Візит до КДБ Білорусі – по свіжих слідах

На певному етапі попередньої обробки заяви, пакет документів подається на підпис керівнику УКДБ… КДБ зв'язується з декількома іншими органами: точно серед них є МВС… Листуватися з КДБ можна і електронною поштою…Ні, це не сюжет фільму "Назад у минуле", це сучасна Білорусь.

На певному етапі попередньої обробки заяви, пакет документів подається на підпис керівнику УКДБ… КДБ зв'язується з декількома іншими органами: точно серед них є МВС… Листуватися з КДБ можна і електронною поштою…Ні, це не сюжет фільму "Назад у минуле", це сучасна Білорусь.

Побував я у справжнісінькому КДБ. У місті Віцебск на Білій Русі. Отож хочу поділитися досвідом.

Прийшли ми з дружиною без попереднього запису: просто постукалися у двері. Як і до інших режимних об'єктів вхід строго за паспортом, причому необхідно здати мобільні телефони.

Далі довелося зачекати хвилин 10 поки до нас прийшла дуже чемна жіночка, що працює у архівному відділі. Вона нас уважно вислухала та розповіла, як у них все працює. Інформацію надаю зі слів, тому вона може бути неточною.

 Будівля УКДБ у Віцебську

Фото автора

Отже. Ознайомитися можна лише зі справами реабілітованих, і то лише з інформацією, що стосується безпосередньо родича: анкетами арештованого, його показами на допитах, постановами репресивних органів (в українській термінології), постановою про реабілітацію, тощо.

Справи нереабілітованих вважаються відкритими кримінальними провадженнями і ознайомлення з ними неможливе. Строк давності не грає ролі.

Нам трохи пішли назустріч. В них є база репресованих, за якою вони перевіряють наявність та місце зберігання справ. Жіночка запропонувала зателефонувати їй через 2 години після подання заяви та спитатися, чи справа існує. Знайшли.

Після подання заяви разом з копіями документів, що підтверджують родинну спорідненість (їх не треба нотаріально завіряти), починається досить складна внутрішня процедура надання відповіді по суті.

Ця заява спочатку потрапляє до юридичного відділу, який певно дає свою візу. Напевно на цьому етапі складається схема рідства, яка є одним зі службових документів. На певному етапі попередньої обробки заяви, пакет документів подається на підпис керівнику УКДБ, який по суті і приймає рішення чи можна задовольнити заяву.

Лише у разі позитивного рішення архівісти мають право "підняти" справу в архівосховищі, та за необхідності підтвердити деякі факти (наприклад перевірити, чи склад родини, повідомлений заявником, відповідає наведеному у документах).

 Фото із відкритих джерел

Якщо будуть виявлені невідповідності, заявника можуть попросити перевірити факти родинної спорідненості. Взагалі підхід такий, що докази має надати заявник; архівісти не зобов'язані співставляти дані з архівних документів із даними, наданими заявником. Тобто якщо буде невідповідність прізвища у одній літері – можуть і відмовити у ознайомленні зі справою взагалі.

Отже, навіть якщо заявник хоче особисто ознайомитися з архівною справою за місцем зберігання, її видадуть до читальної зали не раніше ніж через півмісяця.

КДБ зв'язується з декількома іншими органами: точно серед них є МВС. Якщо МВС повідомить, що в них щось є, у відповіді від КДБ буде написано, що також рекомендують звернутися до МВС. Якщо ні – ні. Отака підказка, але прямо вам нічого не напишуть.

Ну і звісно всі радянський грифи "секретно" та "сов. секретно" у Білорусі у великій повазі. З документами з таким грифом неможливо ознайомитися. Таким грифом можуть бути марковані і картки картотек МВС, не кажучи вже про інші документи КДБ.

 Фото із відкритих джерел

Листуватися з КДБ можна і електронною поштою. Можна просити, щоби вони виготовили копії документів із врахуванням обмежень, наведених вище. Ці копії одначе можуть надіслати лише звичайною поштою, бо інше мовляв не передбачено законодавством.

Отакі справи. Дякую всім, хто був причетний до декомунізації в Україні!

Петро Долганов: "Зміщення акцентів", чи пошук істини? Якою має бути українська відповідь на інструменталізацію пам’яті про Голокост під час війни

Успішний і вільний розвиток студій Голокосту – вже сам по собі засвідчуватиме абсурдність аргументів кремлівської пропаганди. Детальніше вивчення тих напівтонів, до інструменталізації яких часто вдаються російські пропагандисти, – чи не найкраща "зброя" в контрпропагандистській діяльності.

Тетяна Терен: Утойя - острів збереження пам'яті

22 липня 2011 року норвезький правий екстреміст Андерс Брейвік убив 77 людей. Восьмеро загинуло під час вибуху бомби біля будівель парламенту в Осло, ще шістдесят дев'ять Брейвік убив того ж дня у молодіжному таборі на острові Утойя неподалік від Осло, перевдягнувшись у поліцейського. Це найбільші втрати в історії Норвегії після Другої світової війни. Нині острів позиціонує себе насамперед "як місце для збереження пам'яті і продовження життя".

Артем Чех: Безликий далекий траур

Велика сіра трагедія, глевка маса болю і страждань, список дрібним шрифтом нікому не відомих, нікому не потрібних, приречених на забуття. І добре, що забудуть не всіх. Але й не всіх пам'ятатимуть. Так є. І це ок. Хоч і хотілося б знати і пам'ятати усіх.

Юрій Гудименко: Україні потрібен власний Арлінгтон

Назви ваших сіл можуть увійти в історію гордо, як увійшов Арлінгтон, або з ганьбою, якщо частина мешканців буде силою перешкоджати будівництву військового кладовища. Це навіть дико звучить.