Спецпроект

Краєзнавчі музеї ленінізму. Як змінити їхні експозиції

Музейні працівники, як люди підневільні, намагаються уникати та приховувати документи, які свідчать про окупаційний характер радянської влади та злочини червоноармійців у перші роки більшовицької окупації України.

При перегляді експозицій провінційних краєзнавчих музеїв можна зробити висновок, що влада намагається пристосувати історію під своє бачення нео-УРСР. У голови чиновників ніяк не вкладається той факт, що вони урядують в незалежній Україні.

Чого лишень варті експозиції до 20-ї річниці незалежності, які цілковито присвячені тракторам та відновленням колгоспів.

Музейні працівники, як люди підневільні, намагаються уникати та приховувати документи, які свідчать про окупаційний характер радянської влади та злочини червоноармійців в перші роки більшовицької окупації України.

Скажімо, в будь-якому музеї можна без труднощів знайти не те щоб стенд - цілі зали, присвячені Великій вітчизняній та німецькій окупації. Експонуються документи, які не залишають у відвідувачів жодних сумнівів в злочинній сутності нацистів. Зрештою, так і має бути.

Водночас тема радянської окупації УНР просто відсутня. Період 1917-1922 років представлений в музеях Центральної та Східної України переважно як невдала спроба державотворення. Відвідувачам пропонують оглянути копії універсалів Центральної Ради, декілька поштових марок УНР, гривні та карбованці тих часів.

Жодних експонатів з визвольної війни Армії УНР: ані зброї, ані світлин козаків та старшин, ані мап і схем. Нічого.

Жодних постанов про розстріли червоноармійцями цивільного населення, фотографій з публічними стратами "бандитів" чи будь-яких інших документів, що кидали б тінь на Червону армію.

Найдивовижніше, що в розмові з музейними працівниками з’ясовується: вони чудово знають про своїх земляків-полководців, які уславились в боях за Україну.

Екскурсоводи володіють інформацією про бої 1917-1921 рр. на теренах області. Наукові співробітники знайомі з документами ЧК та ГПУ про придушення антибільшовицького спротиву. Однак весь масив згаданої вище інформації не експонується.

В офіційних листах музеї звітують, що мають цілий стенд про УНР, жовто-синім прапором прикрашений коридор до гардеробу, а кожна виробнича нарада розпочинається з декламування віршів Євгена Маланюка.

Один з архівних документів, який не експонується в музеї. Телеграма Херсонського союзкредиту Одеській кооперативній нараді про постанову губерніального з'їзду представників земств, робітничих, селянських, солдатських депутатів щодо визнання Херсонщини невід'ємною частиною Української Народної Республіки. 2 грудня 1917 р. ДАХО. Ф. 196, оп. 1, спр. 39, арк. 99.

Скажімо, в Херсонському обласному краєзнавчому музеї тематиці УНР, Української Держави, Директорії УНР та повстанській війні 1922-1924 рр. присвячено цілих квадратний метр виставкової площі (стенд розміром з дверцята невеличкого холодильника).

Натомість стенди про Катерину ІІ та Потьомкіна не вмістяться навіть на волейбольному майданчику. Про Велику Вітчизняну не доводиться говорити зовсім. Тут можна в кожній області створити три окремих музеї з наявних виставок.

Як може змінити цю ситуацію громадськість, історики, дослідники?

 Лист департаменту Міністерства торгівлі і промисловості Української Держави до уповноваженого Дніпровською спілкою кредитних товариств із звісткою про переривання переговорів із Радянською Росією. 9 листопада 1918 р.  ДАХО. Ф. 1292, оп. 1, спр. 23, арк. 2. 

Спробую подати власне бачення вирішення цієї проблеми:

  1. Провести облік фондів обласних державних архівів на предмет наявності документів про збройну боротьбу за незалежність, які можуть бути використані під час оновлень експозицій музеїв.

  2. Окремі найцікавіші документи оцифровувати та опублікувати.

  3. У відкритих листах до працівників музеїв вимагати проведення реекспозицій із залученням громадськості. Наполягати на тому, щоб тематика боротьби за незалежність України була представлена поряд з тематикою Громадянської та Великої Вітчизняної воїн на пропорційних засадах.

