Спецпроект

Книговидання в УРСР. Скільки українською і скільки російською

В інтернеті часто пишуть, що в радянські часи у книжкових магазинах було повно книг українською, але вони не користувались попитом, а зараз занепад. Щоб перевірити це твердження статистично, автор пішов у наукову бібліотеку.

З нагоди чергового загострення "двомовності" "Історична Правда" пропонує текст, який підготував наш читач. Як технар (фізик за освітою), він скрупульозно вивчив джерела і підготував статистичну довідку з книговидання російською і українською мовами в Українській РСР.

Періодично зустрічаю в неті вислови про те, що в радянські часи у книжкових магазинах було повно книг українською мовою і цей факт протиставляється сучасному стану української книги. Інколи для підтвердження цих тез вивішуються фото численних творів українських класиків, виданих в часи УРСР.

Також нерідко стверджується, що якщо якусь дефіцитну книгу іноземного автора не можна було придбати російською мовою, то її можна було придбати в українському перекладі в Україні, а також, що в УРСР книг українською мовою було багато, але вони не користувались попитом.

Пригадуючи асортимент полиць найближчого книжкового магазину в 1980-их - де книги українською займали, в кращому випадку, чверть полиць - я вирішив задля власної цікавості розібратись із цим питанням.

Похід до наукової бібліотеки імені М. Максимовича і пошук інформації в електронному каталозі показав, що необхідні дані про випуск книг можна знайти в офіційних статистичних довідниках Книжкової палати Української РСР і також у статистичних довідниках Всесоюзної книжкової палати.

В довідниках наводиться інформація як про кількість НАЗВ книг, виданих тією чи іншою мовою, так і про ТИРАЖ. Складніше було отримати інформацію про видані книги часів УНР і Гетьманату і перших років УРСР, але й ці дані були знайдені, хоч і по частинам в окремих книжках.

Всі дані були мною зведені в 4 графіки: кількість назв і тираж книг, надрукованих українською і російською мовами в УРСР протягом 1921-1989 років. Зауважимо, що йдеться тільки про книги і брошури, видані в Україні. Поліграфічна продукція інших радянських республік, завезена в УРСР, не розглядається.

Тираж. Наймасовіше видавали українською у 1974 році - 105 млн примірників

Спробуємо проаналізувати окремо залежність кількості назв книг і величину тиражу від року випуску. А також спробуємо зрозуміти, які події в історії України могли вплинути на появу максимумів і мінімумів, зростань і спадань.

Згідно з даними, які вдалося знайти, максимальна кількість назв книг українською мовою в передвоєнний період була видана в 1928 році  -  3225 назв тиражем 24,238 млн примірників (середній тираж - ~7.5 тисяч).

Максимальний тираж у довоєнний період було надруковано в 1927 році – 65,354 млн примірників при кількості назв книг  2566 (середній тираж - ~25.5 тисяч).

21 вересня 1920 року рада народних комісарів УРСР прийняла постанову про введення української мови в школах і радянських установах. 

Державному видавництву  було дано завдання "озаботиться изданием... достаточного количества учебных пособий на украинском языке, равно как художественной литературы и всех прочих изданий, популярной и пропагандистской литературы". [Борисёнок Е.Ю. Феномен советской украинизации. 1920-1930-е годы].

І дійсно, з 1921 року по 1925 рік спостерігається зростання кількості назв книг виданих українською мовою. Що ж такого відбулося після 1925-го року?

В 1925 році, приміром, було оголошено про саморозпуск останньої з націонал-комуністичних партій – укапістів.

1926 рік – лист Сталіна з засудженням виступів Миколи Хвильового, який проголошував літературне кредо "геть від Москви".

1928 – закриття ВАПЛІТе (Вільна Академія Пролетарської Літератури) Хвильового.

1929 – припинена діяльність літературного об’єднання МАРС (київський аналог харківського ВАПЛІТЕ)

1932 – ліквідована після постанови ЦК ВКП(б) спілка селянських письменників в Україні "Плуг". 

30 квітня 1925 року була прийнята постанова Центрального виконавчого комітету і Ради народних комісарів про збільшення тиражів навчальної і учбової літератури української мови.

Назви книг. Синім кольором показано загальну кількість виданого в Україні не радянськими типографіями в 1917 і 1919 роках. Найбільше різноманіття книг українською - у 1961 році

Тиражі справді зростають аж до 1937 року, але номенклатура зменшується, що пояснюється зменшенням людей, які могли писати книги українською. Письменники і науковці були репресовані, що й призвело до зменшення кількості назв книг.

З 1927 року по 1960 рік в УРСР спостерігається коливання кількості назв книг, виданих українською і російською мовами. Різниця іноді сягає 50%.

В роки хрущовської "відлиги" (Хрушов був при владі від 1953 до 1964 року) зросла й кількість назв книжок, виданих в Україні: 1952 рік (1947 назв), 1953 рік (1924 назви), 1924 рік (2266).

