Історія російської державності – це історія депортацій та примусу до еміграції непокірних

Сучасна Росія виявилася гідною спадкоємицею своїх предків. Від часу повномасштабного вторгнення понад 1 млн українців були насильно вивезені на територію агресора. Депортації – суть російського режиму. Доки він існує – виселення не припиняться. Імперія мусить бути зруйнована!

 

Початок Росії лежить у завоюванні Москвою Новгорода у 1470-х роках, після чого новгородці були розселені по Московії та асимілювалися, а позосталих через сто років добив Грозний. Так зник четвертий східнослов'янський етнос.

В подальшому депортації постійно супроводжували зростання імперії. Щоб не розтікатися мислю по древу, погляньмо лише на Україну та Крим.

У 1778 році, ще до завоювання Криму, Катерина ІІ руками Суворова виселила 33 тисячі християн з півострова на материк, переважно до майбутнього Маріуполя.

Після першої анексії 1783 року Потьомкін, багато чиновників та мандрівників пропонували геть виселити кримських татар з батьківщини, але тоді до цього не дійшло. Натомість Росія розправилася з ногайцями, які мешкали по всьому півдню України – до 1,5 млн людей. Вони зосередилися на Кубані, їх хотіли вигнати за Урал, вони повстали, були жорстоко вирізані Суворовим і мусили тікати на османський тоді Кавказ.

Після Кримської війни через утиски уряду понад 140 тисяч кримців та всі позосталі 120 тисяч ногайців Таврії та Кубані емігрували.

Радянський Союз взагалі не міг існувати без депортацій. В 30-х роках з України було вигнано 63720 родин "куркулів", з Криму – 4325, тобто разом до 270 тисяч людей.

У 1935-36 роках були вигнані з домівок 65 тисяч поляків та німців в Україні, у 1939-41 роках – до 1,3 млн поляків та українців на західній Україні, у 1941 році – під 700 тисяч німців з України та Криму, у 1942 році – 2 тисячі кримських італійців.

18 травня 1944 року почалася депортація кримських татар – 200 тисяч людей, у червні того ж року – до 50 тисяч кримських болгар, вірмен, греків та представників інших народів.

У другій половині 40-х – ще понад 200 тисяч українців з заходу країни були депортовані у глиб СРСР, понад 480 тисяч – з польських земель до УРСР.

Сучасна Росія виявилася гідною спадкоємицею своїх предків. Від часу повномасштабного вторгнення понад 1 млн українців були насильно вивезені на територію агресора.

Депортації – суть російського режиму. Доки він існує – виселення не припиняться.

Імперія мусить бути зруйнована!






Олександр Скрипник: Андрій Мельник у документах і світлинах з архівного фонду Служби зовнішньої розвідки України

У зв’язку з перевезенням останків Голови ОУН Андрія Мельника і його дружини Софії Федак-Мельник із Люксембургу до України та урочистим перепохованням на Національному військовому меморіальному кладовищі Служба зовнішньої розвідки України публікує низку документів і світлин із п’ятитомної агентурно-оперативної справи, яку органи нквс / кдб упродовж кількох десятиліть вели на Провідника ОУН.

Юрій Юзич: Софії Федак-Мельник: пластунка, борчиня, фінансистка

Сьогодні багато пишуть про перепоховання Андрія Мельника і його дружини. Жінка Софія – десь на задньому плані. Важливо розуміти, що вона була пластункою, борчинею, фінансисткою. Каралась у концтаборі нацистів. Прожила довге життя і відчула радість відродження України у 1990 році.

Олексій Мустафін: Cuba libre. "Острів свободи" та його визволителі

Хай як іронічно б не звучало сьогодні прізвисько, яким колись охрестив свого часу рідний острів Фідель Кастро, волелюбність його співвітчизників і справді увійшла до легенд. Ще до того, як він сам з'явився на світ. Попри те, що Куба здобула незалежність останньою з колишніх іспанських колоній у Новому Світі, самостійницький рух на острові виник ще на початку XIX сторіччя, майже одночасно з подібними рухами на континенті.

Олексій Мустафін: Господар землі єгипетської. Мухаммед Алі та розбудована ним держава

Мухаммеда Алі-пашу вже традиційно називають засновником, а іноді навіть "батьком" сучасного Єгипту. Так його іменували не лише його власні нащадки, які правили країною до середини XX сторіччя, а й ватажки "вільних офіцерів", які усунули цих нащадків від влади. Сучасного єгипетського лідера Абделя Фаттаха ас-Сісі взагалі часто порівнювали з Мухаммедом Алі, і йому ці порівняння очевидно подобалися – принаймні до того часу, поки проти влади ас-Сісі не виступив опальний підприємець, повний тезка "великого паші".