Літопис карної справи Олекси Костюченка. Другий зимовий похід

Військова операція Армії УНР проти РСФРР у жовтні-листопаді 1921 року під командуванням генерал-хорунжого Юрія Тютюнника ввійшла в історію як Другий зимовий похід. Свідком зародження повстання, яке відбувалось тоді в таборі інтернованих був колишній старшина, сотник Армії УНР — Олекса Костюченко. Його припущення щодо мети таких пожвавлень збереглися у карній справі.

У попередній публікації "Історична правда" публікувала опис наслідків подій "золотого вересня", який вдалося знайти у протоколах допиту колишнього старшини, сотника Армії УНР — Олекси Костюченка. Цього разу мова йтиме про генерал-хорунжого армії УНР Юрка Тютюнника та його бажання підняти повстання в Україні й вигнати більшовиків восени 1921 року. Костюченко був свідком процесів, які відбувались тоді в таборі інтернованих (набирати добровольців почали ще весною 1921 року). І висловлював свої припущення щодо мети таких пожвавлень.

В пам'ять про Олексу

Було важко гортати сторінки карної справи Олексія Павловича Костюченка, тому що життя його обривається, у прямому сенсі, раптово, а з ним обриваються і всі документальні згадки, в яких би було вказано про його подальшу долю. Побратими по службі в українській армії припускали різні варіанти його загибелі. 

 
Документи з карної справи: Фатум Олекси Костюченка. Під вибухи нової світової війни він просто загубився, або його загубили навмисно
Архів УСБУ в Івано-Франківській області

Петро Василіїв, наприклад, написав, що тюрму, в якій перебував Костюченко, при відступі збомбардували більшовики, а душпастир 6-ї Січової стрілецької дивізії Петро Білон взагалі зазначив, що Олексія Павловича розстріляли в Харкові. 

 
Документи з карної справи: І в 1948 році радянська репресивна машина намагалась його знайти
Архів УСБУ в Івано-Франківській області

6 червня 1942 року карна справа Костюченка надійшла до міста Тюмені вже без в'язня (офіційно Олексій Павлович зник безвісти). Історія Костюченка дуже типова. У ній: проклятий російський царат, Велика війна 1914-1918 рр., революція російська, а одразу за нею — українська, війна 1917-1921 рр., еміграція... 

Але все ж таки дуже не типово Олекса потрапив у полон до більшовиків у 1940 році та просто зник. Навіть колишні побратими по службі, через десятки років вже точно знали, що живим з НКВС він не вийшов, але не мали інформації як загинув і де саме Костюченко похований. Можливо, через свою невпевненість, можливо, через страх, він так і не зміг уникнути арешту. 

 
Документи з карної справи: "Зник безвісти під час етапування."
АРХІВ УСБУ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

В літописі його допитів можна знайти багато цікавого... Яскравими фарбами він розповів про невідомі деталі Української революції та Визвольних змагань 1917-1921 рр., у справі можна знайти навіть еміграційні адреси деяких видатних старшин української армії тих часів. 

Цього разу в літописі неможливо не звернути увагу на опис вербування та кадрової підготовки до Листопадового рейду, або, як нам усім краще відомо, — Другого зимового походу, який проходив у жовтні-листопаді 1921 року. Костюченко особисто розповідає про те, що бачив своїми очима і особисто чув у польських таборах інтернованих вояків Армії УНР весною 1921 року.

 
Документи з карної справи: Навіть у 1963 році радянська влада не втрачала надії знайти Костюченка
Архів УСБУ в Івано-Франківській області
 
Документи з карної справи
Архів УСБУ в Івано-Франківській області

Підготовка до Другого Зимового походу

Протокол допиту

обвинуваченого

Костюченка Олексія Павловича

від 9 січня 1941 року.

Допит розпочато о 10 г. 00 хв.

Питання: Хто з колишніх учасників армії УНР нелегально перебував на території Радянської України? 

Відповідь: Весною 1921 року частина інтернованої армії УНР, зокрема і 6-та стрілецька дивізія, перебували в таборі Александрові, к/ Польщі. Якось у таборі з'явився старшина 4-ї Київської дивізії армії УНР Галайда (Поляков), і у зв'язку з цим я помітив у таборі певне пожвавлення. Я звернувся до ад'ютанта штабу 6-ї дивізії Гудивіла з питанням пояснти мені причину такого пожвавлення. На це Гудивіл відповів, що Галайда, який приїхав до табору за завданням генерала Тютюнника, вербує бажаючих вступити до повстанської армії останнього.

