Загадкова доля єврейського героя України

У грудні 2017 року у Вінниці було відкрито меморіальну дошку на честь Семена Якерсона – офіцера-єврея армії УНР. Але його життя в еміграції в Чехословаччині та обставини смерті були покриті туманом невідомості.

Десятки ЗМІ України, висвітлюючи відкриття меморіальної дошки, повідомляли однотипну інформацію: 

"Якерсон Семен Самійлович (30 листопада 1897 – 1944) – сотник Армії УНР. Єврей за походженням, уродженець Вінниці. В українській армії був добровольцем з травня 1918 р., служив у нізці військових підрозділів: Одеська Гайдамацька бригада, Перший дієвій полк імені Винниченка, Третя Залізна дивізія, Гарматний курінь Першої кулеметної дивізії. Учасник чисельних боїв проти білих та червоних. Двічі поранений в боях. На еміграції мешкав у Чехословаччині. Вбитий нацистами у Празькому гетто".

 Меморіальна дошка на честь Семена Якерсона у Вінниці

Також було відомо, що наприкінці 1920-х років Якерсон закінчив гідротехнічній відділ Української Господарської академії в Подебрадах, і працював інженером у Празі.

Прізвище Якерсон походить від єврейського чоловічого імені Якір, яке означає "дорогий, милий", а закінчення "сон" на ідиші означає сина. Таким чином, Якерсон перекладається як "син Якіра".

Починаючи своє міні-розслідування невідомих сторінок життя українського офіцера-єврея, я звернувся за допомогою до пані Ірини Флейшманової – активістці єврейської громади Праги. Вона допомогла мені зібрати важливу інформацію в чеських архівах.

Так були знайдені три внучки Семена Якерсона – одна з них проживає в Чехії, інші – в Швеції і в США (Каліфорнія). В Чехії внучка розповіла про свого батька Іржі (Jiří) Якерсона – сина Семена, а також поділилася тими уривчастими відомостями, які Іржі неохоче повідомляв про свого батька.

Виявилося, що після закінчення Української академії в Подебрадах Семен Якерсон працював інженером по зведенню мостів. Знання української мови допомогло Семену в працевлаштуванні: компанія Lanna направила його працювати на Закарпаття ("Підкарпатська Русь"), яке тоді було в складі Чехословаччини.

Інженер Семен Якерсон

 

Перед від’їздом до Закарпаття в 1930 році, Семен Якерсон одружився в Празі на дівчині на ім’я Анна. Їхні нащадки навіть не знають, чи була вона чешка або українка за походженням. У 1934 році у пари народився син Іржі, який в майбутньому теж стане цивільним інженером.

Семен Якерсон проектував і будував дороги і мости в Ужгороді, Рахові та біля українського села Кваси – курорту з мінеральними водами.

У 1938 році, після розпаду Чехословаччини і угорської окупації Закарпаття, Якерсони повернулися в Прагу. Там їх наздогнала Друга Світова війна і німецька окупація.

Єдиною жертвою Голокосту в родині Якерсонів стала мати Семена – Єлизавета (Лія). Іржі згадував: в 1943 році він прийшов зі школи і побачив, що люди в довгих чорних пальто Гестапо засовують його бабусю в машину.

Бабуся зникла без сліду. Її імені немає ні в архіві гетто Терезин, ні в списках в’язниці Гестапо. Але відомо, що всі в’язні гестапо в Празі були депортовані в табір смерті Аушвіц для знищення.

Точно такі ж архівні загадки стосувалися долі Семена Якерсона. Його ім’я не фігурувало ніде – ні в німецьких документах і списках на депортацію, ні в чеському "Регістрі померлих по місту Прага за 1940-1949 роки".

Виявилося, що неєврейська дружина захистила Семена від загибелі. Змішані пари за німецькими правилами могли тимчасово залишатися жити в своїх будинках. У 1941-1943 роках тільки єврейські родини були сконцентровані в гетто Терезин біля Праги. До листопада 1944 року це гетто практично спорожніло: всі євреї були депортовані для знищення в Аушвіц та інші табори смерті.

Взимку 1944/1945 років нацисти почали вивозити з Праги в Терезин євреїв зі змішаних сімей, а їх неєврейські подружжя відправляли до трудових таборів. Величезний тиск чинився для розлучення такого подружжя.

Анна проявила героїзм і сховала свого чоловіка. Вони разом залишилися в Празі і дочекалися звільнення в травні 1945 року.

Після війни Семен Якерсон знову працював цивільним інженером. З серпня 1945 вони жили в районі Vinohrady (зараз Praha II) на вулиці Manesova 1649/86.

У празькому списку постійного проживання громадян (Přihláška trvalého pobytu občana) вказана дата смерті Семена Якерсона – 27 березня 1951 року. Він помер в лікарні у віці 53 років, після серцевого удару. Його тіло було піддано кремації і поховано на кладовищі Strašnice в Празі.

