"Світоч" російського фашизму

Російський національний фашизм прийнято пов'язувати з прізвищем та ім'ям Костянтина Родзаєвського – лідера Російської Фашистської Партії. Куди цікавіший Іван Ільїн. "Світоч", якому квіточки на могилку носять путлєр, Сурков, Володін, Лавров, Медведєв, патріарх та багато інших

 

Російський національний фашизм прийнято пов'язувати з прізвищем та ім'ям Костянтина Родзаєвського – лідера Російської Фашистської Партії.

Утім, куди цікавіший Іван Ільїн. Світоч, якому квіточки на могилку носять Путін, Сурков, Володін, Лавров, Мєдвєдєв, патріарх та багато інших.

Ільїн проповідував поєднання російського націоналізму та італійського фашизму. Поки жив і працював у Берліні та Швейцарії друкував статті про те, як Гітлер врятує Європу від комунізму.

Але це не врятувало самого Ільїна від арешту гестапо в 1934 році.

Іван Ільїн безпосередньо рекомендував Росії звернутися до ідеї національної винятковості, замішаної на фігурі Вождя. Він так і писав – "національний вождь" – з винятковою роллю російської нації та всім таким, що належало порядним фашистам у 1930-ті.

Винищення слабких, виживання сильних, неймовірне посилення держави та "прикладом, який треба брати з політиків Заходу — Гітлера, Муссоліні, Франко, здатних очистити країну від слабких та напівкровок".

У роботі 1934 року, вже після арешту гестапо, Ільїн пише про те, чому росіянам потрібно вчитися у Габріеля д'Аннунціо, мусолініївського поета та футуриста.

"Ідея полягає у тому, щоби створити державну історію, державну націю, державний патріотизм, державну релігію. Все це повинно витікати з самої матерії Російського ґрунту та Російської історії, з духовного голоду Російської Нації".

"Російська суть — у минулому та майбутньому — повинна просякати всю Росію, освітлюючи та гартуючи життя поколінь росіян, надаючи значення кожному життю в Росії. Ця ідея повинна піднести национальні кості росіян на небачену висоту. Без російської ідеї немає Росії".

Що таке "русская идея?"

"Духовні якості росіян — це любов і віра в Бога, Батьківщину та національного вождя російської нації, який повинен піднестися, щоби правити".

"Любов та віра повинні виліпити нову людину, нову народність людей, щоби ті, хто не зробив російський вибір, були скинуті вниз, понижені до крайнього стану в суспільстві, щоби нездатні до самоконтролю виродженці були покорені та стигматизовані, для цього потрібна безумовна любов та безумовна віра та покора долі та лідеру, людині з національним авторитетом".

І головною рисою російської релігії для Російської держави Ільїн називає:

"здатність придушувати раціональність та вирощувати покірність, що необхідне для народу, який живе у виняткових умовах та під виключним тиском ззовні".

Чому ж росіяни мають такі якості?

"Тому що впродовж віків росіяни страждали, жодна нація не пережила стільки тяжкості та болю, скільки росіяни".

Що ж має врятувати Росію? Освіта? Технології? Рівність? Закони?

"Порятунок Батьківщини прийде від міцніючого російського рицаря, від національних святих, від нової аристократії, яка буде відокремлювати правих від неправих, яка буде керувати державою.

Це є єдино вірне та єдине значиме, решта - есть единственно верное и единственно значимое, всё остальное — кукіль, луска, наносне".

При цьому Ільїн, звичайно ж, народу не любить і народу боїться: "…народу дозволено і повинно бути дозволено любити та вірити, але не варто навіть думати про здатність народу чимось керувати".

"Хто не любить і не вірить у вождя та виключність нації, хто не надає свою силу, натхнення та лояльність у розпорядження вождя та нації, що йдуть від серця, що пов'язують вождя з усім народом... ті втрачають його".

Фактично, у всіх своїх роботах Іван Ільїн вимагає створення національної диктатури, яка вимагатиме постійного "перенавчання народу", "святої місії" та "виняткової ролі Церкви та Армії у житті Народу".

Ну і звичайно ж, Ільїн пише, що "народ повинен бути одним цілим... с усіма зрозумілими наслідками для нескорених".

Ну, що? Впізнали?






Василь Пачовський: "Позбираймо кости наших героїв кидані тиранами по чужих країнах". Маніфест Василя Пачовського про Національний український Пантеон

"У Київі мусить станути Національний україньский Пантеон, мусим позбирати і зложити в Київі кости усїх своїх борцїв-мучевиків, розсипані по цїлім просторі від Білого до Чорного моря! Мусим поставити сьвятиню з вівтаром ідеї, яка має пронизатися євом всі одиницї нашого народу!"

Катерина Даценко: Хвилина мовчання. Історія щоденного ритуалу

Під час війни – у лісах, криївках – Українська повстанська армія завмирає на "Загальне вшанування трихвилинною мовчанкою пам'яті всіх поляглих вояків УПА та учасників збройного підпілля, які загинули у рр. 1942–1947". Це цитата зі Святочного наказу, в якому є Інструкція відзначення п'ятиріччя Свята УПА, 14 жовтня 1947 року. Але виявилося, що документ від 1947 року – не найдавніший.

Олексій Мустафін: Останній трибун Рима. Любові й ненависті Коли ді Рієнцо

Історія знає чимало прикладів, коли народний улюбленець здобуває владу - і перетворюється на деспота та здирника. А після смерті про нього згадують як про героя-мрійника й зводять йому пам'ятники. Саме так сталося з Ніколо Габріні, більше відомого у світі під іменем Кола ді Рієнцо.

Олексій Мустафін: По каву на Страдуні. Військова авантюра, яка зламала Югославію

Однією з ключових подій хорватської Війни за незалежність і розпаду "другої" Югославії стала облога Дубровника. Міста, яке ще з 1972 року було демілітаризоване і формально перебувало під захистом ЮНЕСКО. Попри це командування югославської армії вирішило встановити над ним військовий контроль. Надто спокусливою йому здавалася перспектива "відрізати" від Хорватії усю Південну Далмацію.