Перша гібридна війна Росії

Війна в Абхазії дуже нагадує війну в Україні у 2014 році. Там були "відпускники", російські військові на боці сепаратистів, у нас - "козаки". Там були кадировці, у нас - басаєвці. В Абхазії сепарастисти влаштували різанину в Гагрі, Сухумі, Ахалдабі. А в Україні - російсько-фашистські окупанти в Бучі, Ірпіні та інших містах. Війна в Абхазії виявила в людях як найнижчі почуття, так і приклади самопожертви, героїзму та взаємодопомоги. Люди згуртувалися і допомагали один одного чим могли, ділилися останнім із сусідами

 

Бажання російських спецслужб утримати національні околиці СРСР, що проголошували незалежності, призвело до виникнення кількох локальних конфліктів на теренах радянської імперії.

Ну а де війна, там потрібна була і російська зброя, і звичайно ж зберігалася російська військова присутність.

Проста комбінація. Верховна Рада Абхазії незаконно, без конституційної більшості, 23 липня 1992 року ухвалює рішення перейти до Конституції Абхазії 1925 року, за якою Абхазька РСР була лише в договірних відносинах з Грузією у складі СРСР. Це фактично означало  оголошення про державний суверенітет.

1 серпня Росія передала Грузії танкову бригаду і вертолітний полк, і всіляко обіцяла допомогти розібратися з сепаратистами. А ще через 2 тижні, 14 серпня 1992 року вся ця армія перейшла Інгурі і дійшла до Сухумі. У Гаграх з російських десантних кораблів висадився грузинський десант, який узяв під контроль російсько-грузинський кордон на Псоу.

І тут розпочалася війна. Російська позиція розвернулася на 180 градусів і почала однозначно підтримувати абхазьких сепаратистів.

Ця війна в Абхазії дуже нагадує війну в Україні у 2014 році. Там були "відпускники", російські військові на боці сепаратистів, у нас - "козаки". Там були кадировці, у нас - басаєвці. В Абхазії сепарастисти влаштували різанину в Гагрі, Сухумі, Ахалдабі. А в Україні -  російсько-фашистські окупанти в Бучі, Ірпіні та інших містах.

 
Грузинські солдати в Сухумі. Вересень 1992 року

Війна в Абхазії виявила в людях як найнижчі почуття, так і приклади самопожертви, героїзму та взаємодопомоги. Люди згуртувалися і допомагали один одного чим могли, ділилися останнім із сусідами.

На жаль, війна в Абхазії забрала життя понад 10 000 осіб. Факти етнічних чисток грузинського населення, в результаті яких зі своїх будинків вигнано понад 250 000 осіб, записані в резолюціях Ради безпеки ООН.

Сьогодні Абхазія для всього цивілізованого світу - окупована Росією територія, щось на кшталт "ЛДНР", тим більше, що "ЛНДР" визнала лише Абхазія. І з кожним роком Абхазія дедалі більше інтегрується до Росії.

А тим часом біженці з Абхазії не можуть піти навіть на могили предків, похованих в Абхазії, не говорячи вже про їхні будинки, які захопили абхази, і тепер продають громадянам Росії

Вічна пам'ять захисникам Гагри, Сухумі та безневинним жертвам цієї війни!






Єфрем Лукацький: Камера, яка співчуває

Ще якихось чотири роки тому, перед початком війни, документальна фотографія в Україні вмирала. Мало кого у світі цікавили новини з України, а місцеві видання закривалися, насамперед звільняли фотографів, доручаючи текстовим журналістам фотографувати на телефон. Але війна змінила все. Тепер знімки знову стали потрібні. Кожен зі смартфоном став свідком. Вибух ракети — кров на асфальті — зображення в соцмережах.

Рефат Чубаров: Заява Меджлісу кримськотатарського народу щодо неприпустимості визнання Криму російським

Меджліс кримськотатарського народу – вищий представницький орган корінного кримськотатарського народу України – категорично відкидає будь-які пропозиції або дії, спрямовані на визнання російськими тимчасово окуповані території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які є невід’ємною складовою частиною України в її міжнародно визнаних кордонах.

Олексій Мустафін: Гюнтер Гійом: шпигун, що керував справами німецького канцлера

Вранці 24 квітня 1974 року західнонімецька поліція затримала Гюнтера Гійома, особистого референта федерального канцлера Віллі Брандта. Двері будинку, де він жив разом з дружиною, референт відкрив «гостям» сам - як кажуть, у домашньому халаті. У чому його можуть звинуватити, Гійом вочевидь здогадувався, тому й не став відмовлятися, а одразу заявив: "Я офіцер Національної народної армії НДР та співробітник Міністерства державної безпеки. Прошу шанувати мою честь офіцера".

Олександр Зінченко: Чергова провокація з могилою українців на горі Монастир у Польщі

Що залишається польським правим, коли вони за 8 років нічого не змогли зробити, займаючись дрібними повокаціями та махінаціями у питанні складних питань спільної історії? Правильно - нові провокації, в сподіванні, що травмовані війною українці влаштують істерику та зупинять роботи в Пужниках і Углах.