Спецпроект

Майдан до Незалежності

2 жовтня виповнилося рівно двадцять років початку наймасовішої та найуспішнішої студентської акції протесту за незалежність і проти комунізму.

2 жовтня 1990 року в історії України розпочалася нова доба - "оксамитової революції" по-українськи. Почалася вона з виходу на столичну площу Жовтневої революції невеликої групи студентів - членів західноукраїнського "Студентського братства" та наддніпрянської Української студентської спілки.

Спочатку студенти називали свій наметовий табір, розбитий прямо на плитах площі Жовтневої революції, "територією, вільною від комунізму". Але в один із днів, вже не згадати, який саме, прозвучало - майдан Незалежності".

Отже, нині відоме світові родове поняття, яке позначає мирну демократичну революцію - родом звідти, з гранітного жовтня 90-го.

Чого ж хотіли ті голодуючі студенти?

Вимоги були не профспілковими, не стипендій і гуртожитків вимагала молодь, а відмови керівництва УРСР від підписання, нав'язуваного Горбачовим, нового Союзного договору, націоналізації майна Компартії та комсомолу, дострокових перевиборів Верховної Ради на багатопартійних засадах, повернення усіх військовослужбовців строкової служби, 18-19-річних призовників з України з численних тоді "гарячих точок", які вже палали південними кордонами імперії. Ну, і відставки прем'єра-ретрограда Віталія Масола. 

17 жовтня - після того як Верховна Рада відправила голову Ради Міністрів Масола у відставку і прийняв постанову, під яким поставили свої підписи по 5 представників більшості, опозиції і голодуючих студентів - акція була припинена.

І хоча невдовзі був прийнятий закон, що забороняє відправку призовників за межі республіки, і українські хлопці перестали гинути на Кавказі і в Середній Азії, інші пункти постанови виконані, по суті, не були.

Тільки проголошення незалежності в серпні 1991 р. реалізувало основні вимоги студентів.

Фотохроніку студентської революції 1990 року дивіться у розділі "Артефакти"

Ярослав Пронюткін: Тут спочиватимуть наші герої: хто має право бути похованим на головному Меморіалі країни?

Національне військове меморіальне кладовище — це меморіал на багато років вперед. За всіма прогнозами поховання тут можуть відбуватися протягом наступних 40-50-ти і більше років. Меморіал призначений винятково для військовослужбовців — тих, які загинули в бою під час цієї війни, та тих, які мали видатні заслуги перед батьківщиною, та покинуть цей світ через дуже багато років.

Зоя Казанжи: Винні мають бути покарані

Володимира Вакуленка, українського письменника вбили росіяни. Дата його загибелі достеменно невідома. Ймовірніше, це сталося між 24 березня та 12 травня 2022 року. Після того, як Ізюм звільнили ЗСУ, у місті виявили масове поховання – понад 400 тіл. Під номером 319 було тіло Володимира Вакуленка.

Євген Гомонюк: Французькі скульптури у Миколаєві

Що спільного між найстарішим міським театром, Аркасівським сквером і зоопарком у Миколаєві? Власне французький слід. Всіх їх об’єднує художня французька ливарня Валь Д'Осне з головним салоном в Парижі, чия продукція в різні часи прикрашала ці три локації. Мова йде про п’ять найвідоміших в Миколаєві декоративних садових чавунних скульптур. Одна з них, на жаль, була втрачена ще у 1990-ті роки, інші чотири можна побачити і сьогодні.

Юрій Рудницький: Варшавська угода. Як і чому сталося так, а не інакше

22 квітня 1920 року між Україною та Польщею була укладена Варшавська угода, відома також як "пакт Пілсудський-Петлюра". Щоправда, під угодою немає підписів ані одного, ані іншого.