"Хай кріпить вас геройський чин полеглих". Роковини смерті Андрія Мельника

1 листопада 1964 пішов із життя визначний державний і політичний діяч, другий Голова ОУН полковник Андрій Мельник.

 

Останні роки свого життя Андрій Мельник важко хворів і лікувався у німецькому місті Кельн, де з ним постійно перебували дружина Софія та Ольга Коновалець - дружина Вождя.

27 вересня Полковнику стало зле і він закликав до себе уповноваженого ОУН Якова Маковецького:

- Я свідомий , що стан мого здоров'я важкий, а тому перед Вашим від'їздом хочу передати кілька слів нашим друзям. Час потвердив, що ОУН була потрібна. Ця потреба освячена кров'ю незліченних воїнів, що віддали життя в боротьбі за волю України. Але ОУН не осягнула ще остаточної мети. Нещадна боротьба українського народу з окупантами України йде далі. Друзі, бережіть ОУН, працюйте жертовно, звернувшись лицем до рідного краю. Тоді будуть успіхи. Про них приходіть звітувати мені. Хай кріпить вас геройський чин полеглих.

Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

1 листопада до лікарні прибув німецький священик. Медсестра засвітила свічки, священик відмовив молитву. О 2.30 Голова ОУН розкрив сині очі й глянув на дружину. Минуло яких 30 секунд і очі Полковника закрилися навіки.

Постало питання, де похоронити Полковника. Була пропозиція похоронити у Роттердамі на цвинтарі, де спочив полковник Євген Коновалець. Одначе прислухалися до його заповіту, щоб поховати на цвинтарі Люксембурга, де спочила мати його дружини - Марія Федак.

…Привезену домовину з покійним поставлено на підвищенні на площі цвинтаря у Люксембурзі. Генерал Микола Капустянський і редактор Олег Штуль-Жданович накрили домовину синім прапором Організації Українських Націоналістів з націоналістичним Тризубом.

Обряди коло домовини відправили священики УГКЦ та УАПЦ.

Прощальне слово — від Української Католицької Церкви — виголосив о. Мирослав Марусин. Він говорив про глибоку релігійність покійного та про ту велику повагу, що нею користувався Полковник в очах незабутнього митрополита Андрея Шептицького.

Закінчив свої слова переконанням, що, коли прийде час, останки Полковника будуть перевезені в київську святу Софію, де знайдуть свій вічний спочинок.

Від Проводу Українських Націоналістів надгробну промову тримав перший заступник Голови ОУН Олег Штуль-Жданович. Він, між іншим, сказав:

- Смерть полковника Андрія Мельника відбилася голосною луною у всьому світі, де тільки б'ється українське серце. Смерть Голови ОУН відбилася й відгомоном на Рідних Землях. Зраділи вороги, здригнулися боляче серця підпільників і всього українського народу.

Рушаючи з рідної землі, Ви вивезли з рідного села грудку землі. Її Вам кладе зажурена дружина під голову як найцінніший дар України... Нехай ця грудка української землі шепче Вам вічно, що Батьківщина не забуде одного з найкращих своїх синів, який віддав їй усе, кличучи на шлях служіння Україні своїх братів і послідовників. У свій час вона Вам скаже, наскільки ми сповнили наші зобов'язання перед нею і перед Вами.

Друже Голово, сьогодні українська нація складає Вам свій звіт на полі бою з одвічним ворогом України – Москвою. Пам'ять про Героїв ОУН надає сили і зміцнює віру в нашу перемогу!

П.С. Могила Голови ОУН полковника Андрія Мельника на цвинтарі Боневуа в Люксембурзі. Пам'ятник встановлено і освячено 31 жовтня 1965 р., через рік після його смерті.

Юрій Юзич: Перша українська адвокатка - пластунка Віра

Нещодавно "Історична Правда" публікувала текст Івана Городинського про першу українську адвокатку. Ольгу Ельвіру Люстіґ-Ганицьку можна вважати першою українкою, яка професійно практикувала право на Галичині у 1930-х роках. Після публікації групі істориків та дослідників історії Пласту вдалося з'ясували, що Ольга Ганицька була пластункою. Відтак, дізналися звідки вона була родом, в якому середовищі зростала та як склалася її доля після Другої світової війни.

А. Королівський: Аркадій Животко: чужий в Росії, забутий в Україні

Про нього не знають ані харків’яни, ані мешканці Кам’янця -Подільського, Києва, Ужгорода, що в їх містах жив і працював патріот і журналіст Аркадій Животко. Росія захоплює нашу історію, наші землі. Чому б нам не дати гарну відповідь вшануванням хоча б меморіальною дошкою Людини з крайньої межі етнічно українських земель?

Тамара Гундорова: Українознавство, Архів і нація в часи війни

11 липня відбулася церемонія відкриття the Competence Network of Ukrainian Studies, Frankfurt (Oder) - KIU (Berlin) в університеті Віадріна. Публікуємо текстову версію виступу професорки Інституту літератури ім. Т.Шевченка та Прінстонського університету Тамари Гундорової про те, як нинішня війна з Росією руйнує не тільки життя багатьох українців, а й архіви, музеї та бібліотеки.

Петро Шуклінов: Це не спринт, це марафон

Згідно опитування Центру Разумкова значна частина українців підтримують початок переговорів з РФ (44%), але без виконання умов русскіх та Путіна (85%). Ми всі розуміємо, що рано чи пізно будуть перемовини. Можливо цього року, можливо через 10 років. Але прямо зараз перемовин не хоче Путін. Він продовжує вірити, що має шанс перемогти українців і вбити нас всіх. Як Гітлер в останні тижні перед смертю, він існує в межах своєї хворобливої уяви, де танкові колони наближаються до Берліну і перемагають НАТО.