Олег Карпюк

Запрошення українців до консерватизму

Небагато термінів викликають стільки ненависті у прогресивного громадянського суспільства, як «консерватизм», яким таврують однаково вірян Московського патріархату, мусульман і католиків, європейських правопопулістів, британських торі та обидва крила Республіканської партії Сполучених Штатів

Битва за Соборність

Цегельський пропонує глянути правді у вічі й визнати — «ми, українці, любимо творити самодурні легенди», щоб «засліплені ними» зі старих помилок потрапляти у нові в «колесі вічного самодурства». Крок за кроком причини поразки молодої держави віднаходяться у значно прозаїчніших хибах: військове командування столицею не ліквідувало польські залоги у зародку, мости через Сян не вдалося підірвати чи то через неправильно закладену вибухівку, чи то ще чомусь, а легендарні Українські Січові Стрільці відмовилися виконувати наказ прибути у Львів через своє політиканство. Правда значно комплексніша та геть не запалює

«Шляхта» супроти «народу»

«Шляхта» супроти «народу» — класика українських суперечок на тему історії, яка поступається популярністю хіба шароварам та перевернутому прапору. Започаткований народництвом у 60-х роках ХІХ ст. та підтриманий окупаційною совєтською владою погляд на ключову роль народу у визволенні України ще донедавна не брався під сумнів. І лише нині, після кількох десятиліть Незалежності, дізнаємося, що Неньку виборювала й інша верства

Вбити голодом, забрати золото

З перших сторінок читача атакують російсько-совєтські меми, серед яких згадки про Торгсин у творах українофоба Булґакова. «Російскую ґосударствєнную бібліотєку» історик «по старінкє» кличе «Лєнінкою». Виплати Совєтського Союзу за мирними договорами країнам Балтії називає «подаркамі». І навіть назви глав — «От Москви до окраін» — сигналять про неподолане імперське мислення

Золото - державі?

Ця торговельна організація Совєтського Союзу ніколи нічого не вивозила за кордон, проте вважалася експортною. Мала культивувати «культурну торгівлю», але виявлялася тісним і брудним лабазом. Єдина в соціалістичній країні криміналізованого підприємництва торгувала з громадянами та накопичувала капітал у гігантських обсягах

Генезис рашизму

Розгорнута розвідка Новака діагностує «безпрецедентний патос» та «нав’язливе месіанство» російської інтелігенції. Іншим часом праця могло б стати справжнім інтелектуальним задоволенням, проте відволіктися, коли усі ці фантазії намагаються брутально реалізувати, не виходить. Добріка витриманих текстів Анджея Новака охоплює значне коло питань, та хоча горизонт зацікавлень розмито у часі та просторі, основний предмет інтересу завше незримо присутній — йдеться про імперію зла, про росію, рашизм, росіян

Трамп є Трамп

Україні дісталося почесне місце за крок від епілогу. Трамп не хотів мати справу «з тими довбанями в Україні» та повторював завчену байку про «корумповану країну», однак така характеристика сприймається байдуже з вуст того, хто дивувався наявності ядерної зброї у Великої Британії та вважав Фінляндію частиною росії

Економічна політика російського правительства супроти України в 1710–1730-х

Гетьманщина на початку ХVIII ст. становила торгівельно незалежну від Московії частину, куди ані завозила ніяких продуктів, ані привозила звідти нічого. Гетьманщина торгувала з Європою — через Польщу (Волинь) до Шлезка (у Вроцлав) і Ґданська, а почасти через литовські землі до Кеніґсберґа. Експортували, імпортували...
Торгівля процвітала, позаяк в Гетьманщині існувало лише два податки — індукта та евекта, відповідно на імпорт та експорт, у розмірі 2% від податкової вартості товарів. Все змінила Мазепинська катастрофа

Глибина нерозуміння Росії Штатами

Останній день американського посла в Москві вражає русофільською картинкою культурної росії. МакФол прощається фразою Пушкіна, гуляє з сім'єю Арбатом, заходить в «Тєрємок» та відвідує епічного розмаху «Щєлкунчіка» в Большому театрі. Посол покидає Московію, а після приземлення на американській землі отримує повідомлення, що росія атакувала Крим. Тільки з перших уст можна осягнути глибину нерозуміння росії Штатами

Мовна політика в багатомовних країнах. Закордонний досвід та його придатність для України

Мовне питання існує стільки, скільки й сама Україна, і війна тут нічого не змінила. Мова не завадила українцям утилізовувати окупантів, а «паляниця» стало нездоланною перешкодою для бомжів з найвеличнішої армії всесвіту та частиною нової історії нашої держави

Нова політика Європи: десять років політичних криз

Розпорошеність та невловимість влади в Євросоюзі, про що Луук ван Мідделаар написав вже другу книгу, легко можна було б використати для виправдання бездіяльності, проте в цьому немає потреби, адже Україна тут не більш ніж подразник. «Політика Європи» виявляється «новою» лише допоки йдеться не про нашу країну.

