Без права голосу

Лорд Джордж Керзон, який подарував нам лінію імені себе і Закерзоння, у 1912—1918 роках був співголовою організації National League for Opposing Woman Suffrage. Я випадково побачив цей факт і зацікавився існуванням у Британії цілої організації, метою якої було заважати жінкам здобути виборче право.

 

Лорд Джордж Керзон, який подарував нам лінію імені себе і Закерзоння, у 1912—1918 роках був співголовою організації National League for Opposing Woman Suffrage. Керзон також був свекром лідера британських фашистів, але я не про це.

Я випадково побачив цей факт і зацікавився існуванням у Британії цілої організації, метою якої було заважати жінкам здобути виборче право. Звучить тупо, як товариство протидії використанню туалетного паперу чи рух за квадратні колеса. Але мало того, що ліга існувала — вона утворилася 1910 року внаслідок злиття Men's National League for Opposing Women's Suffrage і, увага, Women's National Anti-Suffrage League, тобто жінок, які чинили організований спротив розширенню власних прав.

А, і вони ще видавали газету — Anti-Suffrage Review.

І якщо ви думаєте, що мотивація була в стилі "Господь створив нас різними", то ні, зовсім ні. Казуїстика там була на висоті.

Переказую Вікіпедію — аргументація була приблизно така:

• жінки "не можуть брати практичної участі" в найважливіших для функціонування держави процесах — судноплавстві, обороні, дипломатії, фінансах, транспорті і так далі, — тому й не повинні впливати на державні рішення;

• жінкам уже дозволили голосувати на місцевих виборах і брати участь у місцевому самоврядуванні, і щоб робити це добре і адекватно, жінкам потрібна "вся енергія, яка в них залишається від турботи про дім і власні справи";

• право голосувати на парламентських виборах насправді зменшить вагу і вплив жінок на суспільне життя, бо таким чином вони включаться в політичний процес, а там їм доведеться змагатися з чоловіками — сильнішими, освіченішими і розумнішими;

 

• всі цілі, яких можна було б досягти, надаючи жінкам виборче право, можуть бути досягнуті іншими шляхами. Жінкам і так уже не бракує інструментів впливу на суспільство і державу;

• дуже складно надати жінкам право голосувати на парламентських виборах, не застосовуючи подальші несправедливі обмеження; а якщо просто дати це право всім жінкам, вони опиняться в більшості (в цей час не всі чоловіки мали право голосу);

• І взагалі місія Британії у світі занадто важлива, щоб послаблювати її, надаючи жінкам право впливати на процеси, які традиційно контролюють чоловіки. Ми ризикуємо погубити державу, бавлячись у ці ігри.

Переглядаючи цю "аргументацію" стоп'ятнадцятирічної давнини, хочу помахати ручкою всім майстрам казуїстики нашого часу, які доводять, що жінкам не потрібна боротьба за їхні права, бо "Україна і так матріархат".

National League for Opposing Woman Suffrage разом із своєю газетою і всією аргументацією, чому жінки нібито не мають голосувати на парламентських виборах, зникла 1918 року, коли жінкам таки дозволили голосувати (не всім). Остаточно рівні виборчі права жінки Британії отримали ще за десять років.

Радомир Мокрик: Пам'яті Віктора Карта

25 липня на 96-му році життя помер всесвітньо відомий шаховий тренер, засновник Львівської шахової школи Віктор Карт.

Роман Маленков: Національне військове меморіальне кладовище: граніт чи пісковик?

Більшість козацьких хрестів України із пісковика. Найстаріший український хрест має вже вісім століть віку - хрест на могилі Клима Христинича, дружинника короля Данила. Стоїть він біля Зимного. Граніту раніше ніколи не було. Хоча маємо і об'єктивну причину - його просто значно складніше було добути.

Юрій Юзич: Перша українська адвокатка - пластунка Віра

Нещодавно "Історична Правда" публікувала текст Івана Городинського про першу українську адвокатку. Ольгу Ельвіру Люстіґ-Ганицьку можна вважати першою українкою, яка професійно практикувала право на Галичині у 1930-х роках. Після публікації групі істориків та дослідників історії Пласту вдалося з'ясували, що Ольга Ганицька була пластункою. Відтак, дізналися звідки вона була родом, в якому середовищі зростала та як склалася її доля після Другої світової війни.

А. Королівський: Аркадій Животко: чужий в Росії, забутий в Україні

Про нього не знають ані харків’яни, ані мешканці Кам’янця -Подільського, Києва, Ужгорода, що в їх містах жив і працював патріот і журналіст Аркадій Животко. Росія захоплює нашу історію, наші землі. Чому б нам не дати гарну відповідь вшануванням хоча б меморіальною дошкою Людини з крайньої межі етнічно українських земель?