Чергові російські репресії проти професора Грушевського

Російська влада неодноразово переслідувала та засуджувала Михайла Грушевського. На думку росіян, було за що - професор, автор багатотомної "Історії України-Руси", голова Української Центральної Ради, жив у Відні... В радянський час його книжки та статті були заборонені. Аж у 2000-х у Москві та Казані встановили меморіальні дошки. Та "муляли" вони око нашим навіженим сусідам. Зняли обидві

27 березня 2022 р. телеграм-канал інтернет-журналу для студентів "Ветер" | Казань повідомив, що у місті Казань (Російська Федерація) з будинку по вул. Кремлівська 15/25 було демонтовано меморіальну дошку видатному українському історику, політичному та державному діячу Михайлу Грушевському. За даними інтернет-журналу, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну до дошки небайдужі приносили квіти.

 
Стіна готелю уже без меморіальної дошки

Меморіальну дошку Михайлу Грушевському у Казані встановили у 2006 році. Сталось це завдяки старанням голови Нижньокамської національно-культурної автономії "Українське товариство "Вербиченька"" (Республіка Татарстан) Євгена Савенка.

Коли почалась Перша світова війна, професор Львівського університету Михайло Сергійович Грушевський разом з родиною відпочивав у селі Криворівня у Карпатах. На той час ця територія входила до складу однієї із коронних земель Австро-Угорщини — Королівства Галичини та Володимирії із столицею у Львові.

Не маючи змоги через бойові дії виїхати з Криворівні ні до Львова, ні до Києва (російські війська якраз розпочали наступ у Галичині та невдовзі захопили Львів), російськопідданий Грушевський спочатку виїхав до Відня, а потім кружним шляхом через Італію та Румунію, що тоді ще зберігали нейтралітет, повернувся до Києва.

 
Анкета на Михайла Грушевського зі справи Київського жандармського управління

Втім, вже за кілька днів після приїзду додому, у листопаді 1914 р. Грушевський був арештований. Вченого оголосили австрійським шпигуном, звинуватили в австрофільстві та увʼязнили на три місяці до Лукʼянівської вʼязниці.

Далі було заслання. Спочатку – Симбірськ, згодом, завдяки клопотанням колег із Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук (таку назву тоді мала Академія наук Російської імперії), "послаблення" режиму та переведення до Казані, що була університетським містом.

У Казані Грушевський проживав із вересня 1915 р. по жовтень 1916 р. Тут, перебуваючи під наглядом поліції, Грушевський мав можливість продовжувати свої історичні студії, але не міг викладати.

У 2004 р. Євген Савенко у Національному архіві Республіки Татарстан виявив архівну справу про перебування Михайла Грушевського на засланні. Завдяки збереженим документам Савенку вдалось з'ясувати "казанські" адреси Грушевського.

 
Казанський готель "Франція", у якому проживав Михайло Грушевський

Спочатку Грушевський з дружиною Марією та донькою Катериною мешкали у "мебльованих номерах" у готелі "Франція" на вулиці Воскресенській (зараз це вул. Кремлівська), а потім переїхали до так званого будинку Леонтьєва на вулицю Большую (нині вул. Казанська).

Перший із цих будинків зберігся, і це спонукало Савенка клопотатись про встановлення там меморіальної дошки. Дозволи були отримані від Президента Республіки Татарстан, влади міста, власника будинку, Інституту мови, літератури і мистецтва ім. Г.Ібрагімова Академії наук Республіки Татарстан.

У квітні 2006 р. президент Республіки Татарстан видав постанову "Про встановлення меморіальної дошки на будівлі будинку № 15/25 по вул. Кремлівської в м. Казані". Текст був написаний трьома мовами – татарською, російською та українською:

"БУ ЙОРТТА 1915 ЕЛ.

