Атавізм совка

23 серпня 2022 року після тривалої і болючої конвульсії дала дуба система державних нагород України. Вона вже давно була в стані зомбі, а тут під час останньої роздачі слонів - померла. Чи то від сміху, чи то від сорому... Здавалось би, широкомасштабна війна просто ідеальний час навести лад в нагородній системі. Але - нахіба... воно "і так сойдьот.."

 

23 серпня 2022 року після тривалої і болючої конвульсії дала дуба систем державних нагород України. Вона вже давно була в стані зомбі, а тут під час останньої роздачі слонів - померла. Чи то від сміху, чи то від сорому...

Про "За заслуги" Данилку (Сердючка), Віталію Козловському (співак такий), Кошовому ("лисий" з Кварталу), нагороди Мірзояну (співак є такий), Колі Сєрьгє (співак є такий), Світлані Тарабаровій, Златі Огнєвич, Могілевській... Як воно? Просто пісня... повний перелік є в указі Зеленського.

А жмут "заслужених"? Цей атавізм совка "живєє всєх живих".

Здавалось би, широкомасштабна війна просто ідеальний час навести лад в нагородній системі. Але - нахіба... воно "і так сойдьот.." (с) (це - з радянського мультика про Вовку в 3\1 царстві)

Так, при ОПі, як і раніше при АПУ формально існує комісія із нагород і геральдики. Але там завжди фахівців було мінімум і слухали їх... та не слухали ніколи. Натомість представників відомств слухали. Особливо керівника департаменту нагород. От і результат...

Критикуєш - пропонуй? Та говорено вже не раз:

1. Комісія з нагород і геральдики має бути у співвідношенні 3:1, фахівці і чиновники. І вона має реально збиратися, а не "розіслали усім листа".

2. Комісій має бути дві - одна має опікуватися виключно аналізом подань на нагородження, зібранням і перевіркою фіналізованих списків, співставленням подання і суті нагороди (можливо ініціатор подання претендував на одне, а насправді суть вчинку - це про іншу нагороду).

3. Інша комісія має опікуватися виключно естетично-смисловою частиною питання - не кому, а що: створенням нагород державного рівня, нагляд за загальною системою відзнак усіх відомств (в першу чергу впорядкування і скорочення кількості різноманітних брязкалець). Ось ця, друга комісія має бути у співвідношенні 4:1, фахівці і чиновники.

4. Участь в другій комісії варто було б зробити оплачуваною для фахівців, адже зараз це чисто волонтерство. А приїхати на засідання комісії в Київ з іншого міста - це видатки на дорогу, ночівлю, поїсти. Цим користуються чиновники, котрі на Банкову на роботу ходять, але геральдично-нагородні питання для них малозрозумілі і є третьорядним навантаженням... тому і продукують ідеї про "великий герб".

5. Головною місією нагородно-геральдичних комісій (двох) станом на тепер має бути виключно впорядкування нинішнього бардаку. А саме:

- скорочення кількості відзнак і нагород - їх передоз давно девальвував значимість і статус самого явища "нагорода",

- уточнення статутів нагород, бо зараз є речі, які дублюються,

- чітка фіксація ієрархії орден, хрест, медаль, відзнака і т.д.

- чітке прописання - яке відомство має право на яку нагороду,

- фаховий підхід до створення нових нагород/відзнак (конкурс із призовим фондом, а не хтось-десь-шось, на державному рівні так точно),

- повернення боргів (після впорядкування системи, нарешті повернути борги по нагородженнях, бо історії на кшталт "загубилося подання" на людей групи Бізона - це ганьба...люта ганьба),

- приведення усіх державних нагород до якогось єдиного стилю,

- усвідомлення, що державна нагорода не може виглядати дешево - економити на відзнаках, котрими держава дякує своїм кращим громадянам, це ідіотизм,

- впровадження культури (!) нагород і відзнак (міні-версії, розетки, сертифікати, протоколи носіння),

- визначитися, нарешті, яка з нагород може (чи не може ніяка) мати пенсіон - пожиттєве грошове підтвердження,

- ...може, нарешті щось зробити із явищем "Герой України"? В країні фактично діє калька радянської нагороди, яку нашвидкоруч позбавили золотої зірки...

Смак і відчуття стилю... Я не знаю, куди це треба зафіксувати, суб'єктивна категорія, але при створенні відзнак воно край як потрібно. Картинка про "нам таке не світить".






Теми

Олексій Мустафін: Руйнівник системи. Іполіто Ірігоєн на чолі аргентинських радикалів

Історію держав Латинської Америки по інший бік Атлантики звикли сприймати як "вічне повторення", що нібито ніяк не дозволяє їм позбутися статусу периферії індустріального (а тепер вже й постіндустріального) світу. При цьому відмінностям між країнами регіону – а йдеться про величезний простір від Каліфорнії до мису Горн, який може вмістити кілька інших континентів, – уваги приділяють набагато менше. Для багатьох стає справжнім відкриттям, що, скажімо, Аргентина на початку XX сторіччя входила до першої "десятки" держав з найвищим рівнем доходів на душу населення.

Юрій Юзич: Козацький хрест і тризуб на могилі вояка Армії УНР у Франції

Могила 16-літнього вояка Армії УНР із Харківщини. Одного із сотень, долі яких переважно невідомі. Павло Роговий ахищав Україну в складі 2-го Запорозького полку під командуванням Петра Болбочана, а згодом – у 1920 році – вже ройовим в складі 6-ї Січової дивізії під командуванням Марка Безручка допоміг врятувати Польщу від московської окупації. Як і тисячі вояків Армії УНР вірив, що поляки допоможуть відвоювати Україну.

Юрій Юзич: Могила українських воїнів "під ліквідацію"

Білий папір на хресті – це повідомлення, що дане поховання має бути знищеним. За несплату оренди місця. Найближчим часом, можливо через кілька тижнів. Це збірна могила старшин 3-ї Залізної дивізії Армії УНР, яку вдалось цього літа виявити експедиції "У пошуках Героїв".

Максим Майоров: 30 років Хасавюртівським угодам

31 серпня 1996 року в дагестанському місті Хасавюрт за посередництва ОБСЄ голови чеченської і російської делегацій підписали два документи: Декларацію і Спільну заяву про принципи визначення основ взаємовідносин. Того дня Аслан Масхадов і Олександр Лебедь поклали край першій російсько-чеченській війні.