Мелітополь: перший більшовицький заколот

Мелітополь жив своїм звичним для українських міст політичним життям. Аж поки з Росії не приїхали зайди-більшовики. Через них стався єврейський погром та згорів завод. Тоді, у жовтні 1917 року непроханих росіян вдалось вигнати з міста. А 12 березня 2022 року у Мелітополі знайшлась зрадниця, яка перейшла на бік нових російських окупантів - колишня директорка заводу та депутатка міської ради

Жовтень 1917 року.

Зайшло на четвертий рік світової війни та минав 8 місяць революції.

Мелітополь жив звичним для тогочасних українських міст бурхливим політичним життям. Відбулись демократичні вибори у міську думу та повітову земську народну раду. Міський голова Бархатов разом з міською управою порядкували міським господарством.

Діяла ціла купа російських політичних партій – від відвертих імперців-шовіністів до більшовиків-інтернаціоналістів. Працювали єврейські організації та партії. Була польська, німецька, караїмська та татарська громади. Існувала рада робітничих депутатів і рада солдатських депутатів.

Звісно ж, були Просвіта та осередки українських партій – есери, есдеки. Українські організації мали свій координаційний орган – Мелітопольську повітову українську раду.

 
Мітинг на Ринковій площі у Мелітополі, 1917 рік

Тривали протести проти невключення Мелітополя до складу української автономії. У місті постійно відбувались мітинги, демонстрації, передвиборчі віча. Поширювали листівки, газети, велась активна агітація та пропаганда.

На фоні виборчої кампанії до Всеросійських Установчих Зборів ніхто й не помітив, що у місто приїхав Жан Міллєр. Це був ще той "революціонер" - більшовик з досвідом, бойовик, політемігрант (втікав від царської влади аж в Америку).

П'ять днів він пробув у місті, збирав мітинги, на яких закликав голосувати на виборах за більшовиків. На це ніхто не звернув уваги – подумаєш, черговий приїжджий агітатор! Таких тут уже було й було!

Та 26 жовтня усі були приголомшені новиною з Петрограда. Більшовики скинули Тимчасовий уряд і проголосили себе владою! Міське керівництво – у шоці. Адже скоро мали відбутись Установчі Збори, де народ сам би собі обрав владу. Та більшовикам, мабуть, не подобались очікувані (не на їх користь) результати виборів. Тож вчинили переворот.

Усі демократичні політичні сили разом з міською владою утворили Комітет охорони. Більшовики, звісно ж, туди не увійшли.

Увечері у Зимовому театрі Іллі Стамболі мали відбудись чергові передвиборчі дебати для військовослужбовців мелітопольського гарнізону. Зал набився ущерть – усім було цікаво, що казатимуть політики про більшовицький переворот.

Усі промовці говорили про недоречність перевороту і пропонували вигнати більшовиків з міста. Аж тут на трибуну вийшов Жан Міллєр зі своїм товаришем. А товариш мав кулемет...

 
Будівля мелітопольської повітової народної ради. Прикро, але будівлі міської думи а також портрета (та й імені) тодішнього міського голови Бархатова, який протистояв нападу більшовиків, відшукати не вдалось

Міллєр сказав, що попередньої влади уже нема. Пролунали аплодисменти. Що владою тепер є народ. Аплодисменти. Йдіть на вулиці та "експропріюйте експропрійоване". Аплодисментів уже не було.

Усі рушили із зали. Хтось рятуючись від кулемета, а хтось - "творити революцію". Пізніше, через роки, більшовики у своїх творах напишуть, що це зібрання ухвалило рішення, що влада належить Раді робітничих та солдатських депутатів, а міська дума та управа – розпускаються.

І у своєму історичному календарі певний час позначатимуть, що радянська влада в Мелітополі була встановлена 26 жовтня (8 листопада) 1917 року.

