзекутиву очолив новий провідник, на українських землях під польською окупацією ОУН провела ряд масових акцій, до яких були залучені широкі кола суспільства. Метою їх був остаточний підрив авторитету влади поляків та зростання політичної і національної свідомості українців.

Степан Бандера
Степан Бандера



Антимонопольна акція ОУН

Одною з найбільш резонансних акцій, яка мала великий вплив на життя українського суспільства і Польщі, була антимонопольна акція. Справа в тому що, алкоголь і тютюн у той час були монополією цієї держави. Право на їхнє виробництво мали виключно державні підприємства. Завдяки такій політиці польський бюджет мав значні надходження від продажу цих продуктів.

Як писав історик Петро Мірчук "При стані загального вживання горілки і тютюну мільйони злотих ішло кожного року з кишень українських селян до скарбниці польської держави".

Щоб підірвати фінансову стабільність Польщі, яка постійно проводила репресивні заходи проти свідомих українців, а також піднести рівень здоров'я свого народу, ОУН на початку 1933 року розпочала цю масштабну акцію.

На доручення Крайової Екзекутиви ОУН протимонопольній акції надано виразно політичного характеру: кожен український патріот повинен був відмовитися від пиття горілки і паління тютюну не лише з уваги на здоров'я, а насамперед тому, щоб купуючи ці продукти, не збагачувати своїми грішми фінанси окупанта.



Така постановка справи змушувала зустрітися з політичними проблемами кожну українську людину, а одночасно завдавала поважного удару польській державі, відбираючи їй мільйони злотих, прибутків за алкогольні напої й тютюнові вироби.

В маси був кинутий клич: "Геть з українських сіл і міст горілку і тютюн, бо кожен сотик, виданий на горілку й тютюн, збагачує фонди польських займанців, які вживають їх проти українського народу, на закріплення польського панування на західних землях України".

Для здійснення поставленої мети Крайова Екзекутивна ОУН розробляє ряд заходів, зокрема – пропаганда шкідливості алкоголю шляхом організації курсів, лекцій, бібліотек, з'їздів, віч; видавництво та розповсюдження книг, часописів; створення по містах і селах безалкогольних готелів і ін.

Антиалкогольна листівка
Антиалкогольна листівка

Великий вплив на громадськість під час антимонопольної акції ОУН здійснювала через легальні товариства "Просвіту" й "Відродження".

На початку 1930 рр. перетворившись у масовий рух товариство "Відродження" поставило своєю головною метою "визволити український народ від впливу алкоголізму та нікотину, вважаючи це визволення конечною підоймою духовного, фізичного й матеріального здвигнення і культурного розвою українського народу".

В результаті антимонопольної акції утримання від алкоголю набуло на кілька місяців масового характеру серед українського населення, що спричинило до серйозних втрат польського державного бюджету.

Звичайно, не всі українці тодішньої Польщі перестали вживати алкоголь, та все ж ця акція привела до того, що мільйони злотих, які раніше витрачалися на горілку, залишалися тепер в кишенях українських селян.

Переставши пити, вони проводили вільний час або в колі своєї сім'ї або в читальнях "Просвіти". Тож моральні і матеріальні успіхи цієї акції для українців були очевидні, не кажучи вже про значний політичний вплив.

Цілком ясно, що влада Польщі не могла змиритися з такою ситуацією. Почалася протидія цій акції, в ході якої використовувалися різноманітні засоби впливу на суспільство.

Антитютюнова листівка
Антитютюнова листівка

Найбільш яскравий приклад можна навести відносно випадку що стався на Сокальщині. Влітку 1933 р. у м. Сокалі було побито п'яниць-боржників та знищено корчму – як розсадник пияцтва. Власником корчми виявився єврей, і поляки активно стали висвітлювати цю подію як прояв антисемітизму українських націоналістів.

Преса Польщі почала масово друкувати і надсилати до світових інформаційних агентств світлини понищеної корчми, а поряд з нею українців у кайданках під охороною поліції, як доказ українського антисемітизму й оборони єврейського населення польською владою. В той же час замовчувалися протиєврейські виступи студентів-поляків у польських університетах.

Радикальні методи боротьби з шинкарством не зникли й у подальший час. Взимку 1937 р. на лаві підсудних опинилися члени ОУН, яких, поруч із антидержавною діяльністю, обвинувачено в підпалі корчми Л. Шпацнера в галицькому селі Голому Равському.

