У Чікаго відбулась міжнародна конференція на тему "Кінець імперії"

7 грудня у Чікаго відбулась міжнародна конференція на тему "Кінець імперії".

Про це повідомили в інформаційному бюлетені "Антиімперський Блок Народів"

Міжнародна конференція відбулася за участі голови Організації Українських Націоналістів (бандерівців), Президента Антиімперського Блоку Народів Олега Медуниці, політиків, науковців та громадських діячів з США та Канади, а також – лідерів національно-визвольних рухів поневолених народів. Зокрема, у в роботі конференції взяли участь представники чеченських, бурятських, башкортських, черкеських та ойрат-калмицьких національно-визвольних організацій.

На конфереції, окрім Президента АБН Олега Медуниці, також виступили Маргарита Асенова, як основний доповідач, заступник Міністра закордонних справ Чеченської Республіки Ічкерія Асет Сабб, представниця Бурятського національного руху Марина Ханхалаєва, лідер Конгресу Ойрат-Калмицького народу Баатар Бормангнаєв, голова Міжнародної Черкеської Ради Іяд Ягар, представниця Башкирського національного руху за кордоном Айгуль Ліон, координатори асоціації Американських друзів АБН професор Володимир Зарицький і Юрій Кмйотик, доктор Марія Дмитрів-Капеняк та Андрій Добрянський від Українського Конгресового Комітету Америки. Модерувала подію Олександра Городіскі-Гашлер.

Під час конференції учасники мали нагоду познайомитись із матеріалами виставки Антиімперського Блоку Народів "Справжні в'язні путіна. Політичні в'язні поневолених народів", а також переглянути документальний фільм про правозахисний проект АБН.

В рамках обговорення матеріалів конференції, було досягнуто домовленості про співпрацю між представництвом Антиімперського Блоку Народів у США із активістами національно-визвольних рухів поневолених народів. Учасники події схвалили резолюцію конференції, текст якої буде направлено в органи центральної влади Сполучених Штатів Америки, а також Канади і ряду країн ЄС.

 

Теми

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.