У місті розпочався хаос. Запалав винокурний завод "Південна Баварія", що належав родині Хохловкіних. Там зберігалось чимало спирту та спиртних напоїв, що були заборонені в Російській імперії для вільного продажу з 1914 року.

Ще вдень Комітет охорони ухвалив рішення злити спирт з бочок, однак виконати цього не встигли. Почалась масова пиятика. Хтось закурив. Просякнуте спиртом довкілля миттєво запалало.

На ранок підтягнулись мешканці навколишніх сіл. Спирт їм не дістався. Розагітовані більшовиками солдати вказали на дрібні магазинчики з крамом. Це означало погром.

 
Завод Хохловкіних

27 жовтня зібралася Рада солдатських депутатів. Жан Міллєр знову і знову закликав арештовувати офіцерів, не коритися законній владі, "брати владу у свої руки". Утім, ані Рада солдатських депутатів, ані Рада робітничих депутатів не пішла на повідку у популіста. Влада залишилась у руках міської думи. На вулицях з'явились посилені патрулі.

Міський голова терміново запросив у місто військових з губернського центру, з Сімферополя. Прибули дві роти. Разом із мотоциклетною командою та Червоної гвардією із місцевих робітників їм вдалось припинити більшовицький погром міста.

Заарештовано було понад сотню осіб. Жан Міллєр того ж дня покинув Мелітополь. 30 жовтня у місті відновлено порядок. Через кілька днів обидві мелітопольські ради та міська дума засудили заколот більшовиків у місті.

А за тиждень було проголошено ІІІ Універсал Центральної Ради, за яким Мелітополь став частиною щойноствореної Української Народної Республіки.

Міллєр помер у 1942 році у Гулазі. Зимовий театр Іллі Стамболі комуністи спотворили до ДК "Жовтень". Завод Хохловкіних невдовзі занепав і зараз від нього фактично немає й сліду.

Зайд і мімікрованих комуністів зі свого міста треба виганяти вчасно.






Роман Маленков: Забуті та проігноровані

Великих українців проігнорували при перейменуванні київських вулиць. Нинішнє перейменування показало, що ми зуміли зруйнувати російські маркери (хоч і не всі), але показали тотальне невміння створювати свої. «Так, не всі діячі вшановані, але, від нині вшанована вся історія України та Києва в міських назвах» пише Олександр Алфьоров. Вся історія України та Києва без… Без кого? Про кого забули? Кого проігнорували?

Софія Грачова: Русскій мір, що лізе через вікно

Що важливіше при оцінці діяльності певного історичного діяча, як от Владімір Даль? Його заслуги у кодифікації великоруської національної культури? Вплив його твору, або ж авторитету його імені, на антиєврейське насильство? Участь у колоніальних війнах та відзнака від імператорі Ніколая І? Вирішуйте самі, але подумайте, який стосунок це все має до сучасного українського бачення історії та публічного простору

: Відкритий лист фахових істориків щодо присудження наукового ступеня доктора історичних наук Олесі Олександрівні Стасюк

6 червня 2022 року Міністерство освіти і науки України затвердило рішення про присудження наукового ступеня доктора історичних наук Олесі Стасюк. Цим рішенням МОН легалізувало відверто академічно недоброчесну працю, а також кричуще порушило низку законодавчих актів та нормативних документів України. Найбільш обурливим є те, що МОН, попри закріплену у різних законодавчих актах процедуру, виключило із розгляду дисертаційного тексту О.О.Стасюк Експертну раду з історичних наук. Фахівців фактично позбавили слова. Це змусило істориків виступити із черговим Відкритим листом

Анатолій Хромов: Нищівний удар українських архівів по російській пропаганді

Маю риторичне запитання… Чи спроможні російські архіви ось так само виставити повні справи, описи та фонди з історії Голокосту? Тільки повністю, без купюр та обрізок, без ідеологічних анотацій? Ну що, "колеги"-"антинацисти", вам слабо?