Безсистемність. Нагороди

Велика війна – багато героїзму і підстав для нагородження. Нагородна справа (як і будь-яка) потребує системного підходу. Одразу зафіксую – Україна вже давно потребує реформи нагородної системи. Система - це коли існує чітка ієрархія нагород і відзнак: державні ордени, хрести, медалі, відомчі хрести, відомчі медалі, решта відзнак

 

Державні нагороди в системі вище будь-яких інших. Але ми маємо і президентські відзнаки, які на щабель нижче за державні, але вище за відомчі. Чому вони з'явилися - окрема історія.

Відзнаки президента можуть мати різний вигляд, при чому глава держави і його апарат без участі парламенту вирішують, що вони хочуть запровадити.

Далі йдуть відомчі нагороди. Тобто у випадку військових – відомчі відзнаки Міністерства оборони. Так склалося, що є відзнаки котрі підписує міністр, а є - головком.

Як мінімум відзнаки головкома точно мають бути за бойові заслуги, а вже в другу чергу за розвиток і розбудову ЗСУ в мирний час.

Отже, маємо три "рівні" нагород/відзнак. Ця, діюча, система нагадує листа Дяді Фьодора батькам – її робили розтягнуто в часі і з огляду на "таргани" чинних постояльців Банкової, без коректного урахування українських наративів і смислів, ситуативно рефлексуючи на реальність.

Словом – чинна система недосконала і виправити ситуацію можна лише переробивши систему докорінно.

Нещодавно Зеленський вручив першу нагороду "за бойові зслуги". І от тут варто розкласти по поличках – що є добре, а що погано. Саме з точки зору потреби системної реформи системи нагород.

 
Нова президентська відзнака

Добре: вперше нагороду сфокусували "за бойові заслуги", тобто її не мають вручати в мирний час. Головне не забути про це.

Погано: в ієрархії нагород бойовий хрест, як президентська відзнака, стоятиме нижче, аніж державна нагорода ("Богдан", "Данило", … ) котрі не мають уточнення "бойові", але вручаються за бойові заслуги, а до війни вручалися безсистемно і часом алогічно.

Добре: першу нагороду отримав Залужний – справедливо і символічно.

Погано: Хрест Бойових Заслуг, по сукупності підстав для нагородження стоїть наскільки нижче ордену "За Заслуги" чи "Богдана"? А на скільки позицій вище бойової відзнаки головкома (до слова, а де вони? Їх презентували і нічого не чути про вручення)?

Ця система має бути, щоб і нагородна комісія при Офісі президента, і люди відповідальні за подання на нагородження в апараті міністра оборони і головкома чітко розуміли відповідність "вчинок-підстава – нагорода-еквівалент". Про систему ніхто не думав.

Добре: використано мотив історичної нагороди - Хрест Бойової Заслуги (УПА) – спадковість героїзму від української, а не радянської героїки.

Погано: люди, які готували Зеленському ідею бойової відзнаки зверхньо проігнорували, що мотив Хреста Бойової Заслуги… вже використаний в концепції відзнак головкома – "Золотий Хрест" і "Срібний Хрест".

По суті, у Залужного забрали зовнішній вигляд двох хрестів. Можна сказати – "фіг із ним, статус картинки підвищився із відомчого, до президентського". Але ні – просте перекидання, це доказ відсутності системи і дорога до хаосу відзнак.

Добре: можливо Хрест Бойової Заслуги якось вмонтують в чинну криву систему державно-відомчих нагород і будуть вручати без затримок. Без затримок – тут єдине "Добре" і то "можливо".

Погано: Виконання (реалізація в металі) Хреста Бойових Заслуг – жуть. Так не можна робити, це неповага і до Воїна, і до статусу "президентська відзнака", і до слова "відзнака".

 

Критикуєш – пропонуй? Ок. Що слід було зробити:

1. Переглянути систему нагород (!). Це не просто, але велика війна вимагає і великих зусиль. Особливо, коли ти маєш якщо не монобільшість, то багатофракційну підтримку ключових законопроектів.

