Брат Симона Петлюри серед хористів Карлівського маєтку. Історія однієї світлини
На світлині зображений будинок власників Карлівського маєтку, який будував Лев Розумовський. На фото зображено хор із підлітків та кількох вчителів училища, яке було засноване в середині ХІХ ст. в Карлівці власницею маєтку великою княгинею Оленою Павлівною, яка була відома як авторка багатьох новацій та реформ у Російській імперії, зокрема реформи по розкріпаченню селян. А чоловік у костюмі, що стоїть посередині, є старшим братом видатного політичного і державного діяча Симона Петлюри - Федір Петлюра.
Досліджуючи архітектуру господського двору, що був управлінським серцем Карлівського маєтку в містечку Карлівка Костянтиноградського повіту Полтавської губернії у ХІХ ст., я як музейний працівник і краєзнавець, мав справу з різними історичними джерелами. Серед них унікальні і цікаві світлини ХІХ ст., які не були дослідженні, тому ніхто не знав достеменно, що за будівлі на них зображені.
Згодом у своїх дослідженнях я доходжу до висновку, що на світлинах зображені житлові будинки власників Карлівського маєтку. І будував ці будинки Лев Розумовський (1757-1818 рр.), один із синів останнього Гетьмана України Кирила Розумовського (1728-1803 рр.), у 1812 році.
Серед цікавих світлин є одна, яка варта окремої уваги. Забігаючи наперед скажу, що її вдалося дослідити і зʼясувати, що на світлині зображений будинок власників Карлівського маєтку, який будував Лев Розумовський. Ця світлина багато років експонується у Карлівському історико-краєзнавчому музеї Полтавського району і містить підпис "Хорь 2-х классного училища местечка Карловки Константиноградского уезда 1899-1901 г.". На ній зображено хор з підлітків та кількох вчителів училища, яке було засноване в середині ХІХ ст. в Карлівці власницею маєтку великою княгинею Оленою Павлівною, яка була відома як авторка багатьох новацій та реформ у Російській імперії, зокрема їй належить авторство Реформи по розкріпаченню селян.
А чоловік в костюмі, що стоїть посередині є старшим братом видатного політичного і державного діяча Симона Петлюри - Федір Петлюра (1876-1907 рр.). На жаль, повного і ґрунтовного дослідження його біографії немає, але карлівським краєзнавцям (зокрема Зої Бондаренко, що є автором статті "У Карлівці викладав старший брат Симона Петлюри. Історія навколо однієї світлини." у місцевій газеті "Життя і слово" за 21 червня 2019 року, N 49-50.) "вдалося встановити, що він закінчив Полтавську духовну семінарію (як і інші його брати), і як свідчать "Памятные книжки Киевскаго учебного округа" Ч. 1 Полтавская губернія на 1900 рік с. 156 та 1901 р. с. 128, Федір Васильович дійсно з 10 серпня 1899 року десь близько до 1901 року працював викладачем Закону Божого та співів у чоловічому двокласному училищі містечка Карлівка. І, певно, був хорошим організатором, викладачем, майстром хорового співу, бо під час короткотермінових учительських курсів у 1900 році саме йому було доручено керувати об'єднаним хором місцевих училищ (який складався з 26 хлопчиків) та курсантів-педагогів.
Курси були організовані для вчителів початковиї шкіл Костянтиноградського, Полтавського та Зіньківського повітів з 17 серпня по 17 вересня згідно з розпорядженням від 8 травня 1900 року "Його Первосвященства Єпископа Полтавського і Переяславського Іларіона" (Полтавські єпархіальні відомості, ЧН,1900,№36,с.2317). 5 вересня владика особисто відвідав курси і при зустрічі "співали два хори - місцевий, і дуже примітний хор який складався із учнів Карлівських училищ, під керівництвом учителя чоловічого двохкласного училища Міністерства Народної посвіти Ф. Петлюри і хор слухачів". (ПЕВ, ЧН, 1900, №36, с.2233). Сам владика дуже любив хоровий спів, тож така висока оцінка хору, мабуть, була заслугою і його керівника".
І як далі стверджує у своїй статті Карлівська краєзнавиця Зоя Бондаренко: "Аналізуючи ці матеріали, краєзнавці Карлівки дійшли висновку, що, з великим ступенем вірогідності, в центрі світлини стоїть керівник хору (він чимось невловимим схожий на рід Петлюр) і що це - саме і є Федір Петлюра. Пізніше він закінчив Ново-Олександрівський сільськогосподарський інститут, отримавши звання вченого агронома 1-го розряду. З 1906 року повітовий агроном міста Кобеляки, перший голова Пригарівського сільськогосподарського товариства. Доля відмірила йому зовсім небагато земного життя - помер на 31 році 5 квітня 1907 року за невідомих обставин, коли повертався зі зборів повітової Кобеляцької земської управи.
Офіційно вважали, що він помер від серцевого нападу, проте рідні не вірили в це, бо Федір був активним учасником українських революційних організацій. Полтавський губернський земський агроном Юрій Соколовський у некролозі, надрукованому в часописі Полтавського сільськогосподарського товариства "Хуторянин" за 3 травня 1907 року, характеризував свого колегу так: "Мав солідні знання, кипучу енергію, ініціативу і дар слова", а також мріяв "присвятити своє життя службі народові, сином якого він був".
