"День нашої перемоги вже недалекий"

Варто ознайомитися з одним цікавим і, на жаль, маловідомим у наукових колах, документом під назвою "Деклярація Проводу ОУН після закінчення Другої світової війни в Європі". Увага до неї була вже частково привернута у 2016 році, коли російська федеральна служба роскомнагляд заблокувала Електронний архів українського визвольного руху та вимагала видалити цей документ. У разі невиконання вимоги заявляла про те, що увесь сайт архіву на території росії залишатиметься заблокованим

 

Дещо для тих, хто в ці дні згадуватиме День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, намагатиметься аналізувати чи переосмислювати цю подію з позицій сьогодення, щось писати про неї, проводити якісь паралелі... А особливо для тих, хто готуватиме підсумкову декларацію по завершенню російсько-української війни.

Варто ознайомитися з одним цікавим і, на жаль, маловідомим у наукових колах, документом під назвою "Деклярація Проводу Організації українських націоналістів після закінчення Другої світової війни в Європі". Увага до неї, щоправда, була вже частково привернута у 2016 році, коли російська федеральна служба з нагляду в галузі зв'язку, інформаційних технологій і масових комунікацій (роскомнагляд) заблокувала Електронний архів українського визвольного руху та вимагала видалити цей документ. У разі невиконання вимоги заявляла про те, що увесь сайт архіву на території росії залишатиметься заблокованим.

Знайти цей документ було не надто складно, хоч декларація Проводу ОУН, поширена у травні 1945 року, вважається доволі рідкісною річчю, кілька примірників оригіналів якої, як стверджують, можна знайти лише в архівах НКВД/КГБ і у приватних колекціях. Але у новітній період незалежності України декларація була розміщена у збірнику документів ОУН, а також в Електронному архіві українського визвольного руху.

Що ж у ній викликало таке занепокоєння російського органу цензури?

Декларація містить вісім розділів. У вступному абзаці зазначено, що Провід ОУН видає цю декларацію "з нагоди розвалу ганебної пам'яті німецького імперіалізму та у зв'язку з закінченням другої імперіалістичної війни в Європі, що замикає окремий період історії, а далі у зв'язку з існуючою дійсністю на українських землях, що позначається збройною боротьбою народних мас з жорстокою большевицькою окупацією, як теж у зв'язку з зарисуванням нової констеляції на міжнародному терені, що проявляє симптоми чергової, третьої світової війни".

У першому розділі під назвою "Наші ідейно-політичні основи" акцентується увага на головних цінностях, які є важливими для українського народу. Серед них найважливішою є ідея Української самостійної соборної держави. Так само визначальною є "українська нація, що є вихідною всіх чинностей і кінцевою всіх змагань". Говорячи про політичну і військову організацію, автори заявляють, що український визвольно-революційний рух в теорії і в практиці є противником доктрин італійського фашизму чи німецького націонал-соціалізму, не був і не є тотожним поняттям з ними.

У декларації ОУН чітко проголошено "незалежну політику й орієнтацію на власні сили", а також констатовано, що "бездержавному народові в боротьбі за волю можна, а часто і треба мати союзників, але ніколи – імперіалістичних опікунів".

Не сприяло вирішенню проблем поневолених народів, на думку авторів, і створення міжнародної організації "Об'єднаних націй", яка "не розв'язує в позитивному дусі життєвої справи народів, тому що основи, на яких базується ця організація, є в самому корені нездорові".

"Ми й на хвилину не сумніваємося, – заявляли вони, – що ця організація ролі, які вона собі декларативно ставить, не сповнить". Відтак стверджували, що багато основних політичних проблем залишилися невирішеними у цій війні, і прогнозували, що "людство прямує до нової війни, може, ще більш жорстокої, як досі".

Аналізуючи підсумки "другої європейської імперіалістичної війни", автори декларації зазначали, що війна з німецьким імперіалізмом хоча й довела до його знищення, створила основи для росту російського мілітаризму. Саме більшовицьку росію Провід ОУН вважав найвиразніше окресленою імперіалістичною державою в світі.

"На місце імперіялістичної Німеччини прийшла друга европейська (і азійська) імперіялістична суперниця, тим більш грізна й небезпечна, що овіяна легендою перемоги над гітлеризмом…, – йдеться з цього приводу. – Це є нова, відроджена большевицька росія, що на руїні Німеччини успішно капіталізує свою перемогу".

