Історія російської державності – це історія депортацій та примусу до еміграції непокірних

Сучасна Росія виявилася гідною спадкоємицею своїх предків. Від часу повномасштабного вторгнення понад 1 млн українців були насильно вивезені на територію агресора. Депортації – суть російського режиму. Доки він існує – виселення не припиняться. Імперія мусить бути зруйнована!

 

Початок Росії лежить у завоюванні Москвою Новгорода у 1470-х роках, після чого новгородці були розселені по Московії та асимілювалися, а позосталих через сто років добив Грозний. Так зник четвертий східнослов'янський етнос.

В подальшому депортації постійно супроводжували зростання імперії. Щоб не розтікатися мислю по древу, погляньмо лише на Україну та Крим.

У 1778 році, ще до завоювання Криму, Катерина ІІ руками Суворова виселила 33 тисячі християн з півострова на материк, переважно до майбутнього Маріуполя.

Після першої анексії 1783 року Потьомкін, багато чиновників та мандрівників пропонували геть виселити кримських татар з батьківщини, але тоді до цього не дійшло. Натомість Росія розправилася з ногайцями, які мешкали по всьому півдню України – до 1,5 млн людей. Вони зосередилися на Кубані, їх хотіли вигнати за Урал, вони повстали, були жорстоко вирізані Суворовим і мусили тікати на османський тоді Кавказ.

Після Кримської війни через утиски уряду понад 140 тисяч кримців та всі позосталі 120 тисяч ногайців Таврії та Кубані емігрували.

Радянський Союз взагалі не міг існувати без депортацій. В 30-х роках з України було вигнано 63720 родин "куркулів", з Криму – 4325, тобто разом до 270 тисяч людей.

У 1935-36 роках були вигнані з домівок 65 тисяч поляків та німців в Україні, у 1939-41 роках – до 1,3 млн поляків та українців на західній Україні, у 1941 році – під 700 тисяч німців з України та Криму, у 1942 році – 2 тисячі кримських італійців.

18 травня 1944 року почалася депортація кримських татар – 200 тисяч людей, у червні того ж року – до 50 тисяч кримських болгар, вірмен, греків та представників інших народів.

У другій половині 40-х – ще понад 200 тисяч українців з заходу країни були депортовані у глиб СРСР, понад 480 тисяч – з польських земель до УРСР.

Сучасна Росія виявилася гідною спадкоємицею своїх предків. Від часу повномасштабного вторгнення понад 1 млн українців були насильно вивезені на територію агресора.

Депортації – суть російського режиму. Доки він існує – виселення не припиняться.

Імперія мусить бути зруйнована!






Роман Маленков: Забуті та проігноровані

Великих українців проігнорували при перейменуванні київських вулиць. Нинішнє перейменування показало, що ми зуміли зруйнувати російські маркери (хоч і не всі), але показали тотальне невміння створювати свої. «Так, не всі діячі вшановані, але, від нині вшанована вся історія України та Києва в міських назвах» пише Олександр Алфьоров. Вся історія України та Києва без… Без кого? Про кого забули? Кого проігнорували?

Софія Грачова: Русскій мір, що лізе через вікно

Що важливіше при оцінці діяльності певного історичного діяча, як от Владімір Даль? Його заслуги у кодифікації великоруської національної культури? Вплив його твору, або ж авторитету його імені, на антиєврейське насильство? Участь у колоніальних війнах та відзнака від імператорі Ніколая І? Вирішуйте самі, але подумайте, який стосунок це все має до сучасного українського бачення історії та публічного простору

: Відкритий лист фахових істориків щодо присудження наукового ступеня доктора історичних наук Олесі Олександрівні Стасюк

6 червня 2022 року Міністерство освіти і науки України затвердило рішення про присудження наукового ступеня доктора історичних наук Олесі Стасюк. Цим рішенням МОН легалізувало відверто академічно недоброчесну працю, а також кричуще порушило низку законодавчих актів та нормативних документів України. Найбільш обурливим є те, що МОН, попри закріплену у різних законодавчих актах процедуру, виключило із розгляду дисертаційного тексту О.О.Стасюк Експертну раду з історичних наук. Фахівців фактично позбавили слова. Це змусило істориків виступити із черговим Відкритим листом

Анатолій Хромов: Нищівний удар українських архівів по російській пропаганді

Маю риторичне запитання… Чи спроможні російські архіви ось так само виставити повні справи, описи та фонди з історії Голокосту? Тільки повністю, без купюр та обрізок, без ідеологічних анотацій? Ну що, "колеги"-"антинацисти", вам слабо?