"Хай кріпить вас геройський чин полеглих". Роковини смерті Андрія Мельника

1 листопада 1964 пішов із життя визначний державний і політичний діяч, другий Голова ОУН полковник Андрій Мельник.

 

Останні роки свого життя Андрій Мельник важко хворів і лікувався у німецькому місті Кельн, де з ним постійно перебували дружина Софія та Ольга Коновалець - дружина Вождя.

27 вересня Полковнику стало зле і він закликав до себе уповноваженого ОУН Якова Маковецького:

- Я свідомий , що стан мого здоров'я важкий, а тому перед Вашим від'їздом хочу передати кілька слів нашим друзям. Час потвердив, що ОУН була потрібна. Ця потреба освячена кров'ю незліченних воїнів, що віддали життя в боротьбі за волю України. Але ОУН не осягнула ще остаточної мети. Нещадна боротьба українського народу з окупантами України йде далі. Друзі, бережіть ОУН, працюйте жертовно, звернувшись лицем до рідного краю. Тоді будуть успіхи. Про них приходіть звітувати мені. Хай кріпить вас геройський чин полеглих.

Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

1 листопада до лікарні прибув німецький священик. Медсестра засвітила свічки, священик відмовив молитву. О 2.30 Голова ОУН розкрив сині очі й глянув на дружину. Минуло яких 30 секунд і очі Полковника закрилися навіки.

Постало питання, де похоронити Полковника. Була пропозиція похоронити у Роттердамі на цвинтарі, де спочив полковник Євген Коновалець. Одначе прислухалися до його заповіту, щоб поховати на цвинтарі Люксембурга, де спочила мати його дружини - Марія Федак.

…Привезену домовину з покійним поставлено на підвищенні на площі цвинтаря у Люксембурзі. Генерал Микола Капустянський і редактор Олег Штуль-Жданович накрили домовину синім прапором Організації Українських Націоналістів з націоналістичним Тризубом.

Обряди коло домовини відправили священики УГКЦ та УАПЦ.

Прощальне слово — від Української Католицької Церкви — виголосив о. Мирослав Марусин. Він говорив про глибоку релігійність покійного та про ту велику повагу, що нею користувався Полковник в очах незабутнього митрополита Андрея Шептицького.

Закінчив свої слова переконанням, що, коли прийде час, останки Полковника будуть перевезені в київську святу Софію, де знайдуть свій вічний спочинок.

Від Проводу Українських Націоналістів надгробну промову тримав перший заступник Голови ОУН Олег Штуль-Жданович. Він, між іншим, сказав:

- Смерть полковника Андрія Мельника відбилася голосною луною у всьому світі, де тільки б'ється українське серце. Смерть Голови ОУН відбилася й відгомоном на Рідних Землях. Зраділи вороги, здригнулися боляче серця підпільників і всього українського народу.

Рушаючи з рідної землі, Ви вивезли з рідного села грудку землі. Її Вам кладе зажурена дружина під голову як найцінніший дар України... Нехай ця грудка української землі шепче Вам вічно, що Батьківщина не забуде одного з найкращих своїх синів, який віддав їй усе, кличучи на шлях служіння Україні своїх братів і послідовників. У свій час вона Вам скаже, наскільки ми сповнили наші зобов'язання перед нею і перед Вами.

Друже Голово, сьогодні українська нація складає Вам свій звіт на полі бою з одвічним ворогом України – Москвою. Пам'ять про Героїв ОУН надає сили і зміцнює віру в нашу перемогу!

П.С. Могила Голови ОУН полковника Андрія Мельника на цвинтарі Боневуа в Люксембурзі. Пам'ятник встановлено і освячено 31 жовтня 1965 р., через рік після його смерті.

Ольга Мусафірова : Хмара, якого не лякали вітри

Історія сталася влітку 1991-го. Влада новонародженої незалежної України, червона всередині, шукала методи боротьби з войовничими дисидентами, прибічниками національної ідеї, такими, як Степан Хмара. нічого розумнішого, ніж провокація за участю міліцейського полковника у підземному переході, "трубі" під Майданом, на той час площею Жовтневої революції, мізки колишнього ідеологічного відділу ЦК КПУ не вигадали.

Юрій Юзич: Міський голова Одеси Павло Зелений – борець за українську мову

Саме Павло Зелений першим на посаді міського голови взявся за адвокацію мови більшості населення Одеси, яку десятиліттями пригнічував царський режим. Зробив це ще до початку революції 1905 року – представивши в Одеській міській раді (думі) свій реферат щодо потреб народної освіти. У цій доповіді підняв, зокрема, питання потреби книжок українською мовою для шкіл і освіти населення.

Михайло Мартиненко: Зберегти в пам'яті Авдіївку

Авдіївка впала, один з останніх форпостів старої лінії фронту 2014-2021 років. Певно, що не було жодного інакшого виходу ніж відступати... Майже 10 років місто обороняли українські солдати. А близько 8 років під їхнім захистом місцеві жителі, активісти, патріоти пробували робити це місто кращим. І це вдавалось дивовижним чином. Під самим носом у русні. Хоча багато хто розумів, що це скоріш за все сізіфова праця.

Євгенія Подобна: Точка неповернення

10 років тому, 18 лютого 2014-го, вранці я виходила з дому на роботу на височезних підборах і в дуже красивій спідниці. Чомусь захотілось саме того дня побути дівчинкою-дівчинкою. Натомість опинилась на Майдані, потім в Кріпосному, потім знову на Майдані, мала натовчені боки, добряче угоріла, але найгірше - я тоді вперше побачила поранених і вбитих людей. Це була точка неповернення. Ввечері додому повернулась у тому ж, але пропахлому димом одязі, зовсім інша людина.