Характеризуючи сталінський режим, представники Проводу ОУН заявляли про те, що "розгнузданий сталінський імперіалізм під ширмою оборони батьківщини, "визволення", слов'янофільства і псевдореволюційної фразеології жене мільйонові маси червоноармійського вояцтва до маняка світової революції з метою підбити найперше Європу, а згодом – цілий світ, густо зрошуючи кров'ю бійців і слізьми населення свій божевільний імперіалістичний шлях".

Відтак звучав заклик до народів СРСР, поневолених "сталінською диктаторською клікою", повалити такий антинародний режим і створити самостійні національні держави, побудовані за етнографічним принципом, і сформувати міжнародний порядок "за принципами справедливої рівности і сусідської дружньої співпраці".

Водночас, закликаючи до боротьби з комуністичним режимом і пов'язаним з ним російським імперіалізмом, ОУН трактувала й сам російський народ як поневолений більшовиками: "До поневолених народів СССР ми зачисляємо й російський народ. Імперіялістичні елементи російського народу, що пішли на службу Сталіна і його партійної кліки, стали на ділі ворогами свого народу, тому що підтримують режим, що спричинив і спричинює багато горя самому російському народові, подібно тому, як імперіялістичні гітлерівські елементи німецького народу довели свій народ до трагічного занепаду".

У останньому розділі декларації під назвою "Що далі?" йдеться про те, що попри будь-які труднощі не можна припиняти національно-визвольну "затяжну боротьбу", треба йти до кінці, долаючи труднощі, перепони, внутрішні протиріччя у протистоянні зі спільним ворогом.

"Ми віримо в силу і воскресення України, – звучить в останніх положеннях декларації, – і знаємо, що своїми діями наближаємо день національного і соціального визволення. Коли б ми і впали, то на нашій крові і ділах зродяться чергові борці, що почате діло попровадять далі, так як і ми продовжуємо труд і працю наших батьків. А втім ми знаємо і віримо, що день нашої перемоги вже недалекий".

Відтак стає зрозуміло, чому ці "крамольні" і водночас пророчі положення, висновки, передбачення і заклики, висловлені в декларації представників українського національно-визвольного руху, викликали неабияке занепокоєння як у тодішньої кремлівської влади і спецслужб, так і нині в кремлі. І в даному випадку визначальним є не авторство тексту, не те, підписи яких партій чи рухів стоять або могли стояти під текстом. Важливіше – що в тексті!

Хтось зауважить, що то був погляд лише українців на підсумки війни, виразників української спільноти, яка зазнала стількох страждань і утисків від московського панування.

Але непідкупний час усе розставляє на свої місця і дає змогу зрозуміти більше, поглянути на загрози й ризики (не лише для української нації) по-іншому…

При цьому дуже хочеться, щоб текст майбутньої Декларації також був іншим, як і світ після поразки росії.

Теми

Юрій Юзич: "Свідомо залишився, щоб боротися й загинути"

Ім’я генерала УПА тепер носитиме 31 окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького. Генерала Ступницького, який боровся із московськими окупантами в Армії УНР і з весни 1943 знову на Волині, який загинув у лавах УПА. Який попри те, що більше двох десятиліть прожив під польською владою — не прийняв чужого громадянства. Мав можливість виїхати за кордон, але свідомо залишився в УПА, щоб боротись і — якщо потрібно — загинути.

Микола Тимошик: 100 літ колишній каторжанці ГУЛАГу лондонці Іванці Мащак

Сто літ тому 11 липня 1925 року в родині греко-католицького священника на Сокальщині народилася Іванка Мащак (Пшепюрська). Колишня зв'язкова ОУН-УПА, багатолітня каторжанка сталінських таборів ГУЛАУ на Колимі.

Соломія Бобровська : Історію не можна переписати, її необхідно чесно осмислювати

Сьогодні поляки на національному рівні вшановують жертв Волинської трагедії - складної сторінки нашої спільної історії, яка продовжує розділяти Київ та Варшаву.

: Заява МЗС України щодо трагічних сторінок в історії українсько-польських відносин

Напередодні дня, коли Республіка Польща вшановує пам'ять жертв Волинської трагедії, Україна розділяє біль і скорботу польського народу. Водночас ми не забуваємо про численних українців, які стали невинними жертвами міжетнічного насильства, політичних репресій та депортацій на території Польщі. Україна вшановує пам'ять усіх загиблих незалежно від їхньої національності, релігії чи місця поховання.