У США померла Гессі Левінсон, чиє обличчя стало символом Третього Рейху

На 91 році життя відійшла у вічність Гессі Левінсон (Тафт), чиє дитяче фото мимоволі стало символом нацистської пропаганди.

Про це повідомляє The Times, пише інформаційне агентство Букви.

У 1935 році обличчя Гессі Левінсон прикрасило обкладинку нацистського журналу "Sonne ins Haus" ("Сонце в домі"), де вона була представлена як взірець "ідеальної арійської дитини".

Історія жінки почалася в Берліні, куди батьки Гессі, оперні співаки Якоб та Пауліна Левінсони, переїхали з Латвії для навчання вокалу. Коли дівчинці було пів року, батьки звернулися до відомого фотографа Ганса Балліна, щоб зробити професійний портрет. Невдовзі родина була шокована, дізнавшись від прибиральниці, що знімок їхньої доньки надруковано в нацистському виданні поруч із матеріалами про Адольфа Гітлера. Обурені батьки вимагали пояснень від Балліна, і той зізнався у небезпечному експерименті.

Виявилося, що влада Рейху оголосила конкурс серед десяти провідних фотографів, кожен з яких мав надіслати по десять знімків немовлят для обрання "ідеального арійського обличчя". Ганс Баллін, знаючи про єврейське походження Гессі, відправив її фото навмисно. Це був його особистий виклик нацистам, метою якого було довести абсурдність їхніх теорій.

Головний ідеолог нацизму Йозеф Геббельс особисто відібрав портрет Гессі серед сотні інших претендентів. Відтоді фото єврейської дівчинки почали тиражувати на листівках та в рекламі дитячого одягу по всій країні.

Її латвійське коріння певний час слугувало щитом, але з початком масових переслідувань сім'я була змушена тікати. У 1938 році вони виїхали до Парижа, а згодом пройшли довгий шлях через Марсель, Касабланку та Ямайку, поки нарешті не осіли в Гавані. У 1949 році Левінсони остаточно емігрували до Нью-Йорка.

У Сполучених Штатах Гессі присвятила життя науці. Вона здобула ступінь магістра біохімії в Колумбійському університеті та багато років викладала хімію в Університеті Святого Джона. Її чоловіком став Ерл Тафт, видатний професор математики. Свою таємницю Гессі розкрила лише у 1987 році, опублікувавши есе про євреїв, які вижили під час Голокосту.

 

Коли виникла Українська Повстанська Армія?

У червні 1942 року Головна команда УПА Бульби-Боровця надіслала нацистському керівнику "Рейхскоміаріту Україна" Кохові листа, написаного в дуже гострій формі і з такою недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана...

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.