Світла тінь "Чорного ворона"

Стрічка вийшла дуже вчасно! Коли знову в суспільстві панує дилема: боротися чи капітулювати?! Фільм застерігає від капітуляції голосом Василя Шкляра за кадром та самим сюжетом фільму.

Від редакції: 5 грудня в Україні стартував прокат фільму "Чорний ворон" – екранізації українського бестселлера Василя Шкляра. Він розповідає про боротьбу українських повстанців проти радянської влади у 1920-х роках.

"Історична правда" публікує відгук на цей фільм відомого дослідника Українського повстанського руху 1917 – 1921 рр. – Юрія Митрофаненка, із його люб'язного дозволу.

 

Я чекав цього фільму дуже довго ще відтоді, коли прочитав книгу Василя Шкляра "Чорний Ворон". Поділюся сумнівами, я не вірив, що Україна побачить цю стрічку. Занадто багато було інформації навколо фільму, яка давала підстави так думати. Але Україні таки показали "Чорного Ворона".

Стрічка вийшла дуже вчасно! Коли знову в суспільстві панує дилема: боротися чи капітулювати?! Фільм застерігає від капітуляції голосом Василя Шкляра за кадром та самим сюжетом фільму.

Хто піддався на "амнестію", як тоді казали повстанці, той був знищений. Якщо не відразу, то через деякий час більшовицькою репресивною машиною. Між рядків і кадрів лунає попередження: "Не довіряйте ворогу!"

Про фільм. Стрічку знято за мотивами книги Василя Шкляра, але фільм не дублює книгу. І це добре. Бо книжки й кіно – це різні види мистецтва. Тому фільм вийшов динамічним захопливим і його буде цікаво дивитися й тим, хто читав книгу Шкляра і тим, хто не читав її!

Епоха визвольної боротьби в 1922 р. висвітлена правдоподібно, повстанський рух не ідеалізовано, а показано з усіма хибами та недоліками. Глядач бачить втомленого вояка, якому набридло воювати, особливо якщо ти не віриш у перемогу та НЕ ЗНАЄШ ЯК перемогти!

Залишенцем та вовкулакою бути нелегко. Картина постійно нагадує про це глядачеві. Не варто засуджувати повстанців за це, їх треба розуміти.

Приваблює в стрічці й те, що ти бачиш поєдинок рівних противників. Так чекісти – цинічні вбивці, але підступні, розумні, винахідливі. Перемогти такого ворога було нелегко, як у реальній історії, так і в фільмі. І це робить картину напруженою та цікавою. З уст більшовика звучить фраза:

"А що таке Холодний Яр? Це місто чи село? Холодний Яр – це пекло!"

Окрема подяка за історію монахинь Мотронинського монастиря та привернення уваги до ролі жінки у визвольному русі. Це посилює картину, додає емоцій.

Ну, й варто пам'ятати, що реальні події стрічки в 1922 р. частково розгорталися на теренах Кіровоградщини – теж Холодний Яр. Єдина відома могила Чорного Ворона – в нашій області. Щоправда, це інший Чорний Ворон, не з фільму.

Кадр з фільму
Кадр з фільму

Його могила в лісі Нерубай поблизу Розумівки. Цей Чорний Ворон – Микола Скляр загинув у 1920 р. Чорний Ворон з фільму – Іван Чорноусов (Чорноусенко) - інший отаман, який боровся з більшовиками після 1920 р.

Показали в фільмі й Ларіона Загородного – отамана Холодного Яру з Новомиргорода. Ну, й операцію "Заповіт" по ліквідації отаманів розробляли єлисаветградські чекісти, інша її назва "Елисаветградское дело".

Актуально звучить і тема про мовний конфлікт. Ненависть до "хахляцкой" мови продовжує вбивати українців й у 2019 р. Випадок з Артемом Мирошниченком – волонтером з Бахмута, якого вбили за українську мову, тому приклад!


Отже, фільм цікавий та актуальний, паралелі із сучасністю простежуються, то ж знайдіть час та подивіться стрічку! Не пожалкуєте! Також раджу перед переглядом знайти в ю-тубі фільм "Холодний Яр. Воля України або смерть", де йдеться про боротьбу в Холодному Яру в 1918 - 1922 р., тоді "Чорний Ворон"будете дивитися як продовження стрічки.

Для мене це найкращий фільм з історії визвольних змагань 1917 - 20-х рр. ХХ ст.

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: безпечний табір

Спершу було досить світло, а тоді ставало темніше, аж поки ми заледве бачили під ногами. Собаки стали виказувати ознаки втоми. Десь за півтори години від початку руху натрапили на туманно окреслені витиснуті кряжі. Ми бігли поряд із саньми. Раптово Вілсон вигукнув: "Тримайтесь за сани" і я помітив, як він пірнув ногою у розсілину. Я заскочив у сани, але геть нічого не бачив. Наступної миті вся упряжка вже потопала: парами, як і йшли, вони зникали з-перед наших очей, борсаючись у спробах знайти опору.

Кирило Галушко: Деякі міркування "фахового історика" щодо "Історії України від Діда Свирида"

Звісно, що ці міркування більше звернуті до тих добродіїв, хто ще не стикався із цією хвундаментальною працею. Але не завадить і давнім шанувальникам. Усе ж доробок Діда звернутий на широкий загал, життя триває і усілякі поточні «кон’юнктури» змінюються рік від року. А може там фахові історики, «міські» високочолі інтелектуали, а не «сільські дідугани» зневажливо сміються над цією «попсою».

Станіслав Росовецький: І все ж таки це сучасна біографія Шевченка

Я не проти Шевченка-пророка, і Шевченка-міфотворця, навіть Шевченка-шамана. Ніколи не погоджуся лише з ототожненням поета з кобзарем. Але теза, що Шевченко після заслання продовжував свою революційну діяльність борця за національне визволення свого народу - це явище історичної правди

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: пам'ятки на наступний рік

День розчарування. Розпогодилось, ніч була ясна, хоч і холодна, температура помітно ниже нуля, різкий вітер. Та невдовзі після старту ми вийшли на дуже погану поверхню. Поні часто загрузали в снігу по коліна, а нанесений хуртовиною м'який сніг лежав купами, спричиняючи сильне тертя полозів