Перше міжнародне визнання України незалежною державою

Сьогодні 105 річниця підписання делегацією Української Народної Республіки мирного договору з країнами Четверного союзу у Бересті. Це був перший мирний договір часів Першої світової війни, з якою його передусім пов'язують. Перше міжнародне визнання України незалежною державою.Але була й інша причина, яка змусила Українську Центральну Раду відправити свою делегацію до Берестя - російська більшовицька агресія

 

Сьогодні 105 річниця підписання делегацією Української Народної Республіки мирного договору з країнами Четверного союзу у Бересті. Це був перший мирний договір часів Першої світової війни, з якою його передусім пов'язують. Перше міжнародне визнання України незалежною державою. Але була й інша причина, яка змусила Українську Центральну Раду відправити свою делегацію до Берестя - російська більшовицька агресія.

На 9 лютого російські війська захопили майже все Лівобережжя та бомбардували Київ. Українська влада змушена була залишити Київ на деякий час. Підписання Берестейського мирного договору не має однозначних оцінок. З одного боку, він допоміг витіснити російські війська за межі України, а уряду УНР повернутися до Києва.

Світло й тіні Брестського миру

У Берестейському мирному договорі підписаному більшовиками з Четверним союзом 3 березня 1918 р. була стаття, яка змушувала Совєтську Росію визнати УНР, провести з нею мирні переговори та встановити кордони. Попередній договір був підписаний у червні, а переговори велися протягом літа - початку осені 1918 р.

Але як тільки Німеччина і Австро-Угорщина світову війну програли, совєтський уряд Росії денонсував Берестейський мирний договір, одночасно заявивши, що не визнає Україну незалежною державою. На нашому кордоні з'явилось російське військове угрупування, а в Курську за наказом з Москви був створений Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, який, звичайно, складався з більшовиків. Так почалася друга російсько-українська війна.

І ось тут українцям дався про себе знати союз з німцями та австрійцями. Країни Антанти, які перемогли у світовій війні, точніше їх політичні лідери не змогли пробачити українським політикам "зради" у Бересті. Намагання українських дипломатів нав'язати стосунки з Францією та Великобританією успіху не мали.

"Українське питання" фактично було винесено за межі Паризької мирної конференції, де активно обговорювалася лише проблема Східної Галичини (включати чи не включати і на яких умовах її до складу відновленої Польщі). Історики часто кажуть, що їх наука має справу лише з доконаними фактами, але завжди щось муляє і запитує, а щоб сталось, якби мир в Бересті не підписали.

Володимир В'ятрович: "Волинь" vs "Катинь"

Здавалося, після пов'язаної з "Катинню" Смоленської трагедії 2010 року вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність. Але на той момент "Катинь" уже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою – "Волинь". Події польсько-українського конфлікту в роки Другої світової (зведені до простої формули "Волинь-43") стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак – історичної політики.

Ігор Кравець: Дві Волині в одній

Польський Сейм проголосував закон, що встановлює нове державне свято — «День пам’яті про поляків — жертв геноциду, скоєного ОУН-УПА на Східних Кресах Другої Речі Посполитої». Сама назва — неоколоніяльна, і автор закону — давній прихильник кремлівських наративів, утім член «антикачинської коаліції» Дональда Туска, Тадуеш Самборський. Єдиною, хто утрималася під час голосування, була Александра Узнанська-Вісьнєвська. Усі інші — «за». Рідкісний, але як же виразний колоніяльний консенсус у польському Сеймі.

Богдан Червак: Останній президент УНР на вигнанні. Миколі Плав’юку – 100 років(?)!

5 червня 1925 року, за іншими даними 1927 року, народився останній президент УНР на вигнанні, голова ОУН Микола Плав’юк. Якщо припустити, що вірна дата – 5 червня 1925-го, то цьогоріч йому виповнюється сто років!

Віталій Скальський: День народження та невідомі фото крутянця Григорія Піпського

Постать Григорія Піпського для зацікавлених не потребує особливого представлення. Традиція говорить, що саме він - галичанин Григорій Піпський – під час розстрілу росіянами-більшовиками після бою під Крутами наприкінці січня 1918 року заспівав «Ще не вмерла Україна…».