Не тільки Амет-Хан Султан

Ім'я Амет-Хана Султана відоме усім, хто хоч трошки обізнаний з історією авіації німецько-радянської війни. Але він був далеко не єдиним кримськотатарським льотчиком

Мансур Мустафійович Мазінов
Мансур Мустафійович Мазінов

Мансур Мустафійович Мазінов - перший льотчик-кримський татарин. Народився у 1906 року в Гурзуфі. В 1930 році став курсантом першого набору цивільної школи пілотів ім. ЦВК Кримської АРСР в Сімферополі. З 1932 року - інструктор в цій же школі, потім - в авіашколах Ульяновська і Саратова.

Після початку німецько-радянської війни призваний до війська, служив в транспортній авіації, зокрема, в 147-му полку. Літав до партизанів і в обложений Ленінград. Закінчив війну на посаді заступника командира ескадрильї 142-го транспортного авіаполку. Після війни служив в Стробільській школі пілотів, дослужився до майора. З 1952 року - начальник аеродрому в Павлодарі (Казахстан). Ризикну припустити, що туди він виїхав слідом за виселеною родиною... Помер 11 березня 1983 року в Павлодарі.

Абдраїм Ізмаїлович Решідов
Абдраїм Ізмаїлович Решідов

Абдраїм Ізмаїлович Решідов (Абдураїм Ізмаїл огли Решідов). Народився у 1912 році в с. Мамашай (нині с. Орловка, Севастополь). З 1929 року працював складальником в майстерні Качинської авіашколи. У 1932 році закінчив школу цивільних пілотів в Сімферополі, згодом вчився в Луганській школі військових пілотів і Одеській військовій авіашколі льотчиків.

Після закінчення останньої направлений до Харкова, в 10-ту армійську розвідувальну ескадрилью. На фронті з перших днів війни. Служив в бомбардувальній авіації на Південному, Північно-Кавказькому, Закавказькому фронтах, згодом - на 2-му і 1-му Українських фронтах. З жовтня 1944 року - заступник командира 162-го гвардійського бомбардувального полку. За війну здійснив 222 бойових вильоти. 27 червня 1945 року присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

Дослужився до підполковника. В запасі з 1958 року. Повернутись в Крим не дозволили. 4 листопада 1967 року він надіслав Головнокомандовачу Військово-повітряних сил СРСР Костянтину Вершиніну телеграму: "За бездушное отношение к моей судьбе как к бывшему офицеру-летчику со стороны партийных и советских органов, властей города Симферополя… в связи с отказом в удовлетворении жилплощадью, 6-7 ноября 1967 года кончаю жизнь самосожжением. Герой Советского Союза Решидов".

6 листопада голова КДБ УРСР Нікітченко повідомляв: "Местными органами предприняты необходимые меры, предотвращающие возможные действия или провокации со стороны Решидова. КГБ считал бы целесообразным после празднования 50-летия Великой Октябрьской революции рассмотреть вопрос о партийности Решидова, а также опубликовать статью, разоблачающую его действия".

Зрештою, Решідову дали квартиру в Сімферополі. В 1972 році КДБ повідомляло: "Активно поддерживающий "автономистов" Герой Советского Союза Решидов Абдураим практически превратил предоставленную ему квартиру в Симферополе в место сборищ татар. В беседах с ними ведет подстрекательскую работу, агитируя за массовое возвращение татар в Крым".

Помер Решідов 24 листопада 1984 року в Сімферополі. Похований з військовими почестями.

Емір Усейн Чалбаш
Емір Усейн Чалбаш

Емір-Усейн Чалбаш. Народився 1918 року в с. Шуми (Верхня Кутузовка) під Алуштою. Закінчив Качинську школу пілотів, одногрупник Амет-Хана Султана. Під час німецько-радянської війни воював на Центральному фронті (під Москвою), на Курській дузі.

360 бойових вильотів, 11 особисто збитих літаків і 6 - в групі. З посади командира ескадрильї 49-го винищувального авіаполку в 1943 році переведений інструктором до Вищої офіцерської школи повітряного бою (Люберці під Москвою). Після війни - льотчик-випробувач. Звільнився у відставку за станом здоров'я в 1959 році у званні полковника. Помер 6 серпня 2005 року в Алушті. 






Дмитро Крапивенко: Алла Пушкарчук - Рута, яку не вберегли

Загинула Алла Пушкарчук (Рута). Тендітна дівчина, що пішла на війну ще у 2014-му, залишила світ мистецтва, навчання в університеті Карпенка-Карого і омріяну кар'єру театрознавиці.

Ярослав Пронюткін: Тут спочиватимуть наші герої: хто має право бути похованим на головному Меморіалі країни?

Національне військове меморіальне кладовище — це меморіал на багато років вперед. За всіма прогнозами поховання тут можуть відбуватися протягом наступних 40-50-ти і більше років. Меморіал призначений винятково для військовослужбовців — тих, які загинули в бою під час цієї війни, та тих, які мали видатні заслуги перед батьківщиною, та покинуть цей світ через дуже багато років.

Зоя Казанжи: Винні мають бути покарані

Володимира Вакуленка, українського письменника вбили росіяни. Дата його загибелі достеменно невідома. Ймовірніше, це сталося між 24 березня та 12 травня 2022 року. Після того, як Ізюм звільнили ЗСУ, у місті виявили масове поховання – понад 400 тіл. Під номером 319 було тіло Володимира Вакуленка.

Євген Гомонюк: Французькі скульптури у Миколаєві

Що спільного між найстарішим міським театром, Аркасівським сквером і зоопарком у Миколаєві? Власне французький слід. Всіх їх об’єднує художня французька ливарня Валь Д'Осне з головним салоном в Парижі, чия продукція в різні часи прикрашала ці три локації. Мова йде про п’ять найвідоміших в Миколаєві декоративних садових чавунних скульптур. Одна з них, на жаль, була втрачена ще у 1990-ті роки, інші чотири можна побачити і сьогодні.