Треба відзначити, що Семен Якерсон, який врятувався від переслідування нацистів, міг стати жертвою переслідувань з боку комуністів. За пару місяців до його смерті почалися арешти людей, які в 1948-1949 роках за наказом Сталіна відправляли зброю і літаки з Чехословаччини до Ізраїлю. У листопада 1951 були заарештовані лідер комуністів цієї країни Рудольф Сланський (єврей) і група інших функціонерів уряду єврейського походження.

Антисемітська кампанія 1951-1952 років проти "космополітів і сіоністів", керована з Москви, закінчилася розстрілами і тюремними термінами. Преса була наповнена статтями проти "євреїв – зрадників Чехословаччини". Можливо, Семен відчував атмосферу початку цього антиєврейського цькування, і це викликало інфаркт.

Крім того, його серце могло не витримати каяття і скорботи про загиблу мати, яку Семен не зміг врятувати.

Я припускаю, що саме турбота про мати є розгадкою тотального мовчання Семена Якерсон в 1926-1927 роках під час судового процесу над Шоломом Шварцбардом – вбивцею Симона Петлюри.

Семен Якерсон у часи служби в Армії УНР

Це вбивство і судовий процес викликали бурю і гарячі обговорення в єврейських і українських колах. Українська діаспора, всередині якої Якерсон перебував під час навчання в Українській академії, могла попросити Семена виступити на процесі. Але він не зробив ніяких заяв – ні в підтримку Петлюри, ні проти нього.

Його мама Єлизавета залишалася у Вінниці. Фактично, вона була заручницею в руках більшовиків. Ймовірно, Якерсон вибрав мовчання, щоб не наражати на матір небезпеки. Мати була випущена з СРСР до Чехословаччини до сина тільки в 1928 році.

Коли Анна померла в 1978 році, вона була похована поруч з прахом чоловіка. Після смерті їх сина Іржі в 1995 році ніхто не подбав про продовження оплати могили його батьків на наступні 10 років. Тому урни з прахом Семена і Анни Якерсон були перенесені в загальну могилу, а їх місце на кладовищі було продано іншим людям.

Головні підсумки нашого розслідування:

– Семен Якерсон був не тільки українським офіцером, але і вніс вклад в розвиток інфраструктури українського Закарпаття.

– Єврейсько-український герой Семен Якерсон вижив в період Голокосту, він не був в гетто і помер в 1951 році. Тому потрібно поміняти інформацію на меморіальній дошці у Вінниці.

– Ім’я його матері Єлизавети Якерсон, уродженці Вінниці, потрібно внести до бази даних жертв Голокосту в ізраїльському інституті "Яд Вашем".

Джерело: ukrainianjewishencounter.org  Текст публікується з люб'язного дозволу автора. 

Читайте також: 

У Вінниці відкрили меморіальну дошку єврею-сотнику Армії УНР

Срібна земля. Старі фото міста Хуст

Едуард Андрющенко: КГБ УРСР про візит принца Філіпа до Києва

Філіп, герцог Единбурзький, який помер 9 квітня 2021 року, майже півстоліття тому відвідав Київ. Це був перший в історії візит члена британської королівської родини в Україну. 5-9 вересня 1973 року українська столиця приймала чемпіонат Європи з кінного спорту. Філіп не лише був відомим шанувальником цього виду спорту, а й очолював світову федерацію. Взяти участь у змагання прибула і його донька - принцеса Анна

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: дні коротшають, а погода холоднішає

Море не виказує охоти замерзати навіть за тихої погоди. Сьогодні знову сильний східний вітер. Скидається на те, що доведеться тут іще затриматись. Тяжко, тяжко, але жити можна – а це вже щось. Не сильно здивуюся, якщо доведеться чекати тут до травня.

Володимир Володько: Храм гетьмана та короля

Є на мапі України місця, що уособлюють собою точки біфуркації нашої історії. Саме там в певний момент відбуваються події, що змінюють майбутнє. Не надто часто вони залишають по собі видимі сліди, на які ми можемо поглянути крізь час. Більш ніж три століття тому на території сучасного села Дігтярівка на Чернігівщині сталася епохальна для України зустріч гетьмана Івана Мазепи та короля Швеції Карла ХІІ. Нам дуже пощастило, що до наших днів зберігсянімий свідок тих подій – Покровська церква. Але чи житиме вона в майбутньому? Сьогодні це залежить від здатності світської та духовної влади захистити та відновити пам’ятку.

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: Потепління

Два дні стояла навдивовижу тепла погода, небо оповите хмарами, сніжить, вітер легенький. Вчора вночі хмари розійшлися під південним вітром, а сьогодні зранку всюди навкруг нас відкрите море. Розчаровує, що крига уперто не хоче затримуватися; з іншого боку можна припустити, що вода все одно поступово охолоджується, тож щодня кризі утворюватися дедалі легше: сонце, здається, геть утратило сили, та все ж десь опівдні його промені все одно трохи прогрівають поверхню води.