Переглянути не в межах кабінету одного чиновника Банкової із нагородної комісії, а в рамках розширеного засідання комісії з нагород і геральдики. Провести консультації із експертним середовищем. Якщо б виникли проблеми із чинними орденами, то…

2. Взяти за базу концепцію нагород, що її затвердив для ЗСУ Залужний і зняти з неї верхній рядок хрестів (Золотий і Срібний) та зробити з них один хрест для президентської відзнаки.

Можна було б двоступеневим (не заморочуючись дубовими гілочками): перше нагородження – Срібний, друге нагородження – Золотий.

Тим більше, що затверджений Залужним проект це доповнена концепція Полторака-Муженка, від неї можна було "йти в гору" і надбудовувати "старші" нагороди.

 

3. Вписати нову відзнаку в ієрархію нагород\відзнак, що вручаються за бойові заслуги. Якщо ми візьмемо умовну одиницю оцінки героїзму А (тут немає нічого цинічного – ті, хто подають на нагородження за бойові вчинки, визначають, людина здійснила подвиг відповідний до медалі, ордену "За Мужність", ордену "БХ" чи Герой України), то умовна відомча медаль, це стартовий рівень = А (і вручати ці медалі мають командири на місцях максимально оперативно), бойові нагороди за підписом головкома (вони можуть мати градацію – для бойового героїзму і для планування і реалізації операцій… спрощено кажучи "солдатський" і "офіцерський" хрести) – А х 3.

Повтор подвигу (А х 3) – повторне нагородження відомчим. А х 5 за один випадок = президентська відзнака, або державна медаль. А х 7 – хрест державного рівня.

А х 9 – орден. А х 10 – Герой України (відмовитися від цієї назви навряд чи хто наважиться, хоча героєм є кожен, хто має підставу для нагородження хоча б медаллю). Тоді маємо чітку піраміду із логікою.

4. Ніколи не економте гроші на нагородах. Метали, емалі, деталізація роботи, вартість стрічки, сертифікат – все це має бути ювелірної якості. Це буде дорожче, але людина ризикувала життям в бою, і держава не схудне, якщо відзнака-нагорода буде красивою і дорогою прикрасою.

5. Шляхетний жест – усі затримки із нагородженнями, що були від 2014 року (а паперові і особистісні "нюанси" були по усій військовій вертикалі і проблема лишається актуальною – бюрократія нікуди не зникла) можна було б "віддати" вже оновленими нагородами\відзнаками.

Так, це ще дорожче, аніж п.4, але впорядкована нагородна система під час війни, це увійти в історію, бо нагороди війни передаватимуться в спадок онукам.






Ігор Полуектов: Як і що писали про Україну в 1869 році?

Нашу країну тоді так і називали: "Україна" - у німецькомовній праці вченого Франца Нуоффера.

Вахтанг Кіпіані: Козацький хрест і плита

Рішенням уряду на Національне військове меморіальне кладовище буде два типи надгробків. Десь пів року тривала дискусія серед зацікавлених. Варіантів було три - тільки хрести, тільки плити, хрести і плити одночасно. Кожна з ідей мала і має своїх прибічників.

Іван Монолатій: Як коломиєць монополізував український проєкт

"З признанєм треба згадати видавничу фірму коломийського книгаря Якова Оренштайна, що як на наші теперішні обставини в Галичині є одиноким чужим чоловіком, який дає наклад на українські книжки... Здаєть ся, Коломия пережене незабаром в видавничім русі Чернівці і стане другим видавничим центром в Австрії", - писав книго- і пресознавець Галичини Іван Кревецький, підсумовуючи здобутки українського видавничого руху в 1903 році.

Володимир В'ятрович: "Ми не можемо собі дозволити взаємного інтелектуального знищення". Володимир В'ятрович про скандал через плагіат в книзі Огієнка

Чим більше спостерігаю за дискусією довкола книги Віталія Огієнка "Голодомор. Історія неусвідомленої травми", тим більше занепокоєння вона в мене викликає. Вкотре в епіцентрі надмірно емоційної дискусії опинилася така чутлива тема як Голодомор. Надто часто вона стає полем для дуже токсичного зʼясування стосунків між їх учасниками, в яких лунають звинувачення не лише в непрофесійності, але навіть національній зраді.