Сторінками Биківнянського мартиролога: Марія Нога

У колекції Заповідника, з-поміж інших артефактів, зберігається фрагмент жіночого гребінця з написом «М. В. Нога», що слугував для фіксації жіночої зачіски.

 

Встановлення правди про Биківнянські поховання базувалося на дослідженні різного типу джерел. Одним із напрямків пошуку стало вивчення так званих "археологічних артефактів", знайдених під час пошуково-ексгумаційних робіт у 1971 р., 1987–1989 рр., а також у процесі роботи українсько-польських археологічних експедицій у 2001– 2012 рр. (із перервами). У колекції Заповідника, з-поміж інших артефактів, зберігається фрагмент жіночого гребінця з написом "М. В. Нога", що слугував для фіксації жіночої зачіски. 

Джерелом інформації про цей "іменний" артефакт став польовий щоденник С. В. Воронова, одного із керівників експедиції. Згідно щоденнику, гребінець з написом "М. В. Нога" було знайдено 6 червня 2011 р. у процесі дослідження групової могили № 60. Починаючи з глибини 0,25 м від поверхні, могила була заповнена мішаним піском. Артефакти – загалом 10 предметів – трапились археологам на рівнях 2,0 м від поверхні та 2,5 м (так званна "денна поверхня" розкопа, або дно могили). Кількість похованих у могилі людей, визначена засобами остеологічної експертизи, становить 14 осіб.

На запитання, ким були ці люди, чому вони поповнили численні ряди тих, кого радянська влада вважала своїми ворогами, дозволяють відповісти документи з архівів радянських репресивно-каральних органів – ДПУ, НКВС, КДБ.

Дослідження архівно-кримінальної справи Марії Володимирівни Ноги дозволило встановити дату її розстрілу і поховання – 25.09.1938 р. Аналіз документів, які засвідчували розстріли під час Великого терору 1937–1938 рр., показав, що 25.09.1938 р. лише згідно з вироками особливої трійки при Київському обласному управлінні НКВС УРСР у київських в'язницях розстріляли 188 людей. Отже, тієї ночі – з 25 на 26 вересня 1938 р. – в одному з Биківнянських поховань могли опинитися тіла Марії Ноги, її чоловіка Олексія Ноги, а також 24-річного Валер'яна Благовісного, 60-річного Антона Бродського і ще будь-кого з довгого переліку імен, зазначених в актах про розстріл.

 

Документи архівно-кримінальної справи Марії Ноги (дівоче прізвище – Вельц) надали дослідникам скупі факти її біографії: народилася 7 серпня 1899 р. у селі Велика Жмеринка (нині у складі м. Жмеринка Вінницької обл.) у родині садівника; на момент арешту 7 травня 1938 р. була домогосподаркою, виховувала 9-річну доньку та 15-річного сина. Її чоловік – Олексій Францович Нога – на той час уже був заарештований за звинуваченням у шпигунстві на користь Польщі. Органи НКВС УРСР звинуватили Марію Володимирівну в участі у польській шпигунсько-диверсійній контрреволюційній організації (стаття 54-10-11 Карного кодексу УРСР). 

Доказова база у справі Марії Ноги ґрунтувалася на матеріалах допиту самої підслідної (у кримінальній справі лише один протокол допиту, датований 7 травня 1938 р.), а також свідченнях її чоловіка Олексія та їхніх родичів – Івана Хільмана та Володимира Безкоровайного, які нібито здійснювали шпигунську діяльність за вказівкою Марії Ноги. У протоколі допиту Олексія Ноги від 27 квітня 1938 р. зафіксовано:

"У тому ж 1933 р. якось у розмові після її [дружини – М. Ноги] поїздки до Києва, вона мені сказала, що […] можливо, консул буде цікавитися якимись даними, отже я мушу їх йому надавати. Я спитав, які дані можуть його зацікавити, на це дружина мені відповіла: "Це дані державного значення і мають таємний характер". Я їй відповів, що це означає шпигунського характеру, вона підтвердила. Після деякого вагання я погодився і вважаю себе з того часу шпигуном, якого завербувала дружина". Свої свідчення Олексій Нога підтвердив на очній ставці з дружиною 12 травня 1938 р.

 

Марія Володимирівна під час спілкування зі слідчими НКВС наполягала, що вона "шпигунством ніколи не займалася", і категорично заперечувала свідчення чоловіка щодо "шпигунських доручень", які вона йому нібито давала. В обвинувальному висновку у справі Марії Ноги зазначено, що вона визнала себе винною частково. Обґрунтуванням цього висновку слідчих стало підтвердження Марією Володимирівною того факту, що з 1920 р. її сестра Франциска разом із чоловіком (Карл Вікентійович Вронський, у 1905–1907 рр. – міський голова Жмеринки) мешкали у Польщі.

З сестрою вона вела листування та отримувала від неї грошові перекази, а також, через польського консула у Києві, посилку на своє ім'я. Крім того, під час допиту Марія Нога зазначала, що у 1933 р. вона планувала поїздку до Польщі для оформлення і подальшого продажу спадщини батька. Ці факти підтверджувалися свідченнями згаданих вище осіб та стали підставою для звинувачення Марії Ноги в тому, що вона є польською шпигункою, яка вербувала інших осіб для шпигунської роботи, надавала матеріали польському консулу у Києві і проводила антирадянську агітацію.

 

Згідно з оперативним наказом НКВС СРСР № 00606 від 17 вересня 1938 р., кримінальну справу Марії Ноги передали на розгляд особливої трійки УНКВС по Київській області, яка 20 вересня 1938 р. затвердила рішення про її розстріл (протокол № 243). Вирок було виконано в одній із київських в'язниць 25 вересня 1938 р. Тієї ж ночі було розстріляно і її чоловіка. Реабілітована Марія Володимирівна Нога у 1989 р.

Стаття була опублікована на сайті Національного історико-меморіального заповідника Биківнянські могили

Володимир В'ятрович: "Волинь" vs "Катинь"

Здавалося, після пов'язаної з "Катинню" Смоленської трагедії 2010 року вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність. Але на той момент "Катинь" уже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою – "Волинь". Події польсько-українського конфлікту в роки Другої світової (зведені до простої формули "Волинь-43") стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак – історичної політики.

Ігор Кравець: Дві Волині в одній

Польський Сейм проголосував закон, що встановлює нове державне свято — «День пам’яті про поляків — жертв геноциду, скоєного ОУН-УПА на Східних Кресах Другої Речі Посполитої». Сама назва — неоколоніяльна, і автор закону — давній прихильник кремлівських наративів, утім член «антикачинської коаліції» Дональда Туска, Тадуеш Самборський. Єдиною, хто утрималася під час голосування, була Александра Узнанська-Вісьнєвська. Усі інші — «за». Рідкісний, але як же виразний колоніяльний консенсус у польському Сеймі.

Богдан Червак: Останній президент УНР на вигнанні. Миколі Плав’юку – 100 років(?)!

5 червня 1925 року, за іншими даними 1927 року, народився останній президент УНР на вигнанні, голова ОУН Микола Плав’юк. Якщо припустити, що вірна дата – 5 червня 1925-го, то цьогоріч йому виповнюється сто років!

Віталій Скальський: День народження та невідомі фото крутянця Григорія Піпського

Постать Григорія Піпського для зацікавлених не потребує особливого представлення. Традиція говорить, що саме він - галичанин Григорій Піпський – під час розстрілу росіянами-більшовиками після бою під Крутами наприкінці січня 1918 року заспівав «Ще не вмерла Україна…».