Дмитро Рубашевський (Ганс) - Герой України

Підпишіть петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України солдату Дмитру Рубашевському (Гансу), родом з Білорусі.

 
Дмитро Рубашевський (Ганс)

Важко...

Це Дмитро Рубашевський (Ганс). Мій побратим і поранений.

Після обміну я дізналася, що Ганс героїчно загинув поки я була в потойбіччі життя, як і багато хто з моїх побратимів.

Мені боляче.

Я постійно думаю щось на кшталт: а як би я була поруч, може мені вдалося би вруге повернути його до життя?...

Я часто згадую як Ганс дуже спокійно, з абсолютно буденною інтонацією питав мене тоді, того далекого травня:

- Тайро, ти ж скажеш мені правду? Хоча б одне око ціле? Я буду бачити?

Я пам'ятаю що після огляду запевнила Ганса що одне око скоріше за все буде бачити, і щось таке пожартувала - що він тепер як Одін, і віддав око в пошуках мудрості... (ну так, у комбат медиків стрьомні жарти) Ганс мені моментально повірив, і так же спокійно відрубився дорогою до госпіталя.

Я задіяла всю свою майстерність парамедика і довезла його в гарному стані, обережно поцілувала в розсічений лоб, передала в госпіталь.

Дмитро вижив, завдяки нашим лікарям зір на вцілілому оці складав 60%, і Ганс повернувся на фронт.

Втім всю історію цього неймовірного воїна ви можете прочитати в петиції що створили його друзі і рідні щодо нагородження Ганса вищою відзнакою нашої держави "Герой України", петицію яку я прошу вас підписати, бо жертва і мужність мусить бути достойно вшановані!

 
Юлія Паєвська і Дмитро Рубашевський (Ганс)

Петиція за посиланням, а нижче текст петиції:

***

Шановний пане Президенте України!

Звертаємось до Вас від імені всіх небайдужих громадян України. Просимо Вас нагородити званням "ГЕРОЙ УКРАЇНИ* з врученням ордену "ЗОЛОТА ЗІРКА" (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України солдату Дмитру Олеговичу Рубашевському 25.12.1991 р.н. уродженцю м. Брест, республіка Білорусь.

Свій шлях Воїна Дмитро Рубашевський "Ганс" розпочав у 2016 році, приїхавши з білоруського Бреста в Україну, щоби захищати Україну від російської навали.

3 березня по квітень 2016 року був у лавах батальйону ОУН.

3 квітня 2016 по червень 2018 року воював у складі Першої Окремої штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор". Був командиром 2 взводу. Воював у найгарячіших точках на той час, таких як шахта "Бутівка", Піски, Авдіївка. На Дмитра "Ганса" покладався і цілковито довіряв його командир Дмитро Коцюбайло друг "Да Вінчі", відзначаючи його високий професійний рівень та самопожертву у боротьбі проти російського загарбника. За героїзм та відвагу в грудні 2017 року нагороджений орденом "Народний Герой України". Двічі поранений.

3 червня 2018 по червень 2019 року воював у складі 8-го окремого батальйону Української добровольчої армії, ДШГ "Ведмеді". Під час виконання бойового завдання, в 2019р., отримав важке поранення, в результаті якого втратив око. Дмитро був командиром диверсійної групи, яка виконувала бойові завдання за лінією розмежування, приймаючи участь в штурмах позицій і диверсійних заходах. Втрата правого ока і пошкодження лівого не завадила другу "Гансу" виходити і працювати вночі в тилу супротивника.

Ще вище оцінював професійні і людські якості Дмитра його другий командир Кравцов Олександр, командир добровольчого піздрозділу ДШГ "Ведмеді" друг "Ведмідь", який пройшов бойовий шлях з самого початку війни, пройшовши запеклі бої за Маріуполь і "Азовсталь", пройшов полон, повернувся до лав ЗСУ і продовжує захищати рідну землю. Він завжди згадує "Ганса", як найкращого і найвідданішого своїй справі бійця, на якого рівнялись інші.

