І як ви це збираєтеся зробити?

"Спостерігаючи зростання популярності згадок про Організацію Українських Націоналістів та Українську Повстанську Армію в Україні, Сейм Республіки Польща визнає, що необхідно докласти зусиль на державному рівні для усунення такого типу ставлення". Це фрагмент резолюції Сейму Польщі від 26 липня цього року. Третього року нашої визвольної війни проти російськх окупантів.

 

"Спостерігаючи зростання популярності згадок про Організацію Українських Націоналістів та Українську Повстанську Армію в Україні, Сейм Республіки Польща визнає, що необхідно докласти зусиль на державному рівні для усунення такого типу ставлення".

Це фрагмент резолюції Сейму Польщі від 26 липня цього року. Третього року нашої визвольної війни проти російськх окупантів.

Ну, що сказати...

Я ніколи не приховував своїх ягеллонських переконань. Не приховував того, що мені близька польська історія і культура - так само, як і українська. Не приховував і свого критично-вибіркового ставлення до підпільних рухів, як польського, так і українського.

Однозначно вважаю Волинську різанину злочином, якого не мало бути.

Але, панове депутати Сейму, от як ви собі уявляєте усунення згадок про знакових постатей українського визвольного руху та й про сам визвольний рух у воюючій країні? Яка, до речі, захищає й вашу країну.

Так, повага до постатей визвольного руху і до самого руху не звільняє від критичного ставлення до них. У всіх них шафи просто ломляться від скелетів. Стосується, до речі, однаково як українців, так і поляків.

Для науковця чи журналіста нема героїв - є лише об'єкти досліджень.

Однак, коли я жертвую кошти на дрони для різних військових частин, то не питаю про ставлення їхніх бійців до ОУН, Бандери тощо (один мій приятель навіть сказав, що ми всі в Україні зараз бандерівці, незалежно від нашого ставлення до Бандери - ну, тут, як кажуть, назвіть хоч горщиком, але гаразд). Більш за те - мені на це глибоко начхати.

Мене цікавить, щоб ці дрони, на які я віддаю свої кровні гривні, стирали на порох русню. А ставлення того, хто їх запускає, до ОУН і її персонажів - для мене то справа третя, якщо взагалі не десята.

І така позиція мала би бути притамання всім людям при здоровому глузді, в кого розвинутий інстинкт самозбереження. Причому по обидва боки українсько-польського кордону.

Коли в 2014 році київська полонія збирала кошти для Батальйону ОУН, який уже воював на Донбасі, ставлення бійців батальйону до Степана Бандери їх, гадається, цікавило менш за все - і ті, й інші разом пройшли Революцію Гідності.

Навряд чи це питання цікавить і бійців Польського добровольчого корпусу, який воює на боці України, але також і за Польщу.

Це ж бо моя країна, панове депутати Сейму сучасної Речі Посполитої, зараз antemurale christianitatis, чим колись була наша з вами спільна країна Річ Посполита ягеллонська. А ще раніше - Велике Князівство Литовське.

А ви зараз - за нашими спинами. І не варто про це забувати.

За всієї, так би мовити, вдячності за допомогу в нашій боротьбі - за нашу і вашу свободу.

Володимир В'ятрович: "Волинь" vs "Катинь"

Здавалося, після пов'язаної з "Катинню" Смоленської трагедії 2010 року вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність. Але на той момент "Катинь" уже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою – "Волинь". Події польсько-українського конфлікту в роки Другої світової (зведені до простої формули "Волинь-43") стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак – історичної політики.

Ігор Кравець: Дві Волині в одній

Польський Сейм проголосував закон, що встановлює нове державне свято — «День пам’яті про поляків — жертв геноциду, скоєного ОУН-УПА на Східних Кресах Другої Речі Посполитої». Сама назва — неоколоніяльна, і автор закону — давній прихильник кремлівських наративів, утім член «антикачинської коаліції» Дональда Туска, Тадуеш Самборський. Єдиною, хто утрималася під час голосування, була Александра Узнанська-Вісьнєвська. Усі інші — «за». Рідкісний, але як же виразний колоніяльний консенсус у польському Сеймі.

Богдан Червак: Останній президент УНР на вигнанні. Миколі Плав’юку – 100 років(?)!

5 червня 1925 року, за іншими даними 1927 року, народився останній президент УНР на вигнанні, голова ОУН Микола Плав’юк. Якщо припустити, що вірна дата – 5 червня 1925-го, то цьогоріч йому виповнюється сто років!

Віталій Скальський: День народження та невідомі фото крутянця Григорія Піпського

Постать Григорія Піпського для зацікавлених не потребує особливого представлення. Традиція говорить, що саме він - галичанин Григорій Піпський – під час розстрілу росіянами-більшовиками після бою під Крутами наприкінці січня 1918 року заспівав «Ще не вмерла Україна…».