Спецслужби Росії проти власного населення

Спецслужби Росії неодноразово трансформувалися від моменту народження — ВЧК-ОГПУ-ГПУ-НКВД-МГБ-КГБ-ФСБ, — змінювалися керівники і назви структури, але дещо залишалося незмінним: держбезпека завжди базувалася на Луб'янці і боролася за владу

«Товстун» і «Малюк». Історія створення ядерної бомби

В кінці ХІХ століття радіоактивній торій додавали у склад популярної зубної пасти «Дорамад», позаяк вважалося, що радіоактивність тонізує організм. Книга Річарда Роудса дає зрозуміти, який довгий шлях пройшло людство від радіоактивності як розваги до конструювання найсмертоноснішої зброї усіх часів.

Токсичність російського на прикладі історії про Бена Ференца

Росія привласнила перемогу у Другій світовій, яку шизофренічно називає «Вєлікою Отєчєствєнною», і продовжує видавати стоси тематичної літератури для підживлення «національної» мітотворчості. Книга «Свідок століття» не заслуговує на відгук сама собою, але варта уваги як ілюстрація отруєності російського контенту російською.

Розповідь про банальність зла

1961 року в Ізраїлі відбувався один з найвідоміших судових процесів в світі — на лаві підсудних опинився відповідальний за організацію Голокосту Адольф Айхман, якого ізраїльські спецслужби зухвало викрали з Аргентини. Ханна Арендт вирушила в Єрусалим, щоб на власні очі побачити втілення зла, однак її репортаж з місця подій повністю заперечував офіційне трактування і обернувся величезним скандалом.

Ізраїль. Історія відродження нації

Ізраїль вражає стороннього глядача, взяти хоча б його політичне життя, де «нові» праві під проводом Бенета скинули незмінного лідера «старих правих» Нетаньягу шляхом об'єднання з арабською ісламістською партією «РААМ» (!). Парламентаризм в демократичній державі підсовує різні сюрпризи та конфігурації, і такий устрій був притаманний Ізраїлю від початку його існування, що тим більш парадоксально з огляду на те, що євреї прибували до Сіону з недемократичних країн: з Російської імперії, нацистської Німеччини та арабських країн, які й досі не знають про таке досягнення модерну.

Сальдо чи сальто великих грошей

16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР проголосила Декларацію про державний суверенітет України, але усі банківські розрахунки і далі йшли через центр, через Москву. Тотальне москвофільство 90-х вражає: спеціалісти, закони, навіть куди рухатись економіці — все орієнтувалося на колишню столицю імперії. Закон України про банки прийняли 20 березня 1991 року, на кілька місяців пізніше за аналогічний московитський закон — всі колишні совєцькі республіки приймали закони під копірку «старшого брата».

Веймар: історія першої німецької демократії

30 січня 1933 року Гінденбург капітулював перед численними радниками та нашіптувачами і призначив Гітлера рейхсканцлером. Наступного дня Гітлер оголосив про розпуск рейхстагу. Так закінчується історія Веймарської республіки — короткого періоду парламентської демократії після розпаду Німецької імперії і перед тим, як вона трансформується у Третій Райх.

Скоропадський і Крим

Скоропадський вважав, що «Україна без Криму не може жити, це буде якийсь тулуб без ніг». Крим має належати Україні, байдуже, на яких умовах, буде це повне злиття чи широка автономія, це повинно залежати від бажання самих кримців, беручи до уваги всі економічні, національні та релігійні інтереси народонаселення.

«Великий відступ» 1915 року та «бєженство»

Вози біженців рухаються дуже поволі, тягнуться один за одним у кілька рядів. Спекотно, діти постійно просять пити, але в озерах і ставках не лишається води — її вичерпують ті, хто йде попереду. Ширяться кір, тиф і холера. Люди губляться, розпадаються сім'ї, дехто віддає своїх дітей в руки сестрам милосердя, бо не в змозі прогодувати решту.

