28 березня — Міжнародний день історика?

Інтернетом шириться інформація про відзначення 28 березня Міжнародного дня історика. Проте… В Україні ніхто і ніколи не встановлював дня історика. ООН теж такого дня не встановлювала.

Текст був опублікований на сайті Лікбез - Історичний фронт

 

Інтернетом шириться інформація про відзначення 28 березня Міжнародного дня історика. Проте…

В Україні ніхто і ніколи не встановлював дня історика. ООН теж такого дня не встановлювала. Окремі корпорації – історичні факультети, товариства істориків – відзначають цей день у своєму вузькому колі.

У Молдові День історика встановлено рішенням молдовського уряду від 8 червня 2011 р.  Цей день в Молдові відзначається 18 липня.

У Британії існує Historical Association. Щороку вони організовують для своїх членів День молодого історика.

Таких прикладів можна навести безліч. Однак Міжнародного дня історика не існує.

Деякі спільноти істориків проводять популяризацію своєї діяльності. Серед таких заходів бувають Дні історика у навчальних закладах чи публічних місцях. Історики розповідають про свою роботу учням чи перехожим, демонструють свої здобутки. Але це не має нічого спільного з відзначенням професійних свят, до яких ми звикли в Україні.

В притомних суспільствах професійні свята – це справа виключно членів професійних корпорацій. Тобто, співробітники певної установи чи члени певної профспілки здатні самостійно, без вказівки держави, без указу президента чи постанови уряду, встановити собі свято. Якщо хочеться. Якщо не хочеться – то не буде й професійного свята.

Отже, жодного Міжнародного чи Всесвітнього дня історика не існує.

Василь Пачовський: "Позбираймо кости наших героїв кидані тиранами по чужих країнах". Маніфест Василя Пачовського про Національний український Пантеон

"У Київі мусить станути Національний україньский Пантеон, мусим позбирати і зложити в Київі кости усїх своїх борцїв-мучевиків, розсипані по цїлім просторі від Білого до Чорного моря! Мусим поставити сьвятиню з вівтаром ідеї, яка має пронизатися євом всі одиницї нашого народу!"

Катерина Даценко: Хвилина мовчання. Історія щоденного ритуалу

Під час війни – у лісах, криївках – Українська повстанська армія завмирає на "Загальне вшанування трихвилинною мовчанкою пам'яті всіх поляглих вояків УПА та учасників збройного підпілля, які загинули у рр. 1942–1947". Це цитата зі Святочного наказу, в якому є Інструкція відзначення п'ятиріччя Свята УПА, 14 жовтня 1947 року. Але виявилося, що документ від 1947 року – не найдавніший.

Олексій Мустафін: Останній трибун Рима. Любові й ненависті Коли ді Рієнцо

Історія знає чимало прикладів, коли народний улюбленець здобуває владу - і перетворюється на деспота та здирника. А після смерті про нього згадують як про героя-мрійника й зводять йому пам'ятники. Саме так сталося з Ніколо Габріні, більше відомого у світі під іменем Кола ді Рієнцо.

Олексій Мустафін: По каву на Страдуні. Військова авантюра, яка зламала Югославію

Однією з ключових подій хорватської Війни за незалежність і розпаду "другої" Югославії стала облога Дубровника. Міста, яке ще з 1972 року було демілітаризоване і формально перебувало під захистом ЮНЕСКО. Попри це командування югославської армії вирішило встановити над ним військовий контроль. Надто спокусливою йому здавалася перспектива "відрізати" від Хорватії усю Південну Далмацію.