Путінський режим — це реінкарнація Сталіна

Проректор УКУ, правозахисник, дисидент Мирослав Маринович взяв участь у проєкті #ДіалогиНаВійні (#DialoguesOnWar) від Українського осередку міжнародного PEN-центру. У розмові з директором Гарвардського українського науково-дослідного інституту Сергієм Плохієм він розповів про ситуацію у Львові і зокрема в Україні в умовах війни

Львівський вокзал зараз виглядає як з фільмів про Другу світову, і це жахливо.

Тарас Шевченко завжди приходить до українців у найважчі часи. У в'язниці Кобзар відкрив мені свою внутрішню глибину і силу набагато більше, ніж у звичайному житті.

Коли добро б'ється зі злом, Шевченко з'являється відразу. Ми, українці, вважаємо його творчість своїм другим Євангелієм.

Хоча нацистська ідеологія була засуджена і заборонена законом, комуністам вдалося уникнути покарання трибуналу. Тож ці зерна проросли в сучасній Росії.

Путінський режим — реінкарнація Сталіна, який досі є великим героєм для Путіна та багатьох росіян.

Після 1991 року шляхи України і Росії розійшлись. Коли Україна взяла курс на інтеграцію в Європу, Росія повернулася до тоталітарного минулого. Тому українці не хочуть повертатися, бо ми вже маємо свободу. Варто розуміти, що путінська імперська ідея неможлива без України, тож ми зараз б'ємося за свою незалежність.

Режим Путіна стоїть на трьох стовпах: брехня, ненависть, жорстокість. Це шлях в один кінець.

Українська ідентичність мозаїчна і наше головне завдання — знайти найкращий шлях до гармонізації всіх мозаїчних відмінностей (після перемоги у війні).

Розбіжності між українцями, які розмовляють українською та російською мовами, ніколи б не призвели до війни, якби не Росія. Це агресор трансформував їх на два табори.

Кожна нація має можливість трансформуватися. І російська нація також має цю здатність, але найперше, їм потрібна моральна розплата після падіння режиму Путіна.



Володимир В'ятрович: "Волинь" vs "Катинь"

Здавалося, після пов'язаної з "Катинню" Смоленської трагедії 2010 року вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність. Але на той момент "Катинь" уже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою – "Волинь". Події польсько-українського конфлікту в роки Другої світової (зведені до простої формули "Волинь-43") стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак – історичної політики.

Ігор Кравець: Дві Волині в одній

Польський Сейм проголосував закон, що встановлює нове державне свято — «День пам’яті про поляків — жертв геноциду, скоєного ОУН-УПА на Східних Кресах Другої Речі Посполитої». Сама назва — неоколоніяльна, і автор закону — давній прихильник кремлівських наративів, утім член «антикачинської коаліції» Дональда Туска, Тадуеш Самборський. Єдиною, хто утрималася під час голосування, була Александра Узнанська-Вісьнєвська. Усі інші — «за». Рідкісний, але як же виразний колоніяльний консенсус у польському Сеймі.

Богдан Червак: Останній президент УНР на вигнанні. Миколі Плав’юку – 100 років(?)!

5 червня 1925 року, за іншими даними 1927 року, народився останній президент УНР на вигнанні, голова ОУН Микола Плав’юк. Якщо припустити, що вірна дата – 5 червня 1925-го, то цьогоріч йому виповнюється сто років!

Віталій Скальський: День народження та невідомі фото крутянця Григорія Піпського

Постать Григорія Піпського для зацікавлених не потребує особливого представлення. Традиція говорить, що саме він - галичанин Григорій Піпський – під час розстрілу росіянами-більшовиками після бою під Крутами наприкінці січня 1918 року заспівав «Ще не вмерла Україна…».