Як ми позбавили московського агресора впливу на одну з ключових інституцій памʼяті у світі

Маємо ще одну хорошу перемогу, але з Німеччини. Днями про це розповіли німецькі ЗМІ та наш посол у Берліні, тож можу вже розкрити більше деталей.

Одна із найвпливовіший і найпотужніших організацій Європи та світу, яка працює із темами памʼяті та відновлення історичної справедливості (німецький федеральний фонд "Памʼять, відповідальність, майбутнє", EVZ Stiftung) позбавила московитів та білорусів права голосу, а також припинила використовувати російську мову в роботі.

Це стало результатом скоординованих дії керівництва фонду, німецьких урядовців, законодавців та персонально нас із прекрасним Послом України у Берліні Олексієм Макеєвим як членів наглядової ради фонду. Потребувало рік часу, багато юридичної та дипломатичної роботи і наполегливості.

Чому це важливо? Бо цей Фонд є одним із ключових дієвців у сфері памʼяті, має прекрасну репутацію, вплив на порядок денний та щорічно залучає і щорічно направляє на проєкти у сфері памʼяті, історії та прав людини десятки мільйонів євро. Відтак окупантів з їх спробами інструменталізувати історію там бути не повинно.

Як ми цього досягли? Це була дуже кропітка справа, що зайняла близько року роботи - від весни 2024 року. Нам стало відомо з надійних джерел, що влада рф та Білорусі вирішиа відновити свою активну присутність у наглядовій раді EVZ і впливати на його рішення. Оскільки за німецьким законодавством, у вищому керівному органі фундації обовʼязково мають бути представники рф, Білорусії на рівні із представниками рома і сінті, Ізраїлю, Польщі, України, Чехії, США та ряду міжнародних організацій, це створювало дуже небезпечну ситуацію.

Адже всі розуміють, що московський та білоруський уряди майже напевно скористалися б присутність у фонді для отримання даних про опонентів та втручання у проєкти (зокрема, направлені на підтримку України, чи заходів російських чи білоруських правозахисників, опозиціонерів), а також дискредитували б нормалізованою присутністю своїх представників (як номінованих від країни-агресора, та її посіпаки) керівництво фундації. Тож виникла потреба цього не допустити й змінити німецький закон або процедури фонду.

Що саме було зроблено? Ми провели ряд дуже делікатних переговорів із німецькою стороною, я вивчив німецьке законодавство (закон про фонд, закони, що регулюють діяльність публічних органів у ФРН, локальні акти Берліна, міжнародні акти, внутрішні регламенти фонду) і напрацював рекомендації та юридичні механізми (два варіанти - консервативний та радикальний) щодо усунення росіян та білорусів з наглядової ради. Формальний механізм - тимчасове призупинення повноважень і права голосу.

Основна причина - загрози безпеки бенефіціарам та партнерам фонду, загрози його репутації через наявність в керівництві агентів країни-агресорки рф та підконтрольної їй Білорусі. Потім ми із Олексієм доопрацювали і узгодили рекомендації по лінії МЗС, передали їх керівництву фундації у Берлін і провели із ними серію підсумкових переговорів. Далі вже на підставі цих та інших юридичних документів німецька сторона напрацювала фінальний варіант рішення і через депутатів у Бундестазі його провела (новий закон прийнятий в лютому, а набув чинності у березні 2025 року).

Так наглядова рада фонду отримала чітко визначене право 2/3 голосів свого складу тимчасово відсторонювати своїх членів (при чому, це правило буде хорошим запобіжником для всіх учасників і надалі). Далі це питання було винесено на наглядову раду і було підтримано більшістю голосів - щонайменше на декілька років представників рф та Білорусі усунуто.

Принагідно також рада вирішила не використовувати в роботі фонду російську мову.

Особливо хочу подякувати правлінню фонду за мудрість та нашому неймовірно фаховому Послу Олексію Макеєву за те, що як мій заступник у наглядовій раді послідовно і чітко довів цю справу до фінального голосування у ті місяці, в які я вже залишив державну службу. Це була якісна і дуже результативна team work!

Отак, хоч і не маючи співставних із окупантами ресурсів, але маючи затятість й відчуття моральної правоти, нам вдається потроху гуртувати людей доброї волі й досягати справедливості. І це далеко не кінець.