3 серпня 2020-го року був у лавах 24 -ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. В липні 2023р, нагороджений нагрудним знаком ' Знак пошани* міністром оборони України. Також за дорученням секретаря Ради національної безпеки і оборони України Олексія Данілова, у вересні 2021р, був нагороджений відзнакою РНБО України III ступеня, за порятунок життя побратима. Повномасштабне вторгнення росії зустрів у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Дмитро Рубашевський будучи простим солдатом, входив до тактичної групи, яка проводила вилазки в тил противника.

Саме будучи у складі ротно-тактичної групи, він зі своїми побратимами зустрічали ворога на підході до села. Ганс вистріливши зі стугни, ранить командира тактичної групи російського батальйону , завдяки чому командира в подальшому було ліквідовано.

Дмитро Рубашевський загинув 12 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання на Харківщині, поблизу с. Ізюмське.

Не зважаючи на втрату ока та набуту інвалідність Дмитро продовжив виконувати свій обов'язок по захисту нашої Держави. Він був Героєм і героїчно, загинув, отримавши вогнепальне поранення.

Дмитро був Білорусом, який гідно та віддано виконував поставлені завдання для захисту України, із честю виконував обов'язок і до останнього подиху залишився вірний присязі. Відстоюючи та захищаючи право на наше з Вами безпечне життя, він віддав найдорожче - своє життя.

Указом президента України, Рубашевський Дмитро Олегович, в червні 2022 р., посмертно нагороджений орденом * За мужність" III ступеня, у вересні 2023р.. головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, посмертно нагородив "Хрестом хоробрих" Дмитра. Невигадані реальні історії про унікальну людину, яка вибрала шлях Воїна і загинула, як Воїн.

Надзвичайно скромна людина, за яку казали її дії-врятовані життя побратимів і численні знищені вороги.

На жаль, на сьогоднішній день в Законі України "Про державні нагороди", немає механізму отримання державної нагороди з присвоєнням звання "ГЕРОЙ УКРАЇНИ" і врученням ордену "ЗОЛОТА ЗІРКА" іноземцям.

У зв'язку з цим, пане президенте просимо Вашого сприяння щодо внесення змін до Закону України "Про державні нагороди", і надати законну можливість СПРАВЖНІМ ГЕРОЯМ нашої Вітчизни отримати державну нагороду з присвоєнням звання "ГЕРОЙ УКРАЇНИ" і врученням ордену "ЗОЛОТА ЗІРКА", ТИМ ХТО ВІДДАВ ЗА УКРАЇНУ САМЕ ЦІННЕ, ЩО В НИХ Є – СВОЄ ЖИТТЯ, незважаючи на громадянство.

Слава Україні!

Жыве Беларусь!

Борис Ґудзяк: Владика Борис Ґудзяк про те, як професор Рудницький врятував його студентську репутацію

Професор Леонід Рудницький відійшов у вічність 8 грудня на 89 році життя.

Юрій Юзич: Перший єврей, який загинув за Україну

Давно мене зацікавила світлина із одного видання про УГА з підписом: «Українські Січові Стрільці ховають свого побратима по зброї, жида, Ю. Литвака». Хто цей стрілець-доброволець, а також коли і де його похоронили досі було загадкою. Припускав, що це сталось десь у 1919 році, коли 1-ша бригада УСС воювала в складі УГА.

Олександр Алфьоров: Звернення українських істориків, які проходять службу в ЗСУ

Звернення українських учених, які сьогодні проходять службу у Збройних Силах України, до Міжнародного комітету славістів.

Микола Княжицький: Нічого особистого, це лише політика

Українські медіа знову збурило повідомлення з Польщі. На цей раз про внесення до парламенту законопроєкту, згідно з яким каратиметься "пропагування ідеології" ОУН-б та Української Повстанської Армії. Бо саме реалізація цієї ідеології призвела до "геноциду поляків на Волині та суміжних територіях в 1943-1945 роках".