Декілька думок про Ватутіна

Наукова дискусія щодо участі Ватутіна у битвах з борцями за незалежність України у 1920-х роках, а також про відповідальність за надмірні жертви, неофіційну мобілізацію та так званих «чорносвитників» під час форсування Дніпра та битви за Київ у 1943 році досі триває

 
Масове влаштування могил у центрі міст в радянський час - це якась дивна некротична традиція. Поряд з парками, скверами та дитячими майданчиками ставити могили чекістам, партійцям, військовим і т.д. Не один-два почесні меморіальні простори, а цілі розсипи. Для цього є цвинтарі, зокрема військові.
Сподіваюся, що прах Ватутіна спокійно з усіма належними процедурами перенесуть з часом на військовий цвинтар до інших солдат, офіцерів та генералів, які брали участь у Другій світовій війні. І пристрастей тоді буде менше, і актів вандалізму не буде. Місце там належне, спеціально для цього створене.
Наукова дискусія щодо участі Ватутіна у битвах з борцями за незалежність України у 1920-х роках, а також про відповідальність за надмірні жертви, неофіційну мобілізацію та так званих "чорносвитників" під час форсування Дніпра та битви за Київ у 1943 році досі триває.
Хоча ми не маємо зайвих іллюзій і бачимо, що російські полководці ніколи особливо не шкодували особовий склад, але висновки про успіхи чи провали військових операцій треба робити на підставі фактів, документів, достовірних матеріалів, частина з яких досі у закритих архівах держави-агресора. Певен, що вичерпні монографії та висновкі щодо цих подій загалом та постаті Ватутіна зокрема, ще будуть написані. Нам ще одна причина денацифікувати росію і зробити доступною правду.
Колектив та експерти Український інститут національної пам'яті протягом багатьох років, зокрема і в 2022-2023 роках в рамках Експертної ради з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму, зробили чимало для чесного переосмислення історії ХХ століття та цивілізованого усунення з публічного простору ідеологічних маркерів, монументалтної пропаганди та інших символів комуністичного тоталітарного режиму.
Тому сьогодні цілком слушно буде подякувати за рішення Київська міська державна адміністрація - КМДА та Міністерство культури та інформаційної політики України щодо перенесення пам'ятника у музейну установу.

Володимир В'ятрович: "Волинь" vs "Катинь"

Здавалося, після пов'язаної з "Катинню" Смоленської трагедії 2010 року вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність. Але на той момент "Катинь" уже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою – "Волинь". Події польсько-українського конфлікту в роки Другої світової (зведені до простої формули "Волинь-43") стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак – історичної політики.

Ігор Кравець: Дві Волині в одній

Польський Сейм проголосував закон, що встановлює нове державне свято — «День пам’яті про поляків — жертв геноциду, скоєного ОУН-УПА на Східних Кресах Другої Речі Посполитої». Сама назва — неоколоніяльна, і автор закону — давній прихильник кремлівських наративів, утім член «антикачинської коаліції» Дональда Туска, Тадуеш Самборський. Єдиною, хто утрималася під час голосування, була Александра Узнанська-Вісьнєвська. Усі інші — «за». Рідкісний, але як же виразний колоніяльний консенсус у польському Сеймі.

Богдан Червак: Останній президент УНР на вигнанні. Миколі Плав’юку – 100 років(?)!

5 червня 1925 року, за іншими даними 1927 року, народився останній президент УНР на вигнанні, голова ОУН Микола Плав’юк. Якщо припустити, що вірна дата – 5 червня 1925-го, то цьогоріч йому виповнюється сто років!

Віталій Скальський: День народження та невідомі фото крутянця Григорія Піпського

Постать Григорія Піпського для зацікавлених не потребує особливого представлення. Традиція говорить, що саме він - галичанин Григорій Піпський – під час розстрілу росіянами-більшовиками після бою під Крутами наприкінці січня 1918 року заспівав «Ще не вмерла Україна…».