Для того, щоб розвіяти будь-які сумніви у наявності матеріалів для належної та якісної реекспозиції, наведу лишень декілька назв окремих одиниць зберігання, що досі не експонувались широкому загалу.

Державний архів Херсонської області: 

Р-1887, оп. 3, спр. 248.

- політзведення Херсонської повітової міліції, інформаційного відділу повітової ЧК про наявність у Микільському районі петлюрівської агітації, бойові дії загонів самостійника Іванова та анархіста Махна (на теренах сучасного Великоолександрівського, Нововоронцовського районів Херсонської області);

- лист начальника 4-го району Херсонської повітової міліції начальнику Херсонської повітової міліції з інформацією про страти селянами комуністів у підлеглому районі. 

Протокол засідання революційної трійки у справі арешту селищної ради Великої Олександрівки на Херсонщині. 9 березня 1921 року. ДАХО. Ф. Р-1887, оп. 3, спр. 209, с. 105. Публікується вперше

Р-3131, оп. 1, спр. 2.

- витяг з повідомлення штабу по боротьбі з бандитизмом 15-ї стрілецької дивізії про ворожі настрої громадян до радянської влади в Новотроїцькій волості, де продрозкладка виконується лише після захоплення заручників серед цивільного населення.

- двотижневе інформаційне зведення Дніпровського повітового секретного відділення Миколаївської губернської ЧК про бої з повстанцями у селах Велика Маячка, Козачі Лагері, Чулаківка, Горностаївка Каїрської волості, у Бехтерській, Громівській, Новодмитрівській, Новотроїцькій, Князе-Григорівській, Чаплинській волостях.

- телефонограма оперативної революційної трійки Дніпровського повіту та виїзної сесії губернського ревтрибуналу начальнику 15-ї стрілецької дивізії про розігнання повстанцями органів радянської влади у Благовіщенській волості.

- оперативний наказ Дніпровського повітового відділення по боротьбі з бандитизмом при Дніпровському таємному відділенні Миколаївської губернської ЧК про посилення жорстких заходів по боротьбі з антирадянським повстанських рухом, посилення вербування секретних співробітників та інформаторів. 

 Протокол засідання революційної трійки у справі селян Малої та Великої Олександрівки на Херсонщині, яких звинувачують у співпраці з Махном. 9 березня 1921 року. ДАХО. Ф. 
Р-1887, оп. 3, спр. 209, с. 109. Публікується вперше

Р-1887, оп. 3, спр. 249. – Лист інформаційно-інструкторського підвідділу відділу управління Херсонського ревкому до КП(б)У про численність та бойові дії загонів Іванова у Криворізькому та Херсонському повітах у боротьбі за самостійність України.  

Р-3131, оп. 1, спр. 23. – Двотижневе інформаційне зведення Дніпровського повітового секретного відділення Миколаївської губернської ЧК про розповсюдження чуток у Каховському районі, що війська Симона Петлюри захопили Херсон та Одесу.

Р-3131, оп. 1, спр. 28. – Зведення Дніпровського повітового секретного відділення Миколаївської губернської ЧК про "упокорення населення села Новокиївка Каланчацької волості" за допомогою військ Червоної армії (рота піхоти, загін кавалерії при одному кулеметі).

Р-3131, оп. 1, спр. 13. – Двотижневе інформаційне зведення Дніпровського повітового секретного відділення Миколаївської губернської ЧК про напади невідомими на підрозділ продовольчої міліції в с. Наталівка Чаплинського району та очікувальні настрої на Чаплинщині, що прийдуть війська Симона Петлюри та встановлять владу без комуністів.

 Протокол засідання революційної трійки у справі "шкідливих громадян" Малої та Великої Олександрівки на Херсонщині. 9 березня 1921 року. ДАХО. Ф. Р-1887, оп. 3, спр. 209, с. 111. Публікується вперше

Наведені описи документів – це лишень незначний відсоток того, що можна представити для ознайомлення відвідувачів музеїв лишень за один 1921 рік.

Сьогодні громадськості цілком під силу не лише провести реекспозицію музеїв, а й привернути увагу тисяч громадян до справжньої історії, яка написана не чорно-білими фарбами, а є складним графічним полотнищем з сотнями барв і відтінків.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.