Експедиція Хортиця-Скуба 2018. Нові відкриття підводних археологів

У 2018 році відбулася археологічна експедиція "Османська галера. Слідами турецьких флотилій у Нижньому подніпров'ї". На її підготовку пішло майже 8 років. Метою експедиції було обстеження пам'ятки, датування і підготовка її креслень. Виходячи з раніше піднятих знахідок, дослідники мали справу з турецьким човном XVII століття. Причини його загибелі залишаються незрозумілими й досі

У 2018 році відбулася археологічна експедиція "Османська галера. Слідами турецьких флотилій у Нижньому подніпров'ї". На її підготовку пішло майже 8 років.

Передісторія така: у 1997 році херсонським клубом "Підводник" у плавневій частині Дніпра біля Херсона було виявлено старовинне судно. Дайвери підняли на поверхню бронзові гармати, мушкет, фрагменти взуття, посуд, терези та інші предмети.

Більшість із них потрапила до краєзнавчого музею й викликала цікавість в істориків, у тому числі й підводних археологів з Національного заповідника "Хортиця". У 2010 році місце було локалізовано й визнано вельми перспективним.

Через 8 років організовували комплексну археологічну експедицію, до складу якої ввійшли співробітники хортицького заповідника, археологи з одеського клубу "Наварекс" (які нещодавно виявили підводну пам'ятку №1 в Україні — амфоровоз "Зміїний-Патрокл"), а також представникии Херсонської інспекціїї охорони пам'яток.

 

Роботи стали можливими завдяки підтримці Юрія Бутусова та Юрія Лагно.

Метою експедиції було обстеження пам'ятки, датування і підготовка її креслень. Виходячи з раніше піднятих знахідок, дослідники мали справу з турецьким човном XVII століття. Причини його загибелі залишаються незрозумілими й досі.

Звичайно, воно не було затоплене для блокування однієї з проток, бо, в цьому випадку, замість знахідок на борту мало б бути лише каміння чи баласт. Також воно не могло загинути під час шторму, тому що ані високої хвилі, ані підводних скель чи мілин в цьому місці немає. Найбільш вірогідною версією наразі залишається раптова атака запорожців.

Завдяки дослідженням, проведеним в червні цього року, вдалося не тільки замалювати і відфотографувати судно, але й знайти іще одне! Воно розташовувалося за 100 метрів від першого. Як удалося з'ясувати, знайдені раніше предмети належали саме цьому, другому кораблю.

Отже, в одному місці вдалося виявити одразу дві історичних пам'ятки, і версія з раптовою атакою отримала додаткові аргументи.

Як же виглядали знайдені кораблі? Перший із них — велике пласкодонне вантажне судно завдовжки до 40 метрів. Такі дерев'яні баржі ходили по Дніпру більше тисячі років. Останні з них будувалися ще на початку ХХ століття. Називалися вони по різному: барки, берлинки, байдаки. Такі плавзасоби повсюдно використовувались на річках середньовічної Європи і в пізніші часи. Головним їх призначенням було перевезення вантажів.

Другий корабель — меншого розміру. Це вузький човен, довжиною більше 22 метрів, завширшки — не більше 5. На відміну від першого, човен було виготовлено не зі сосни, а з дуба, борти зшивалися кованими гвіздками встик, а для кріплення конопаті використовувались спеціальні корабельні скоби.

На великій барці гвіздків не виявлено. Весь його масивний корпус скріпвлювався великими дерев'яними нагелями, а шви між дошками обшивки закривалися планками, які, в свою чергу, фіксувалися вузькими залізними скобками. Серед піднятих знахідок слід відзначити турецьку люльку для куріння. За висновком спеціалістів, за кольором глини, формою і типологічними особливостями її можна віднести до другої половини XVII ст.

 Турецька люлька другої половини XVII століття, піднята із затонулого турецького байдака під час експедиції

Підводні роботи тривали трохи більше тижня. За цей час вдалося зробити детальний фотоплан пам'яток. Для цього застосовувалась унікальна методика, розроблена провідними спеціалістами клубу "Наварекс". Виконано триангуляційну зйомку, відібрані зразки предметів.

На жаль, не минулося без прикростей. Археологи виявили, що обидва судна майже повністю розграбовані "чорними археологами", які, власне кажучи, до археології не мають жодного стосунку!

Від місцевих єгерів ми довідались, що протягом кількох останніх років на цьому місці проводились розкопки з використанням гідроежекторів. Тільки минулого року звідси була піднята шабля, турецькі монети та гарматні ядра.

Це складно навіть уявити, але частина дерев'яних деталей була використана для виготовлення меблевої фурнітури! Так, морська історія України буквально тане у нас на очах. При цьому, жменька офіційних гідроархеологів протидіє цьому явищу на одинці, без належної допомоги влади, а, інколи, і натикаючись на глибоке нерозуміння з боку відповідних охоронних органів.

Команда підводних арехологів експедиції "Османська галера. Слідами турецьких флотилій у Нижньому подніпров'ї"

Але, не зважаючи на це, у науковців великі плани. Вони мають задум вже в наступному році організувати міжнародний дослідницький проект із залучення спеціалістів в галузі теорії, археології та реставрації.

Важливим моментом буде участь в роботах студентів істориків, так як молоде покоління гідроархеологів зараз вкрай необхідне нашій країні. Вже є попередні домовленості з кількома університетами України. У якості організаторів виступають: Національний заповідник "Хортиця", Підводний клуб "Наварекс", Херсонська інспекція охорони пам'яток і Благодійний фонд "Хортиця".

Сподіваємося, що результати цих починань не примусять себе довго очікувати і експозиція херсонського музею поповниться новими знахідками!

Сяргей Навумчик: Книги з історії Білорусі

Режим Лукашенка викинув з підручників історії все, що не вихваляє комунізм, Сталіна, СРСР, Лукашенка та "русский мир". Але є книги, які можуть дати цілком об’єктивне уявлення про події давньої та новітньої історії Білорусі

Антін Боровко: Фурцева злякалась "Диявола"

Уряд СРСР забороняв нерадянському режисерові… показувати його ж власний фільм у себе ж на Батьківщині. Звучить як нонсенс, однак такий випадок і справді був – радянська цензура відправила на полицю фільм польського режисера Анджея Жулавського на цілих 16 років!

Ігор Пошивайло: Музей Майдану: омріюючи майбутнє. Яка стратегія на 5 років

Маємо констатувати, що в Україні сьогодні пам’ять про Майдани притлумлюється, розвіюється під тиском розчарувань, «вигорання», нових викликів, політичних маніпуляцій. Соціологічні дослідження свідчать, що українці схильні забувати свою «гарячу історію». Особливу роль у збереженні та презентації травматичного минулого, реалізації державної політики пам’яті, а також формуванні відповідальної культури пам’яті відіграють музеї та меморіальні комплекси.

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: полярне вбрання

Недоліки нашого одягу – річ суто технічна, і обговорюємо ми її надто часто, щоб зараз детально розписувати; але за результатами цього нового дослідження наших арктичних попередників можу з задоволенням зазначити, що стає дедалі очевиднішим, що наше вбрання – найкраще з усіх, що будь-коли створювали для такої мети. Єдиний виняток – можливо, для весняних мандрів краще годилися б шкури, але ця альтернатива нам не доступна. Попри це, ми постійно вносимо дрібні вдосконалення