Водночас тривав тиск щодо тих, хто відвідував шинки. Одна з таких акцій проведена влітку 1936 р. у селі Коцюбинчики Копичинецького повіту на Тернопільщині. Тут невідомі виконавці били вікна та нищили врожай тих українців, що відвідували місцевий шинок.

Поряд із цими радикальними методами у другій половині 30-х рр. ОУН та товариство "Відродження" продовжували протиалкогольну діяльність просвітницькою роботою з населенням Галичини.



Так 15-21 січня 1937 р. на з'їзді культурно-освітніх працівників у м. Станиславові (нині – Івано-Франківськ) було прийнято план відродженицької кампанії, яка почалася в лютому 1937 р.

Серед запланованих заходів вказувалося на важливості організовувати та виховувати мужів довіря, провести акцію серед школярів, вкладаючи у виховні програми відродженицькі ідеї, проводити масові пропагандивні одноденки, налагодити співпрацю з освітніми організаціями.

ОУН впроваджувала інститут мужів довір'я, на яких покладався обов'язок організовувати просвітницьку роботу на селі, зокрема створювати бібліотеки, самоосвітні та мистецькі гуртки, які також працювали в руслі національно-патріотичного виховання.

Антиалкогольна листівка
Антиалкогольна листівка

Таким чином, діяльність, яку почала ще в ХІХ ст. греко-католицька церква щодо поборювання вживання алкоголю українським населенням, активно продовжила ОУН, поєднуючи боротьбу з алкоголізмом також наміром підірвати вплив польських окупантів на українських землях, шляхом різкого скорочення надходжень коштів до польського бюджету за рахунок монополій на алкоголь та тютюн.

ОУН своєю пропагандою спричинилася не тільки до масового зменшення вживання алкоголю, але й до культурно освітнього росту українців на західноукраїнських землях.

Про практичні наслідки такої праці згадує Петро Медведик у книзі "Село Жабиння на Зборівщині", де викладає свої власні спостереження про святкування у рідному селі:

"Алкогольних напитків на весіллі до 1939 року було мало: фабричну горілку пили маленькими келішками (на все весілля брали 2-3 літри горілки), основним напитком було пиво, привезене у бочках і подане до стола у збанках (порівняймо весілля у 1995 році: на 240 гостей було 70 літрів горілки і ще рідко вино, зате не було зовсім пива).

На гостинних столах постійно стояли у збанках винні, мало солоджені фруктові води – грушівка, вишнівка, малинівка".



Боротьба з алкоголем в лавах УПА

В ході Другої світової війни українські землі опинилися в зоні німецької окупації. У 1942 р. репресивні дії німецько-нацистської адміністрації, а також діяльність червоних партизан та польського підпілля проти українського населення, спричинило спонтанний рух опору українців, що в свою чергу послужило формуванню у жовтні цього року Української Повстанської Армії.

З початком 1943 р. лави УПА швидко поповнювалися новими бійцями. У зв'язку з ростом УПА постало питання дотримання дисципліни в її підрозділах. Командуванням армії для функцій дотримання дисципліни була створена спеціальна структура – Військово-польова жандармерія (ВПЖ), яка створюється у червні 1943 р. в період формування структури УПА.

Також важливою структурою в УПА була Служба безпеки (СБ) ОУН, що виконувала функцію контррозвідки в цій організації (створена 1940 р. як СБ ОУН – В.П.).

Важливим моментом у дотриманні дисципліни була заборона вживання алкоголю козаками (стрільцями) та командирами УПА, а також членами спеціальних підрозділів – ВПЖ та СБ.

Випускники підстаршинської школи при ВО Турів з інструкторами
Випускники підстаршинської школи при ВО "Турів" з інструкторами

Про це чітко вказує один з перших документів, який регулює дисциплінарні відносини в УПА - "Наказ в організаційних і дисциплінарних справах", виданий командиром воєнної округи "Заграва", провідником ОУН на Північно-західних українських землях Іваном Литвинчуком – "Дубовим" 15 серпня 1943 р.:

"Вступивши в організацію, ми мусимо зірвати з усіма старими призвичаєннями, які нам шкодили б в роботі. Теперішній член [ОУН] мусить стати на висоті завдань.