 
Підпис на звороті: 23/VIII 20 р.
Архів УСБУ в Івано-Франківській області

Галайдою були завербовані полковник Олексіїв, поручник Турок і сотник Самутін, які згодом вирушили до міста Львова, де в той час мешкав Тютюнник. Тютюнник збирав цю повстанську армію для того, щоб за її допомогою можна було скинути Рад. владу в Україні. Хоча в таборі й не казали з якою метою Олексіїв, Самутін, Турок зустрічались з Тютюнником, але всім було зрозуміло, що вони вирушили туди, тобто до Львова, для отримання інструкцій щодо підготовки повстання на території Радянської України. 

У таборі ширились чутки про те, що Олексіїв, Турок і Самутін за завданням Тютюнника вирушили на територію Радянської України. Від кого надходили дані щодо їхнього виїзду до України і з якою метою я сказати не можу. Приблизно в кінці 1922 або на початку 1923 року, коли 6-ту дивізію перевели в табір Щипйорно, в ньому з'явився і Самутін. Олексіїва і Турка я більше ніколи не бачив. На питання оточуючих, де він так довго був відсутній, Самутін відповідав, що був на території Радянської України, і нікому не казав, що саме він там робив.

 
Архів УСБУ в Івано-Франківській області
 
Архів УСБУ в Івано-Франківській області

Питання: Кого ще і з якими завданнями генерал Тютюнник перекинув на територію Радянської України? 

Відповідь: Кого ще і з якими завданнями перекинули в Україну мені невідомо. Знаю лише, що спільно з Олексіївим, Турком і Самутіним, у Львів до генерала Тютюнника вирушило дуже багато командного складу і рядових вояків 4-ї Київської стрілецької дивізії. Що вони робили у Львові, я сказати не можу.

Протоколи допитів з російської мови переклав Владислав Руденко.

Особлива подяка за допомогу в дослідженні справи: Андрію Назаренку, Віталію Барановському, Юрію Михальчишину, Ользі Васиній, Карині Цвілій.

Теми

Член РУП Дідковський – організатор Уралу

Він народився в Житомирі. Закінчивсь кадетський корпус в Києві. Друкував українські видання в Петербурзі. Повернувся в Україну для розгортання РУП. Закінчив університет в Женеві. Партизанив на Уралі, який вже добре пізнав. Саме він прийняв і поселив царську родину в Єкатеринбурзі, яка у подальшому була розстріляна. Його ім’я носить гора – одна з трьох найвищих на Уралі.

Данило Скоропадський. "Валет" у колоді карт МГБ СССР

"33-літній принц України одного дня може стати центральною фігурою у великім повстанні, від якого може залежати доля Європи і України", - так наприкінці 1930-х років писали у пресі про гетьманича Данила Скоропадського після його поїздки до США та Канади за дорученням батька. З 1941 року син Павла Скоропадського став об'єктом уваги радянських спецслужб під оперативним псевдо "Валет".

Життя на війні та поза нею. Уривок з книги Івана Гоменюка "Мурашник. Нотатки на манжетах історії..."

Багато науковців називають Першу світову війною технологій. Справді, безліч технічних новинок і новацій випробовувалися саме тут. Зросла роль авіації, яку раніше воєначальники вважали дорогою й непотрібною розвагою. Авіатори були потрібні для розвідки та спостереження, набувала поширення бомбардувальна авіація, а повітряні бої вже не були дивиною навіть на Східному фронті.

Петлюра і професор Щербина. Полтавщина і Кубань: історичні зв’язки

Наукова і громадська діяльність Федора Щербини та Кубанський період життя Симона Петлюри - це важливі сторінки як української історії, зосібна Полтавщини й Кубані. Після політичного виключення з Полтавської духовної семінарії (за організацію вечора на честь Шевченка, виконання кантати "Б'ють пороги" за участю композитора Миколи Лисенка) Петлюра рятувався від арешту, тож у 1902 році виїхав не будь-куди, а на українську Кубань.