Атавізм совка

23 серпня 2022 року після тривалої і болючої конвульсії дала дуба система державних нагород України. Вона вже давно була в стані зомбі, а тут під час останньої роздачі слонів - померла. Чи то від сміху, чи то від сорому... Здавалось би, широкомасштабна війна просто ідеальний час навести лад в нагородній системі. Але - нахіба... воно "і так сойдьот.."

 

23 серпня 2022 року після тривалої і болючої конвульсії дала дуба систем державних нагород України. Вона вже давно була в стані зомбі, а тут під час останньої роздачі слонів - померла. Чи то від сміху, чи то від сорому...

Про "За заслуги" Данилку (Сердючка), Віталію Козловському (співак такий), Кошовому ("лисий" з Кварталу), нагороди Мірзояну (співак є такий), Колі Сєрьгє (співак є такий), Світлані Тарабаровій, Златі Огнєвич, Могілевській... Як воно? Просто пісня... повний перелік є в указі Зеленського.

А жмут "заслужених"? Цей атавізм совка "живєє всєх живих".

Здавалось би, широкомасштабна війна просто ідеальний час навести лад в нагородній системі. Але - нахіба... воно "і так сойдьот.." (с) (це - з радянського мультика про Вовку в 3\1 царстві)

Так, при ОПі, як і раніше при АПУ формально існує комісія із нагород і геральдики. Але там завжди фахівців було мінімум і слухали їх... та не слухали ніколи. Натомість представників відомств слухали. Особливо керівника департаменту нагород. От і результат...

Критикуєш - пропонуй? Та говорено вже не раз:

1. Комісія з нагород і геральдики має бути у співвідношенні 3:1, фахівці і чиновники. І вона має реально збиратися, а не "розіслали усім листа".

2. Комісій має бути дві - одна має опікуватися виключно аналізом подань на нагородження, зібранням і перевіркою фіналізованих списків, співставленням подання і суті нагороди (можливо ініціатор подання претендував на одне, а насправді суть вчинку - це про іншу нагороду).

3. Інша комісія має опікуватися виключно естетично-смисловою частиною питання - не кому, а що: створенням нагород державного рівня, нагляд за загальною системою відзнак усіх відомств (в першу чергу впорядкування і скорочення кількості різноманітних брязкалець). Ось ця, друга комісія має бути у співвідношенні 4:1, фахівці і чиновники.

4. Участь в другій комісії варто було б зробити оплачуваною для фахівців, адже зараз це чисто волонтерство. А приїхати на засідання комісії в Київ з іншого міста - це видатки на дорогу, ночівлю, поїсти. Цим користуються чиновники, котрі на Банкову на роботу ходять, але геральдично-нагородні питання для них малозрозумілі і є третьорядним навантаженням... тому і продукують ідеї про "великий герб".

5. Головною місією нагородно-геральдичних комісій (двох) станом на тепер має бути виключно впорядкування нинішнього бардаку. А саме:

- скорочення кількості відзнак і нагород - їх передоз давно девальвував значимість і статус самого явища "нагорода",

- уточнення статутів нагород, бо зараз є речі, які дублюються,

- чітка фіксація ієрархії орден, хрест, медаль, відзнака і т.д.

- чітке прописання - яке відомство має право на яку нагороду,

- фаховий підхід до створення нових нагород/відзнак (конкурс із призовим фондом, а не хтось-десь-шось, на державному рівні так точно),

- повернення боргів (після впорядкування системи, нарешті повернути борги по нагородженнях, бо історії на кшталт "загубилося подання" на людей групи Бізона - це ганьба...люта ганьба),

- приведення усіх державних нагород до якогось єдиного стилю,

- усвідомлення, що державна нагорода не може виглядати дешево - економити на відзнаках, котрими держава дякує своїм кращим громадянам, це ідіотизм,

- впровадження культури (!) нагород і відзнак (міні-версії, розетки, сертифікати, протоколи носіння),

- визначитися, нарешті, яка з нагород може (чи не може ніяка) мати пенсіон - пожиттєве грошове підтвердження,

- ...може, нарешті щось зробити із явищем "Герой України"? В країні фактично діє калька радянської нагороди, яку нашвидкоруч позбавили золотої зірки...

Смак і відчуття стилю... Я не знаю, куди це треба зафіксувати, суб'єктивна категорія, але при створенні відзнак воно край як потрібно. Картинка про "нам таке не світить".






Теми

Наталя Дзюбенко-Мейс: Тільки пам'ять може зупинити безумство воєн і ненависті. Пам'яті Джеймса Мейса

3 травня виповнюється двадцять років з часу відходу у вічність американського дослідника історії України, виконавчого директора американської конгресової комісії по вивченню Великого Голоду 1932-33 років в Україні, професора Джеймса Мейса. Тема Голодомору ламала і мучила його. Ця тема випалила йому душу й призвела до трагічного кінця.

Дарця Веретюк : Національне Військове Меморіальне Кладовище. Як уніфікувати пам'ятні знаки?

Військові меморіальні комплекси - це не про нагромадження окремих пам'ятників і безпросвітну скорботу. Увесь комплекс є великим пам'ятником на знак шани і поваги до свідомого зрілого рішення чоловіків і жінок стати на захист країни і її територіальної цілісності. Це про їх подвиг, безвідносно віку, кольору шкіри, зросту, довжини волосся, релігійних вподобань, статків, професій та інших розрізнюючих ознак. Бо була одна на всіх ознака, котра всіх об'єднала — ідея свободи та незалежності.

Дмитро Крапивенко: Алла Пушкарчук - Рута, яку не вберегли

Загинула Алла Пушкарчук (Рута). Тендітна дівчина, що пішла на війну ще у 2014-му, залишила світ мистецтва, навчання в університеті Карпенка-Карого і омріяну кар'єру театрознавиці.

Ярослав Пронюткін: Тут спочиватимуть наші герої: хто має право бути похованим на головному Меморіалі країни?

Національне військове меморіальне кладовище — це меморіал на багато років вперед. За всіма прогнозами поховання тут можуть відбуватися протягом наступних 40-50-ти і більше років. Меморіал призначений винятково для військовослужбовців — тих, які загинули в бою під час цієї війни, та тих, які мали видатні заслуги перед батьківщиною, та покинуть цей світ через дуже багато років.