Праця і оточення, серед якого живем, не все буває з членів [ОУН] й тому старих революціонерів не раз розтріпує морально і зводить на манівці. Стрічаємо в терені членів [ОУН], які курять, п'ють та інші неморальні поступки роблять. Перед звичайними людьми виступають як апсиненти.

Маси ми мусимо не тільки словом, але і прикладом виховувати, і тому перед усіма ми все мусим бути світилом. При запитті членів [ОУН] нищих щеблів організаційних, чому курять чи п'ють, відповідають: зверхник курить, а мені не можна!

Отже таким поступуванням ми будем тільки деморалізувати підкомандних. Ми мусим бути увільнені від аналогів, які приносять нам шкоду.

НАКАЗУЮ!

Всім керівним складам воєнним, запілля, округи, надрайону, району та нищим організаційним клітинам перестати з дня 15 серпня 1943 року курити та пити. За невиконання наказу будеться потягати всіх до строгої відповідальності…

Після збору сьогорічного урожаю люде стануть гнати самогон та затруюватись алькогольом.

НАКАЗУЮ!

Службі Безпеки зайнятись поборюванням алькоголізму та інших деморалізацій".

Іван Литвинчук –
Іван Литвинчук – "Дубовий"

В свою чергу відповідні накази видавали керівники СБ воєнних округ. Наприклад "Наказ референтам про поділ структури СБ на два відділи та про їх функції", який видав референт СБ ВО "Богун" Микола Козак - "Смок" 10 вересня 1943 р.

За цим наказом СБ стала ділитися на два відділи – розвідчо-інформаційний та – поліційно-виконавчий. Серед 33-х пунктів цього наказу також сказано:          "Розвідчо-інформаційний відділ подає інформації про: 30. Пиття самогону і моральний занепад в терені".

Такий контроль працівник СБ повинен був здійснювати не тільки в рядах вояків УПА, але також і серед місцевого населення.

Відповідні обов'язки покладалися на поліційно-виконавчий відділ СБ. Зокрема розроблені спеціальні зразки звітності для працівників СБ військових надрайонів, в яких у двох окремих розділах - "Розглянено справу" та "Покарано" окремими злочинами вказувалося: "За п'янство".

Варто зазначити, що підстави для видання таких наказів були. Так в документах ВО "Богун" в одному із звітів шефа штабу групи від 30.11.1943 р. зазначено:

"Бувають спорадичні випадки похмелення самогоном, ради товариства на кватеруванні і тільки через те, що господар "примусив" - насправді через приклад командирів".

У звіті коменданта запілля цієї ж ВО за 9.11.1943 р. подана подібна інформація:

"Частини УПА в терені пють, коли їм звертається увагу, то вони говорять, що нам не забороняє Еней [Петро Олійник – В.П.], а ви не маєте до нас права. Мабуть, що п'янство є допомічником ворожим розвідникам в терені, і тому ми не дивуймося, що ворог знає докладно про наш рух".



Такі ж негативні явища спостерігалися і в структурах СБ. Про це йде мова у звіті з діяльності референта Служби Безпеки ВО "Заграва" за 3.11.1943 р.:

"В низових організаційних клітинах (станиці, кущі) помітна розхлябаність. Трапляється, що станичні і кущеві … за різні ділові послуги вимагають сала, горілки і т. п. Неоднократно стверджено, що рядове членство по селах п'є горілку".

Артилерія відділу
Артилерія відділу "Берези"

Для порівняння, не краща ситуація на той час була в УНРА Тараса Бульби-Боровця. Як свідчать звіти коменданта запілля ВО "Заграва" за 18.09.1943 р.:

"На Людвипільщині прокидаються Бульбівці. Населення, одначе, їх не любить і ставиться до них неприхильно… Бульбівці займаються тільки тим, що гонять та п'ють самогон та граблять дятьків".

Для ліквідації таких проступків і посилення дисципліни в рядах УПА були вжиті досить жорсткі заходи. Для прикладу можна навести Наказ ч.1 у справах організаційних і дисциплінарних покарань, виданий курінним Миколою Свистуном – "Ясеном" (ВО "Богун") за 1.12.1943 р., у якому сказано:

"За допущення злочину: а) Зради; б) Дезерція. Самовільне опущення повстанських рядів; в) Зневіра-деморалізація; г) П'янство (пиття горілки, самогону і ріжних спіртів); д) Підірвання авторитету командирів і УПА. Карані будуть карою смерти.

