Independence Day of Ukraine
У діаспорі дата 22 січня 1918 року (IV Універсал, проголошення незалежності Української Народної Республіки) у минулі часи вважалася важливішою ніж Акт Злуки 22 січня 1919 року. Зокрема, у США українці відзначали обидві дати, але Незалежність була первинною. У документах і афішах дата фігурувала як Independence Day of Ukraine.
У діаспорі дата 22 січня 1918 року (IV Універсал, проголошення незалежності Української Народної Республіки) у минулі часи вважалася важливішою ніж Акт Злуки 22 січня 1919 року. Зокрема, у США українці відзначали обидві дати, але Незалежність була первинною. У документах і афішах дата фігурувала як Independence Day of Ukraine.
Як свідчать архівні документи, то було повноцінне національне свято. Проводилися святкові зібрання, богослужіння за Україну, маніфестації та марші, приймалися політичні резолюції проти окупації України срср, надсилалися відповідні звернення до Конгресу США та Білого дому. Для українців це було не лише згадування про історичну подію, а політичний акт. Ішлося про заперечення радянського міфу про те, що Україна нібито добровільно увійшла до складу срср, нагадування Заходу, що Україна є окремим суб'єктом міжнародного права з 1918 року, про підтримку визвольного руху в самій підрадянській Україні, про формування історичної пам'яті.
У 1960-х роках у Конгресі США 22 січня іноді називали українським днем. Робота вищого законодавчого органу країни розпочиналася молитвою, яку читали українські священники. У молитвах висловлювалася вдячність керівництву США за підтримку ідеї відродження незалежної України й висловлювалося сподівання, що незабаром ворог буде переможений і Україна знову стане незалежною державою. Сенатори і конгресмени у своїх доповідях порушували питання боротьби українського народу за створення своєї незалежної держави, ставили український народ в приклад іншим народам, які боролися проти кремлівської влади.
Особливою активністю вирізнявся лідер республіканської меншості в сенаті США Еверетт Дірксен. У документі з архіву СЗРУ зазначається, що саме він 22 січня 1965 року вніс у сенат проєкт резолюції, в якому запропонував "домагатися відкликання з території України та інших поневолених москвою, колись вільних і незалежних країн, совєтських окупаційних сил, проведення в тих країнах вільних виборів під безпосереднім наглядом Обʼєднаних Націй та поставлення під міжнародний суд відповідальних за агресію в тих країнах совєтських володарів".
У документі згадується, що резолюція такого змісту вноситься на розгляд вищого законодавчого органу США вже вчетверте. Раніше це робили сенатор Хруска (8 липня 1962 р.), член палати представників Б. Вільсон (7 листопада 1963 р.), член палати представників Д. Клаусон (20 травня 1964 р.). Водночас резолюція Дірксена, як наголошується в документі, "дещо відрізняється від попередніх. Зокрема, в ній вміщено наклепницьке порівняння комуністів з нацистськими воєнними злочинцями".
Далі наводяться слова із виступу Дірксена, з посиланням на газету "Свобода" від 29 січня 1965 року. "Діла, а не слова потрібні, щоб допомогти народам України та інших поневолених націй", – заявляв він.
Крім цього, цитується виступ сенатора Хруска. Він говорив про страждання українського народу від "політики імперіалістичної агресії уряду росії та безжалісного геноциду і закликав Сполучені Штати не проводити політику, яка б зробила позицію тирана більш безпечною". На думку сенатора, відзначення Дня незалежності України має показати народам поневолених країн, що вони не покинуті США і що США "є і завжди будуть з ними".
Інший документ – як відділ преси мзс урср таврував українських буржуазних націоналістів, заходи яких активно підтримали представники правлячих кіл США. Для внутрішнього ознайомлення в системі мзс срср ця інформація проходила під грифом "таємно". Задля реагування на такі "неподобства" матеріали надсилали до кдб для вжиття відповідних контрзаходів, занесення прихильників до "чорних списків", планування інформаційно-пропагандистських спецоперацій.
Цікаво про все це читати з позицій сьогодення і робити висновки.