УКРАИНА ХАЛЫК РЕСПУБЛИКАСЫНЫН

БЕРЕНЧЕ ПРЕЗИДЕНТЫ

МИХАИЛ ГРУШЕВСКИЙ

ЯШЕДЕ

*

В ЭТОМ ДОМЕ В 1915 Г. ЖИЛ

ПЕРВЫЙ ПРЕЗИДЕНТ УКРАИНСКОЙ

НАРОДНОЙ РЕСПУБЛИКИ

МИХАИЛ ГРУШЕВСКИЙ

*

В ЦЬОМУ БУДИНКУ В 1915 Р. ЖИВ

ПЕРШИЙ ПРЕЗИДЕНТ

УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ"

 
Так виглядала меморіальна дошка Михайлові Грушевському у Казані у 2006–2022 рр.

Виготовлення бронзової дошки та її встановлення профінансували Кабінет міністрів України, Об'єднання українців Росії (ліквідоване за рішенням російського суду у 2012 році), Федеральної національно-культурної автономії "Українці Росії" (ліквідоване за рішенням російського суду у 2010), члени товариства "Вербиченька".

Меморіальну дошку урочисто відкрили 16 вересня 2006 р. у присутності делегацій від українських організацій Москви, Нижнього Новгорода, Саратова, Самари, Йошкар-Оли, Дімітровграда, Уфи, Набережних Челнів, Нижньокамська, Казані.

Від уряду Татарстану був присутній перший прем'єр-міністр Равіль Муратов.

Україну представляли Надзвичайний і Повноважний посол України в Російській Федерації Олег Дьомін, професори Володимир Сергійчук та Станіслав Пономаревський, журналіст Ігор Соловей та ін.

 
Урочисте відкриття меморіальної дошки Михайлові Грушевському в Казані (Татарстан)

Після демонтажу у Казані більше меморіальних дошок Михайлу Грушевському в Російській Федерації не залишилось. А було їх встановлено лише дві.

На початку вересня 2014 р. невідомими була знята меморіальна дошка Грушевському у Москві.

Вона була відкрита у 2003 р. на фасаді будинку № 2/3 по вул. Погодинській, де Грушевський з родиною жив у так званому "почесному засланні" у 1931–1934 рр.

У 2016 р. будинок був знесений. Зараз на цьому місті – новозбудований житловий комплекс.

 
Такий вигляд мала меморіальна дошка Михайлові Грушевському у Москві. Фото 2012 року
 
Такий вигляд мала меморіальна дошка Михайлові Грушевському у Москві. Фото 2012 року
 
Фасад будинку по вул. Погодинській у Москві, де розміщувалась меморіальна дошка Михайлові Грушевському. Фото осені 2014 року
 
Місце, де розміщувалась меморіальна дошка Михайлові Грушевському. Москва, 2014 рік

Євген Чикаленко: Центральна Рада та більшовицька навала

Євген Чикаленко про окупацію Києва більшовиками на початку 1918 року.

Ярина Ключковська: "Україна без нього була б інакшою". Пам'яті Ігоря Юхновського

Вічна пам'ять Ігореві Рафаїловичу Юхновському. Людині, яка залишила глибочезний слід у житті кожного з нас, навіть тих, хто про це не здогадується. Бо Україна без нього була б точно інакшою.

Юрій Юзич: Бойові командири Армії УНР з Куп’янська

Щонайменше троє уродженців Куп’янська більше 100 років тому воювали за Україну старшинами в складі Запорозького корпусу Петра Болбочана. Усі троє мали первинне офіцерське звання, але командували сотнями запорожців.

Микола Бандрівський: Львівські енкаведисти

Чи не у кожному українському місті є своя така пресумна місцина, де радянська влада допитувала, глумилася, піддавала невиносимим тортурам і по-садистськи знищувала тисячі і тисячі наших співгромадян. У Львові в червні 1941 року російські більшовики чинили масакри у львівській "Тюрмі №4", званій в народі - Бриґідки, перед відходом радянських військ зі Львова.