Карати має право повстанчій трибунал, зложений з трьох повстанців, якщо обставини не дозволяють на перегляд справи. Рішає сам командир. Командири! Будьте безоглядні, але справедливі у відношенню до своїх повстанців, не жалійте себе й їх".

Незважаючи на такий суворий наказ, у курені командира "Ясена" старалися уникати таких покарань. Про це говорить звіт коменданта ВПЖ ВО "Богун" "Вороного", де йдеться про те, що 11 грудня 1943 р. було заарештовано козака "Бурого" з куреня "Ясена" за деморалізацію та пиятику у відділі.

Після проведення слідства його засуджено революційним судом УПА при ПЖ до смертної кари. Але беручи до уваги його попередні заслуги, цей присуд замінено на 7 днів по 150 долів (ймовірно, йдеться про "лягти-встати" або відтискання від землі – В.П.).

У цьому ж документі йдеться про козака "Булавка" з Мізоцької теренової боївки, якого через ПЖ покарано за пиятику на селі карою 100 долів у повному військовому виряді.

Микола Свистун –
Микола Свистун – "Ясен"

Та були й ситуації, які виключали всякі поблажки: "26.12.1943 р. Закінчено слідство в справі господарчого з сотні "Довбенка" - "Комара", якого оскаржено:

а) за піятику та деморалізацію відділів УПА, б) за грабіж свиней в українських селян, в) за розтрату майна УПА – вимінювання солі на самогон. Революційний суд УПА засудив Комара на кару смерти, після чого передано засудженого до СБ до дальшого ведення слідства".

Розстрілювали повстанців за пиятику й інші важкі провини і у ВО "Турів". У "Наказі всім командирам у справі повідомлення відділів про присуд військово-полевого суду" від 12.10.1943 р. сказано:

"Скликаний вдруге полевий суд на засіданні дня 9.10.1943 р., розглянувши і ствердивши вину чотового Аліма і козаків Лося і Орлика. З бувшого відділу Чуйкевича, виніс присуд – кару смерті через розстріл за слідуючі злочини:

Аліма-чотового – за діяльність на шкоду УПА, за невиконання наказу, за крадіж державного майна і піянство; козака Лося – за діяльність на шкоду УПА, за крадіж державного майна та піянство; козака Орлика – за діяльність на шкоду УПА, за крадіж державного майна і піянство. Присуд виконано того самого дня о годині 23.50.

Покарані деморалізували свідомо ряди УПА через демонстраційне не виконування наказів, сварячись і грубо відносячись до зверхників. Крім цього, всі три вимінювали річі, як одяг, вкриття та і інші річі, які належать до відділу, за самогон і впивались.

Наказ прочитати по всіх відділах УПА групи "Турів". Командир групи Клим".



З середини грудня 1943 р. у відділах УПА з'являється проект "Дисциплінарного статуту Української Повстаньчої Армії".

В ньому було зроблено спробу внормувати правові відносини в УПА та чітко визначити покарання за різні провини. Ось що сказано в розділі 5 "Військовий полевий суд":

"34. Військовий полевий суд скликається для розгляду таких справ:

а) зрада інтересам УПА; б) систематичне шкідництво з метою підірвати міць УПА; в) дезерція; г) невиконання наказів; д) розкрадання державного та військового майна; е) п'янство.

Також в одному з наступних пунктів йдеться: "40. Невиконання наказів, п'янство карається перебуванням в карному відділі на час до 2-ох місяців".

Як видно з цього важливого документу, про кару смерті за зловживання алкоголем тут не йдеться взагалі.

Фото військово-історичної реконструкції УПА
Фото військово-історичної реконструкції УПА
Реконструкція: військово-історичний клуб "Сотня Сіроманці"

Варто відмітити, що Проект Дисциплінарного статуту УПА активно поширюється по повстанських відділах ще не будучи офіційно затвердженим.

Про це свідчить записка "Другові командирові загону Кліщеві", видана шефом штабу ВО "Турів" Миколовою Павловичем – "Яворенком" 15.12.1943 р.:

"При цьому пересилається Вам до користання, до часу затвердження, проект дисциплінарного статуту Української Повстанчої Армії", і нижче: "Розроблено і передано по куренях Шелест 22/ХІІ-43 р.".