Золота доба єврейського містечка

В літературі штетли поставили приреченими на загибель: Шолом-Алейхем порівнював будинки штетлів із могильними плитами, а Ісаак Бабель називав штетл проклятим Богом місцем. Такий образ штетл тісно вкорінився в культурі, тож Йоханан Петровський-Штерн написав про зовсім інший штетл, в якому насправді вирувало життя.

Європа після Другої світової здавалася сповненою нещасть і порожнечі

Мешканці Європи не мали ані сил, ані надії, і в них були на те всі підстави. У Польщі було близько 200 тисяч сиріт, у Югославії, ймовірно, 300 тисяч, і лише в самому Берліні під кінець 1945 року налічувалося 53 тисячі загублених дітей. На вокзалі Лерте у Берліні щодня помирало 10 людей через виснаження, голод та хвороби. У Варшаві кожен п'ятий був хворий на туберкульоз. Євреїв залишилося мало. З тих, кого звільнили, 4 з 10 помирало впродовж кількох тижнів після звільнення: західна медицина була безсила допомогти їм у такому стані.

Здобудеш державу Ізраїль, або згинеш у боротьбі за неї

Він стояв посеред великого двору з бараками і зрозумів, що це і є той самий Єврейський легіон, про який він мріяв, і він тут, зрештою, чужий. Можливо, саме в тому і полягає справжня перемога — щоб переможець став зайвим. Жаботинський вибачається за кількість "я" у розповіді та заперечує представлення його як "того самого пана, який йшов на чолі легіону", бо цього ніколи не було й не могло бути — Легіон складався з тисяч осіб.

Європа на роздоріжжі

Друга світова війна стала величезною травмою для Європи, і весь політичний розвиток після її завершення — один великий запобіжний захід проти повторення катастрофи такого типу. Після нацизму такі теми, як європейська культурна ідентичність чи її вкорінення у людському "субстраті", неможливо обговорювати інакше, як рішуче заперечивши.

Як нацисти та комуністи у Європі книжки крали

Об одинадцятій ночі 10 травня 1933 року на площі Опенплац у Берліні та ще в 90 різних містах Німеччини палали книжкові багаття, організовані студентськими спілками за підтримки НСДАП. Книжкові вогнища сформували нацистам репутацію "культурних варварів" та стали могутньою метафорою культурного знищення, що затьмарила інший, більш неприємний факт — нацисти робили набагато більше, ніж просто знищували книжки — ними також керувала фанатична одержимість колекціонувати та володіти знаннями.

Перехід до Європи. Як континент став союзом

18 квітня 1951 року представники Франції, Італії, Німеччини та країн Бенілюксу уклали Угоду вугілля і сталі. "В останню хвилину" в угоду внесли стільки змін, що на момент урочистого підписання офіційного тексту ще не було. Шість міністрів підписали чистий аркуш паперу. Дух згоди поручився за її літеру. Європа почалася з чистого аркуша.

Золото Ізраїлю із Києва

Уродженка Києва Ґолда Меїр ще в дитинстві переїхала до Америки, де долучилася до партії трудових сіоністів. У 1917 році Британія в Декларації Бальфура оголосила, що Корона докладе всіх зусиль до створення національного осередку для єврейського народу в Палестині, що відкрило шлях до імміграції євреїв та здійснення мрії Ґолди — власноруч долучитися до розбудови єврейської держави.

Олігархи. Багатство і влада у новій Росії

Епоха олігархів бере свій початок 10 березня 1985 року, коли помер Чєрнєнко, Генеральний секретар ЦК КПСС. На зміну йому прийшов Горбачов, який зініціював революційні перетворення, що наблизили кінець соціалістичного експерименту.

Фінляндія в Другій світовій війні. Між Німеччиною і Росією

У 1809 році земля фінів стала частиною "єдіної і нєдєлімої" Російської імперії. Серед решти окупованих імперією народів фіни користувалися упривілейованим становищем — мали власний сейм, монету, залізницю та армію. Культурні зв'язки фінів із Росією були слабкими, країна розвивалась у руслі західноєвропейських течій.

Українсько-єврейський роман

Традиційний єврейський наратив полягав в тому, що українці — вроджені антисеміти, які століттями переслідували євреїв, чия історія в Україні — один суцільний погром. Натомість, євреї для українців — улесливі прислужники накинутої колоніяльної влади, визискувачі, кровопивці, попихачі росіян та більшовиків, які віками гнобили та експлуатували українське село.