Літопис карної справи Олекси Костюченка. Другий зимовий похід
Військова операція Армії УНР проти РСФРР у жовтні-листопаді 1921 року під командуванням генерал-хорунжого Юрія Тютюнника ввійшла в історію як Другий зимовий похід. Свідком зародження повстання, яке відбувалось тоді в таборі інтернованих був колишній старшина, сотник Армії УНР — Олекса Костюченко. Його припущення щодо мети таких пожвавлень збереглися у карній справі.
![](/images/doc/d/a/da2d5c2-660.jpg)
У попередній публікації "Історична правда" публікувала опис наслідків подій "золотого вересня", який вдалося знайти у протоколах допиту колишнього старшини, сотника Армії УНР — Олекси Костюченка. Цього разу мова йтиме про генерал-хорунжого армії УНР Юрка Тютюнника та його бажання підняти повстання в Україні й вигнати більшовиків восени 1921 року. Костюченко був свідком процесів, які відбувались тоді в таборі інтернованих (набирати добровольців почали ще весною 1921 року). І висловлював свої припущення щодо мети таких пожвавлень.
В пам'ять про Олексу
Було важко гортати сторінки карної справи Олексія Павловича Костюченка, тому що життя його обривається, у прямому сенсі, раптово, а з ним обриваються і всі документальні згадки, в яких би було вказано про його подальшу долю. Побратими по службі в українській армії припускали різні варіанти його загибелі.
![](/images/doc/9/7/97035e4-img-20220129-190317-1.jpg)
Петро Василіїв, наприклад, написав, що тюрму, в якій перебував Костюченко, при відступі збомбардували більшовики, а душпастир 6-ї Січової стрілецької дивізії Петро Білон взагалі зазначив, що Олексія Павловича розстріляли в Харкові.
![](/images/doc/e/2/e22ce17-img-20220129-191218.jpg)
6 червня 1942 року карна справа Костюченка надійшла до міста Тюмені вже без в'язня (офіційно Олексій Павлович зник безвісти). Історія Костюченка дуже типова. У ній: проклятий російський царат, Велика війна 1914-1918 рр., революція російська, а одразу за нею — українська, війна 1917-1921 рр., еміграція...
Але все ж таки дуже не типово Олекса потрапив у полон до більшовиків у 1940 році та просто зник. Навіть колишні побратими по службі, через десятки років вже точно знали, що живим з НКВС він не вийшов, але не мали інформації як загинув і де саме Костюченко похований. Можливо, через свою невпевненість, можливо, через страх, він так і не зміг уникнути арешту.
![](/images/doc/7/b/7b23f0e-img-20220129-191035-1.jpg)
В літописі його допитів можна знайти багато цікавого... Яскравими фарбами він розповів про невідомі деталі Української революції та Визвольних змагань 1917-1921 рр., у справі можна знайти навіть еміграційні адреси деяких видатних старшин української армії тих часів.
Цього разу в літописі неможливо не звернути увагу на опис вербування та кадрової підготовки до Листопадового рейду, або, як нам усім краще відомо, — Другого зимового походу, який проходив у жовтні-листопаді 1921 року. Костюченко особисто розповідає про те, що бачив своїми очима і особисто чув у польських таборах інтернованих вояків Армії УНР весною 1921 року.
![](/images/doc/c/5/c5870fb-img-20220129-190626-2.jpg)
![](/images/doc/1/9/196f8e8-img-20220128-033721-1.jpg)
Підготовка до Другого Зимового походу
Протокол допиту
обвинуваченого
Костюченка Олексія Павловича
від 9 січня 1941 року.
Допит розпочато о 10 г. 00 хв.
Питання: Хто з колишніх учасників армії УНР нелегально перебував на території Радянської України?
Відповідь: Весною 1921 року частина інтернованої армії УНР, зокрема і 6-та стрілецька дивізія, перебували в таборі Александрові, к/ Польщі. Якось у таборі з'явився старшина 4-ї Київської дивізії армії УНР Галайда (Поляков), і у зв'язку з цим я помітив у таборі певне пожвавлення. Я звернувся до ад'ютанта штабу 6-ї дивізії Гудивіла з питанням пояснти мені причину такого пожвавлення. На це Гудивіл відповів, що Галайда, який приїхав до табору за завданням генерала Тютюнника, вербує бажаючих вступити до повстанської армії останнього.
![](/images/doc/2/6/26a5cd1-kostiuchenko-oleksa-8-1.jpg)
Галайдою були завербовані полковник Олексіїв, поручник Турок і сотник Самутін, які згодом вирушили до міста Львова, де в той час мешкав Тютюнник. Тютюнник збирав цю повстанську армію для того, щоб за її допомогою можна було скинути Рад. владу в Україні. Хоча в таборі й не казали з якою метою Олексіїв, Самутін, Турок зустрічались з Тютюнником, але всім було зрозуміло, що вони вирушили туди, тобто до Львова, для отримання інструкцій щодо підготовки повстання на території Радянської України.
У таборі ширились чутки про те, що Олексіїв, Турок і Самутін за завданням Тютюнника вирушили на територію Радянської України. Від кого надходили дані щодо їхнього виїзду до України і з якою метою я сказати не можу. Приблизно в кінці 1922 або на початку 1923 року, коли 6-ту дивізію перевели в табір Щипйорно, в ньому з'явився і Самутін. Олексіїва і Турка я більше ніколи не бачив. На питання оточуючих, де він так довго був відсутній, Самутін відповідав, що був на території Радянської України, і нікому не казав, що саме він там робив.
![](/images/doc/9/3/9333bd0-img-20220128-033235.jpg)
![](/images/doc/c/6/c6a9467-img-20220128-030116.jpg)
Питання: Кого ще і з якими завданнями генерал Тютюнник перекинув на територію Радянської України?
Відповідь: Кого ще і з якими завданнями перекинули в Україну мені невідомо. Знаю лише, що спільно з Олексіївим, Турком і Самутіним, у Львів до генерала Тютюнника вирушило дуже багато командного складу і рядових вояків 4-ї Київської стрілецької дивізії. Що вони робили у Львові, я сказати не можу.
Протоколи допитів з російської мови переклав Владислав Руденко.
Особлива подяка за допомогу в дослідженні справи: Андрію Назаренку, Віталію Барановському, Юрію Михальчишину, Ользі Васиній, Карині Цвілій.