Напевно, під впливом цього Проекту дисциплінарного статуту, значно помягшилися покарання повстанців:

"10.1.44 покарано козака Нечая з відділу Горностая на один місяць карного відділу за пиятику та стріляння в п'яному виді" – йдеться в одному із звітів з діяльності ПЖ у відділах ВО "Богун".

І ще один факт, який свідчить про ефективність такого виду покарання: "Досконалим засобом для вилікування від горілки недисциплінованих козаків оказався карний відділ. Подвоєний робочий день, зменшені до половини харчі, карні вправи, земляні роботи добре впливають і є вихід із проступками, що не підлягають карі смерті" (Звіт про роботу відділів шефа штабу ВО "Богун" Черника від 31.12.1943 р.).

Та не всі старшини УПА користувалися цим Проектом. В "Правилах Польової жандармерії при УПА", виданих командиром групи в УПА-Південь Остапом Качаном – "Саблюком" 16.1.1944 р., є вписані суворі положення, які в основному вже були вказані у вищезгаданому документі курінного "Ясена":

"Пяних і тих, що не відповідно заховуються серед населення, жандармерія має право притримати і відповідно покарати… За надмірне вживання алкоголю карати карою смерти".

Військово-польова жандармерія куреню
Військово-польова жандармерія куреню "Скажені"

Заборонялося гнати самогон також цивільному населенню, за цим відповідно слідкувала СБ, працівники якої мали повноваження карати за непослух наказам представників УПА різними фізичними покараннями.

Особлива увага приділялася вихованню молодого покоління. Юнацтву, як хлопцям так і дівчатам, було "строго заборонено пити алкоголь і курити папероси".

Важливі функції в плані пропаганди серед повстанців, підпільників ОУН та місцевого населення покладалася на політичних виховників. Зокрема в Інструкції для сотенних виховників ВО "Турів" зазначалося:

"У виховній роботі звертати увагу на боротьбу з капральщиною, та виховувати вояків у понятті свідомої дисципліни й пошанівки старшин, соціальну рівність старшин і вояка. Боротьба з питтям алкоголю".



А в наказі політичним виховникам загону "Озеро" цієї ж ВО під пунктом 11 сказано: "Ліквідувати випадки п'янства". Про моральний стан у відділах виховникам постійно (щотижнево) потрібно було звітувати перед зверхниками.

Варто також відмітити, що алкоголь часто використовувався в практичних цілях. Зокрема є згадки про те, що за допомогою горілки проводилося роззброювання фольксдойчів і шуцманів, також за горілку в червоноармійців повстанці вимінювали "гранати, кріси [гвинтівки] і інший виряд". Важливе значення надавали створенню і зберіганню запасів спирту для медичних цілей.

Таким чином, можна підсумувати, що в Українській Повстанській Армії приділяли величезну увагу боротьбі з вживанням алкоголю серед своїх вояків.

Для цього застосовували різноманітні покарання порушників, аж до смертної кари. Важливого значення надавалося пропагандивній антиалкогольній роботі політвиховників у повстанських відділах, а також із цивільним населенням, особливо з молоддю.



Війна після війни

Після закінчення Другої світової війни не завершилася боротьба на українських землях. УПА продовжувала боротися проти радянського тоталітарного режиму. В червні 1946 р. повстанська армія змушена була перейти на підпільні методи боротьби, основою якої стала політично-пропагандивна діяльність.

Відділи УПА мали бути розчленовані на самостійні підвідділи чисельністю 11-50 осіб. При переході на підпільну тактику боротьби ОУН і УПА фактично з'єднувались в одну організацію – Збройне підпілля ОУН.

З приходом радянської влади в крамниці почали завозити дешеву горілку, в селах створювалися буфети, в результаті чого вживання алкоголю швидко поширювалося серед українських селян західного регіону, охоплюючи поступово й інші верстви населення.

