Що відомо про великодні традиції у родині Косачів

Оскільки гастрономія не була культом у Косачів, у родинному епістолярії про культуру їхнього харчування зафіксовано найменше відомостей і майже не збереглося кулінарних приписів, якими вони послуговувалися у приготуванні наїдків. Здебільшого страви готували наймані кухарі.

Великоднє привітання Ользі Косач і Михайлові Кривинюку від приятеля. Дата невідома
Великоднє привітання Ользі Косач і Михайлові Кривинюку від приятеля. Дата невідома
ДЖЕРЕЛО: БІБЛІОТЕКА КЛИМЕНТИНУМ, ПРАГА

Зі спогадів Ізидори Косач-Борисової знаємо, що на Великодні свята готувалися традиційні українські страви, характерні для полтавського і поліського регіонів.

Дочка Ольга згадувала, що мама домашнє господарство не провадила, але "ex tempore" могла спекти чудову паску "бабущину", тобто за приписом Єлизавети Драгоманової.

Сама ж Олена Пчілка напередодні Великодня 1889 р. у листі до сина писала, що "вагітна кухарка Кася залишила Косачів, а нового кухаря Шимон (управитель маєтку – Т. С.) ще не привіз з Ковеля".

І тому Ольга Петрівна бідкалася, що "паску якусь там здолаємо спекти за помічею книжки, та й бужанини намаринуємо, – а решта якось то буде! Ще таки й Лесі спечемо паску, та одвезеш їй".

Великодня листівка Ользі і Михайлові Кривинюкам від Людмили Драгоманової з Києва у Прагу. 1903 р.
Великодня листівка Ользі і Михайлові Кривинюкам від Людмили Драгоманової з Києва у Прагу. 1903 р.
ДЖЕРЕЛО: БІБЛІОТЕКА КЛИМЕНТИНУМ, ПРАГА
 
Великодня листівка Ользі і Михайлові Кривинюкам від Людмили Драгоманової з Києва у Прагу. 1905 р.
ДЖЕРЕЛО: БІБЛІОТЕКА КЛИМЕНТИНУМ, ПРАГА

А у листі до своєї матері писала, що пекла мереживні паски. А це вже високе кулінарне мистецтво, бо технологія випікання була надзвичайно складна. На випікання такої паски потрібно було втерти з цукром аж 140 жовтків, щоб тісто виходило прозоре, ніжне.

А який же Великдень без писанки! До альбому Олени Пчілки "Украинскій народный орнаменть: Вышивки, ткани, писанки" (1876 р. вид.) увійшло 23 зразки давніх писанок з Волині.

З листування відомо, що Олена Пчілка та її дочки майстерно писали писанки. Зокрема, перебуваючи на лікуванні в Ялті у 1898 р., Леся пише до матері, що разом із сесторю Ольгою "писали писанки і тим справили певний ефект серед товариства" (малась на увазі родина господаря рентованого Лесею мешкання доктора Дерижанова).

І, звісно, Косачі обмінювалися Великодніми картками з родичами і приятелями, вітаючи один одного "Христос воскрес!" і складаючи побажання.

Для прикладу наведу лише одне Лесине привітання родині з Ялти 1898 р.: "Поздоровляю з Великоднем тебе, папу, Микося, Зорю і Дору. Чи не було б ласкаве молоде панство написати до мене по слову хоч для рокового дня – Великодня?

Моє вітання теж всім, хто мене згадає".

Вітальна листівка для Лесі від сестри Ольги і Михайла Кривинюка, адресована з Києва в Каїр. 1910 р.
Вітальна листівка для Лесі від сестри Ольги і Михайла Кривинюка, адресована з Києва в Каїр. 1910 р.
ДЖЕРЕЛО: БІБЛІОТЕКА КЛИМЕНТИНУМ, ПРАГА

Зазвичай картки відображали смаки адресантів.

Ще один цікавий епізод з Великодніх свят описує Олена Пчілка у спогадах про брата Михайла Драгоманова: "Везли через наше місто якихось полонених турків. Якось, на Великдень саме, що прийшовся дуже рано, напровесні, зайшли на наш куток і посідали на пригорі, на сусідньому цвинтарі, троє турків;

ми боялись їх, виглядали тільки через тин, хоч і не було чого боятись: вони сиділи такі нужденні, беззбройні, так смутно дивилися на весняну повінь... Ну, а все ж то були турки, справжні, в чалмах, у якомусь чудному вбранні; обличчя темне, очі такі чорні.

Наш тато пішов до тих бранців і закликав їх до нас у хату; казав мамі, що годиться в таке велике свято пригостити й ворогів...

На столі, по звичаю, стояли паски й багато всього їстівного; одначе турки не все могли їсти, – додержували свого закону, – тільки охоче їли паску, взяли дечого й з собою. Відходячи, говорили щось таке незрозуміле, прикладаючи руку до чола, до грудей. Острах і жаль брав нас, як дивились ми на них".

Юрій Юзич: Помер найтитулованіший українець-генерал, який докорінно змінив Армію США

Найближчими днями у West Point – The U.S. Military Academy відбудеться похорон українця Миколи Кравціва — генерал-майора Армії США, який народився у Львові і виростав в Пласті. Своїми ідеями та новаторством від докорінно реформував американське військо, яке ніяк не могло оговтатись після війни у В’єтнамі. Він був єдиним українцем, якого у 100-річчя Статуї Свободи в Ню-Йорку особисто відзначив мер міста медаллю Свободи.

Аліса Ложкіна: У зоні концентрації такого горя хочеться чогось дуже простого

Нещодавно я намагалася пояснити, чому мені здається невдалою інсталяція Марини Абрамович в Бабиному Яру, і зрозуміла, що безкінечно заперечувати людям, які пишуть «так це ж концептуалізм, ви просто нічого не розумієте», безглуздо. Краще розповісти про проєкт, який, на відміну від роботи Абрамович, колись дуже сильно мене зачепив. Почати доведеться здалеку.

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: повернення із довгої експедиції

Наближаючись, ми стали помічати схожість із нашим старим Льодовиковим язиком поблизу Еребуса, і врешті-решт помітили на ньому прапор; раптово нам спало на думку, що цей уламок, мабуть, і справді відірвався від старого Льодовикового язика поблизу Еребуса. Авжеж, так воно й було; ми розбили табір біля його зовнішнього краю, залізли на нього і виявили там залишений Кемпбеллом склад корму та ряд кілків, вбитих як дороговкази для поні на осінь.

Ярослав Стех: Велика втрата для українського шкільництва в Польщі – відійшов з життя Ярослав Марушечко

Найбільшим багатством нації є не лише її золоті запаси, чи навіть промисловість, а передо всім молодь з добрими педагогами, за допомогою яких будується добробут народу і його світле майбутнє. Тому головною турботою є те, щоб на чолі школи та держави завжди стояли високоосвічені та жертвенні люди