Дружина Федора - вчителька гімназії, донька протоієрея Кобеляцького собору - після смерті чоловіка обіймала посаду директора жіночої гімназії у м. Костянтиноград. На жаль, автори статті у "Вечірній Полтаві" за 15.05.2019 р. не назвали дівоче прізвище дружини Федора Петлюри. Тож карлівські краєзнавці мають широке поле для дослідження, бо не виключена можливість, що вона після повітового містечка могла працювати і в Карлівці, де існували для того часу освітні заклади дуже високого рівня.
Федір Васильович стояв біля витоків земської агрономії Полтавщини, і дуже б хотілося, щоб краяни знали про нього і пишалися, бо перші кроки становлення як організатора робив він саме на карлівській землі. Хто знає, можливо, коли б не рання смерть, ми мали ще одного видатного представника земської агрономії, який прославив би Полтавський край у світі. Сподіваюсь, що пошукова діяльність наших дослідників історії буде успішною і вони віднайдуть ще не одну іскорку історії і донесуть їх до громади".
Від себе додам, що є всі підстави вважати , що в центрі фото дійсно Федір Петлюра, і що карлівські краєзнавці мають рацію. Адже в ході дослідження будинку я дійшов висновку, що на даному фото будинок саме власників маєтку, які в ньому зупинялися на час відвідин Карлівки.
А власниками маєтку на той час були онуки княгині Олени Павлівни (1806–1873 рр.) герцоги Георгій Мекленбург-Стрелицький (1859—1909 рр.), Михайло Мекленбург-Стрелицький (1863—1934 рр.) та їх сестра принцеса Олена Саксен-Альтенбурзька (1857—1936 рр.). Всі вони належали до імператорської родини.
Маєток був великим і економічно успішним, йому не було рівних за технічним оснащенням, організацією сільського господарства та результатами діяльності.
Коштом власників маєтку утримувалися освітні заклади, зокрема і училище в якому викладав Федір Петлюра.
Але не менш яскравою особистістю був головний управитель Карлівського маєтку Євген Шейдеман (1846-?) — російський офіцер та громадський діяч, депутат Державної думи Російської імперії III скликання від Полтавської губернії, брат Олександри Шейдеман, яка була дружиною класика української літератури Панаса Мирного.
Вірогідно, що світлина чоловічого хору зроблена з дозволу головного управителя маєтку, службовий будинок якого знаходився поруч з головним будинком в одному дворі.
Саме завдяки авторському фотоальбому Миколи Індутного, в якому серед світлин різних обʼєктів маєтку були і житлові будинки господського двору, вони і стали основою для дослідження поміщицької архітектури маєтку. Фотоальбом був подарований Миколою Індутним головному управителю маєтку Євгену Шейдеману.
Микола Індутний у 1865 році закінчив Петровську Полтавську військову гімназію, продовжив навчання в Олександрівському військовому, а потім - у Михайлівському артилерійському училищах. Академічну освіту завершив у 1873 р. Зробив успішну військову кар'єру дослужився до генерал-лейтенанта.
Фотографією почав цікавитися у віці 14 років під час навчання в Полтаві. У грудні 1873 р., маючи військове звання штабс-капітана, Микола Тимофійович вперше став власником портретного фотоательє в Санкт-Петербурзі, де проходила його служба. Ще один такий заклад відкрив у 1884 р.
Світлина, на якій зображено чоловічий хор разом із Федором Петлюрою належить авторству Михайлу Фріденталю (1868, у інших джерелах 1849-1935 рр.) - полтавському фотохудожнику кінця XIX початку XX ст., учню Йосипа Хмелевського.
Не менш цікава постать, адже приблизно з 1885 року працював помічником Йосифа Хмелевського у фотоательє, яке було на той час одним із найкращих у Російській імперії. Ательє працювало у Полтаві на вул. Олександрівській у буд. № 30.
У 1896 році відкрив власне ательє на вулиці Мало-Петровській 26, на 2-му поверсі будинку Подземського в Полтаві.
Ательє Фріденталя спеціалізувалося на виготовленні салонних портретів, водночас, на відміну від інших фотографів Полтави, вагоме місце у діяльності художника займала документальна фотографія. Чимало світлин Михайло Фріденталь присвятив знаковим подіям, які відбувалися в житті Полтавської губернії тих років.
Фотографія, завдяки якій Фріденталь нині став чи не найвідомішим фотографом Полтави початку XX століття — встановлення погруддя Іванові Котляревському у Полтаві 1903 року. Він виявився єдиним, хто увічнив у світлині цю подію виняткового національного значення – єднання навколо постаті основоположника української літератури національної культурної еліти.
Дослідивши постать автора світлини, я зробив висновок, що фотограф такого рівня міг бути запрошений в Карлівський маєток напевно головним управляючим маєтку Євгеном Шейдеманом або Федором Петлюрою для фотосесії випускного чоловічого хору. Адже це була знакова подія в житті училища і його учнів.
Ось так через дослідження світлин того часу і було встановлено цілу низку історичних фактів. Без перебільшення можна стверджувати, що світлина, на якій зображений Федір Петлюра є єдиною відомою на даний час, що робить її цінною реліквією.