Найбільше різноманіття книг українською мовою припадає на 1961 рік. В цьому році було видано 4041 різних книг українською мовою.

Як видно з графіку, невеличке "пожвавлення" у номенклатурі книжок відбувається протягом 1967-1972 років - перед відставкою головного комуніста України Петра Шелеста, який мав певні національні сентименти.

1961 рік. ХХІІ з’їзд КПРС — нова програма партії про «злиття націй» в єдиний радянський народ

1972 - усунення Петра Шелеста з посади першого секретаря ЦК КПУ. Новий персек - Володимир Щербицький.

Протягом 1967-1972 року спостерігалось збільшення книг назв книг, виданих українською мовою. Після 1972 року спостерігається монотонне зменшення цього показника.

 

Назви книг. Процентне співвідношення української і російської

1978 - колегія Міносвіти УРСР приймає директиву "Про вдосконалення вивчення російської мови в українських школах".

1979 – невеличке збільшення кількості назв книг українською мовою (у порівнянні з попередніми роками. У 1978 році - 2288 назв, у 1979-ому - 2414, у 1980-ому - 2164. Це короткочасне відхилення так і не переросло у зростання.

1979 - Ташкентська мовна конференція. Резолюція: "Російська мова — мова дружби народів".

Максимальний тираж книг українською мовою було видано в 1974 році – 104795 тисяч книг. З 1974 року починається невпинне зменшення тиражу книг українською аж до 1987 року – коли почалася перебудова.

Якщо ж розглянути процентне співвідношення книг виданих українською і російською мовою, то воно зменшувалося з 1937 року.

У 1937 році в Україні було надруковано 65353.8 тис. примірників (89.6%) українською мовою, 7583.2 тис. примірників російською мовою (10.4%).

Повторюсь знову. Всі наведені цифри – це дані без врахування книг, надрукованих за межами України і ввезених в Україну. Тобто на поличках книжкових магазинів відношення українських книг до російських буде іншим.

Тираж. Процентне співвідношення

Звичайно, тиражі книг українською вражають. Ось, приміром, у 1974 році - 104795 тисяч. Але ці 104 мільйони - всього лиш 2893 назви книг і брошур.

Потрібно розуміти, що  книга – не телевізор і не холодильник. Літературні класики, видані стотисячними тиражами в 70-их роках, стоять на книжкових полицях в оселях і зараз, передаються в спадок. Чого не скажеш про партійних класиків, видаваних ще більшим накладом.

Але задоволення попиту - це не тільки сам тираж. Читачеві хочеться різноманіття: детективів, фантастики, пригод, історичних книг, книг про мистецтво тощо.

Для пересічного читача краще, щоб було видано 10 різних книг накладом по 10 тисяч, ніж одна книга стотисячним накладом.

1990-2008: кількість назв і тираж обома мовами. Найбільший занепад був у 1999-ому

Для більш ретельного дослідження стану книжкової галузі в УРСР потрібно розглядати окремо тиражі і кількість виданих книг за призначенням: дитяча книга, художня книга, наукові книги.

Я планую зайнятися цим у наступному дослідженні.

А поки що для порівняння наведу дані за 2009 рік. Тоді було видано 22491 назв книг загальним тиражем 48,5 млн примірників.

2009 рік. Чверть книг в Україні видається російською. Нагадаємо, що у 2001-ому російську визнали рідною 29% українців. Пропорція в принципі збігається

Як видно з останнього графіку, з 1992 року кількість видань постійно зростає, перевищивши показники часів УРСР. В той же час річні тиражі залишаються малими. Це може бути пов'язане з низькою купівельною спроможністю населення, втратою мереж книгорозповсюдження і з онлайн-бібліотеками.

***

Для свого аналізу я використовував такі джерела:

Буряк.С. Аналіз випуску друкованої продукції в 2009 році. Вісник книжкової палати, №12, 2009.
Преса Української РСР 1918-1985. Книжкова палата УРСР. Харків. 1986.
Преса Української РСР 1918-1980. Книжкова палата УРСР. Харків. 1981.
Преса Української РСР 1918-1975. Книжкова палата УРСР. Харків. 1976.
Преса Української РСР 1918-1975. Книжкова палата УРСР. Харків. 1976.
Преса Української РСР 1917-1966. Книжкова палата УРСР. Харків. 1967.
Книга і друкарство на Україні. Наукова думка. Київ. 1967.
Сірополко С. Історія освіти в Україні. Наукова думка. 1991.
Пресса за 50 лет. Статистические отчеты. Москва. 1967.
Печать СССР за 40 лет 1917-1957. Статистические материалы. Москва. 1957.
Печать СССР в 1970 году. Статистические материалы. Издательство “Книга”. 1971.
Печать СССР в 1939 году. Статистические материалы. Всесоюзная книжная палата. 1940.
Печать СССР в 1938 году. Статистические материалы. Всесоюзная книжная палата. 1939.
Книга в 1924 г. в СССР. Издательство “Сеятель”. Москва. 1924.

Про інші аспекти освіти в УРСР читайте у блозі автора

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.