Пропагандивна листівка ОУН
Пропагандивна листівка ОУН

Збройне підпілля звертало особливу увагу на цю проблему. У листівках молодь закликали не пити горілку, пояснювали, яку мету переслідує влада, штовхаючи народ до п'янства. Одна з листівок переконувала:

"Українська молоде! Ворог штовхає нас до п'янства, бо хоче зробити з нас безвольних слухняних рабів. Україна вимагає від нас перестати пити горілку, бо хоче, щоб ми були здорові і служили свойому народу. Зробімо так, як вимагає від нас Україна. Зірвемо з пиятиками!".

Інша листівка закликала: "Українська молоде! Ворог хоче горілкою відвернути Твою увагу від визвольної боротьби народу. Покинь від сьогодні пити горілку! Смерть большевицьким загарбникам." Під листівкою підпис: "Українські повстанці".



***

Отже український національно-визвольний рух другої чверті ХХ ст., а особливо ОУН та УПА приділяв значну увагу пропаганді невживання алкоголю як серед власного членства, так і серед широкого загалу українського населення. На початку 1930-х років він мав характер антимонопольної акції з метою підриву доходів тодішнього загарбника – Польської держави. Та в той же час, а також пізніше, основною метою цієї праці було оздоровлення української нації, піднесення її добробуту.

Під час Другої світової війни Українська Повстанська Армія також вживала значних заходів у боротьбі з вживанням алкоголю, як серед власних вояків, так і серед цивільного населення. Та у воєнних умовах ці заходи були значно жорсткішими, доходило й до розстрілу.

У післявоєнний період з переходом УПА у збройне підпілля і злиття її із структурами ОУН пропагандивна робота стала основною в умовах підпільної тактики боротьби. Видавалася велика кількість листівок із закликами до населення не вживати алкоголь. Основним адресантом цих листівок стала українська молодь, на яку збройне підпілля покладало особливі надії в продовженні визвольної боротьби й розбудові майбутньої Української держави.

Величезний досвід у антиалкогольній діяльності ОУН і УПА може бути надзвичайно корисний в сучасних умовах. В першу чергу найбільш практичними залишаються пропагандивні методи, які використовували ці організації.

Метро “Дорогожичі” чи “Бабин Яр”: інтелектуали про ідею перейменування станції

У зв’язку з активним громадським обговоренням ініціативи щодо перейменування станції “Дорогожичі” Київського метрополітену на “Бабин Яр” співробітники Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства звернулися до авторитетних українських митців, істориків, журналістів та громадських діячів із проханням висловити своє ставлення до цієї ідеї.

Репортажі із повсталого Києва

Протести, які відбувалися в Україні протягом трьох місяців, були дзеркалом, у яке міг поглянути ЄС і побачити, у якому стані є цінності, на яких він був побудований. І відповісти: чи і як саме може їх захищати поза своїм центром? Відчути силу своїх інституцій та їхню здатність прийти на допомогу тим, хто за реалізацію мрії приєднатися до Європи готовий платити життям. Порівняти свою здатність до ведення політики «м’якої сили» із «реалізмом» сатрапів, які грабують власний народ та всіма можливими способами чіпляються за владу. Включно з бійнею, влаштованою на мирних маніфестаціях.

Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина ІІ

Одним із вагомих епізодів у життєписі Митрополита Андрея Шептицького, як і в життєписі його молодшого брата бл. свщмч. Климентія — Праведника Народів Світу, є їхня участь у порятунку галицьких євреїв у часи Голокосту. Більшість інформації черпаємо зі спогадів очевидців, Порятунок євреїв — спільна справа братів, як і діяльність, спрямована на погашення антисемітських настроїв у тодішньому суспільстві, хоча більшість документів підписана самим Митрополитом. Парадокс у тому, що о. Климентій Шептицький був визнаний «Праведником народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту, натомість заслугам Митрополита Андрея у такому визнанні було відмовлено.

Як відбувалися парламентські вибори в Галичині 100 років тому?

Виборчий кодекс, який почав діяти в Україні з початку 2020 року, суттєво змінює принцип голосування, переведення голосів у мандати, нарізку округів, що, звісно, не омине і Львівщину. Це викликає певні історичні паралелі з 1907 роком, коли в Австро-Угорщині відбулася виборча реформа, яка суттєво змінила правила виборів у Галичині. Тоді використовувалася виключно мажоритарна виборча система, яка відтепер не використовується в Україні під час парламентських і місцевих вибрів до рад із кількістю виборців більше як 90 тисяч осіб