Як Сталін призначав «ворогів народу» на посади катів

15 людей з-поміж 16, призначених Сталіним, виявилися «ворогами народу». Виходить, що наступним треба було розстріляти Політбюро на чолі зі Сталіним. Як можна пояснити, що вони призначали на головні каральні посади людей, 94% яких були ворогами?

Вартий уваги документ. Є над чим подумати.

2 листопада 1937 року Політбюро затверджує список голів «трійок» із 16 осіб [«трійки» — позасудові органи репресій в СРСР під час Великого терору. Складалися з функціонера НКВД, секретаря обкому партії та прокурора—ІП].

На спискові віза «За. Й. Сталін», а також візи Молотова і Кагановича.

Решту членів Політбюро опитали телефоном. Склад ухвалено одноголосно. Як же склалася доля цих відповідальних працівників із величезними повноваженнями вирішувати, кого з радянських громадян варто розстріляти?

З представленого списку, схваленого Сталіним, 11 чоловік розстріляли, 2 померли у в’язниці, 1 помер у таборі, 1 не був засуджений, але скінчив життя самогубством, 1 відсидів 15 років і вийшов на волю живим.

Так, 15 людей з-поміж 16, призначених Сталіним, виявилися «ворогами народу». Виходить, що наступним треба було розстріляти Політбюро на чолі зі Сталіним. Як можна пояснити, що вони призначали на головні каральні посади людей, 94% яких були ворогами?

 

Джерело: Російський державний архів соціально-політичної історії (рос. РГАСПІ), ф. 17, оп. 166, спр. 582, арк. 32.

Насєдкін Олексій Олексійович (1897—26.01.1940) — співробітник органів державної безпеки, майор ДБ (1938) — заарештований 20 грудня 1938 року. Розстріляний. Не реабілітований.

Дейч Яків Абрамович (189827.09.1938) — співробітник органів державної безпеки, комісар ДБ ІІІ рангу (1935). Заарештований 29 березня 1938 року. Помер у в’язниці під час слідства. Не реабілітований.

Журавльов Віктор Павлович (1902—01.12.1946) — співробітник органів державної безпеки, старший майор ДБ (1938). У 1944—1946 роках в Управлінні будівництва Далекої Півночі НКВД СРСР. Покінчив життя самогубством 1 грудня 1936 року.

Гречухін Дмитро Дмитрович (1903—23.02.1939) — співробітник органів державної безпеки, майор ДБ (1938). Заарештований 3 грудня 1938 року. Розстріляний. Не реабілітований.

Хворостян Віктор Васильович (1903—21.06.1939) — співробітник органів державної безпеки, майор ДБ (1937). Заарештований у лютому 1939 року. Помер у Бутирській тюрмі (Москва). Не реабілітований.

Апресян Деренік Захарович (1899—22.02.1939) — співробітник органів державної безпеки, майор ДБ (1936). У листопаді 1938 року заарештований. У лютому 1939 року Військовою колегією Верховного суду СРСР засуджений до найвищої міри покарання (НМП). Розстріляний. Не реабілітований.

Загвоздін Микола Андрійович (1898—21.01.1940) — співробітник органів державної безпеки, старший майор (1935). Заарештований 9 лютого 1939 року. Розстріляний. Не реабілітований.

Міхельсон Артур Іванович (1898—1939) — співробітник органів державної безпеки, майор ДБ (1937). Заарештований у грудні 1938 року. Розстріляний. Не реабілітований.

Михайлов Василь Іванович (1901—02.02.1940) — співробітник органів державної безпеки, капітан ДБ (1937). Заарештований у січні 1939 року. 1 лютого 1930 року засуджений до НМП. Розстріляний. Не реабілітований.

Медведєв Олександр Олександрович (1900—25.06.1940) — співробітник органів державної безпеки, капітан ДБ (1936). Заарештований у січні 1939 року. Засуджений до НМП. Розстріляний. Не реабілітований.

Ткачов Василь Андрійович (1896—18.11.1941) — співробітник органів державної безпеки, полковник (1938). 26 червня 1941 року засуджений до НМП. Розстріляний.

Карнаух Назар Васильович (1900—після 1955) — співробітник органів державної безпеки, капітан ДБ (1937). 14 травня 1939 року засуджений до 20 років позбавлення волі. Звільнений достроково через хворобу 7 липня 1954 року. Не реабілітований.

Міркін Семен Захарович (1901—1940) — співробітник органів державної безпеки, розстріляний у 1940 році. Не реабілітований.

Іванов Микита Іванович (1900—21.01.1940) — співробітник органів державної безпеки, майор ДБ (1937). Заарештований 7 січня 1939 року. Розстріляний. Не реабілітований.

Лоцманов Іван Петрович (1903—26.01.1940) — співробітник органів державної безпеки, полковник (1936). Заарештований у 1939 році. 25 січня 1940 року засуджений до НМП. Розстріляний. Не реабілітований.

Володзько Павло Васильович (1888—1951) — співробітник органів державної безпеки, майор ДБ (1936). Заарештований у 1938 році. Засуджений до 15 років позбавлення волі. Помер у виправно-трудовому таборі.

.

Ольга Духніч: Бабин Яр має стати частиною української національної пам’яті

Проблема не в тому, у кого більше грошей і хто яскравіше чи цікавіше побудує, а в тому, наскільки українське суспільство є частиною цього процесу і частиною дискусії про нього, наскільки воно розуміє і приймає цей об'єкт і каже: ось це наша пам'ять. І зрештою наскільки цей проєкт не зовнішній для українського суспільства, а внутрішній. Таке не можна нав'язати і купити не можна.

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: всі в хорошому стані, принаймні зараз

За ці дні дуже мало вартого запису, життя триває спокійно і навіть дещо монотонно. Усі ніби в порядку, жодних ознак пригнічення. Судячи з зовнішнього вигляду, поні зараз у найкращому стані за весь час; те саме стосується і собак, окрім одного-двох.

Богдан Червак: Україна як спадкоємниця УНР

Не належу до тих, хто пропонує не звертати уваги на статтю Путіна про українсько-російські взаємини. Навпаки, Україна має сприйняти її як акт гібридної агресії і реагувати адекватно. Ключова теза Путіна, яка зафіксована у його опусі й неодноразово озвучувалася публічно - «сучасна Україна – цілком і повністю дітище радянської епохи».

Галина Сита: Як я познайомилась з «українською проблемою» у 80-90-их

Вирішила розповісти, як мені у 80-х–90-х роках довелося долучитися до «української проблеми» в нашій країні, як я стала свідомою українкою. Таких моментів було кілька, в тому числі і бесіда з представником КҐБ в Інституті математики, який почав свій допит з дивних тоді для мене питань: «хто ви за національністю?», « чи володієте ви українського мовою?», «хто в ІМ говорить українською мовою?», «з якою метою ви мандруєте по Україні?» – може, про це коли-небудь напишу докладніше.