Виховники Української Повстанчої Армїі
31 грудня 2025-го у США у віці 90 років помер один із перших дослідників історії УПА Петро Содоль. "Історична правда" публікує один із його текстів. Орфографію і правопис автора збережено.
Виховником УПA був підстаршина aбo старшина якого головним обов'язком було діяти так, щоб вояки УПA були свідомі за що вони боряться. Виховниками у тактичних відділах (чота, сотня, курінь) були мужчини, які уважалися авторитетними серед вояків, звичайно мали середню освіту та були добрими бусідниками/промовцями. Мабуть більшість із них також були членами OУH, хоча це не було передумовою.
У тактичних відділах виховник був членом почоту командира, часом як заступник командира по виховних справах. На довших постоях, чи відпочиуах виховник переводив із вояками гутірки чи бесіди на тему історії чи сучасної ситуаціі в Україні, та що діється у світі. Вся діяльність виховника у тактичному відділі була спрямована до основного — щоб вояки УПA точно знали, що вони воюють "за Україн за ïi волю, за честь i славу, за народ". У час бойових дій виховник прикладно уживав зброю, а в часі рейдів все був готовий виступити із відповідною промовою на зборах цивільного населення.
Потребу виховників командування УПA, імовірно, відчуло вже на початках дуже швидкого створення армії весною 1943 на терені Полісся та Волині. Коли в травні 1943 тодішній крайовий провідник OУH Дмитро Клячківський став командиром УПA на тому терені (пізніше це УПA-Північ) то сітка OУH перетворилася у запілля apмiї під керівництвом Ростислава Волошина як "коменданта запілля". Рівночасно для керівництва бойовими діями створено окремий Військовий Штаб (пізніше це Крайовий Військовий Штаб — КВШ) під керівництвом полковника арміі УHP Леоніда Ступницького. Але справу "виховання" доручено цілком окремій одиниці названій "Політичний відділ УПA", якого керівником став Яків Бусел.
Майже рівночасно, у липні 1943, Головну військову референтуру OУH, якої керівником до того часу був Роман Шухевич, перетворено у Головний Військовий Штаб (ГВШ) під кермою Олекси Гасина. Про склад ГВШ відомо тільки те, що від вересня 1943 заступник Шефа ГВШ був Дмитро Грицай, всетаки у виховних справах рішальне слово, напевно, мав Дмитро Маївський, який у тому часі був заступник Р. Шухевича по політичній лiнії.
Протягом 1943 постепенно проходила централізація i розширення визвольної боротьби під керівництвом Романа Шухевича, який вже у липні став Головним Командиром УПA. Остаточно терен бойових дій поділено на УПA-Північ (Полісся i Волинь), УПA-Захід (Галичина, Буковина, Закарпаття, Закерзоння) та УПA-Південь (центральні області України). УПA-Схід, про яку згадують деякі історики, формально ніколи не було.
В січні 1944 остаточно вийшли накази ГВШ, які пробили підсумки за попередні 12 місяців. Тоді формально встановлено ордени відзначень в УПA, титули функційних командирів та ïx відзнаки, потвердження крайових командирів на ïx постах та устійнено структуру штабів. Власне наказом ГВШ ч.1/44 від 23 січня 1944 встановлено, що кожний штаб (ГВШ, КВШ, Штаб Воснної Округи, Штаб Тактичного Відтинка) мaє сім відділів ідентифіковні римськими числами. VI був відділ "виховння". Але хто очолив VІ відділ покищо точно не відомо. Можна тільки припускати, що в 1943-1945 начальниками могли бути Дмитро Маївський, Яків Бусел aбo Микола Дужий. Але точно знаємо, що в 1945-1949 начальником VI відділу був Петро Федун.
Bci виховники старались постійно читати газети окупанта та слухати новини по радіо, але це не все було можливим. Тому у підпіллі публікувались різні газети та журнали, з чого користали, зокрема, виховники. Мабуть найважнішими між цими джерелами інформаці'і були журнали: "До Зброї" (1943-1944) — Орган УПA-Північ, "Повстанець" (1944-1946) — Орган УПA-Захід, та "Ідея i Чин" (1942-1946) — орган поводу OУH.
Начальники VI відділів у Територіальних Штабах (КВШ, ШВО, ШТВ) звичайно ставали цивільні особи із сітки OУH, які згодом (часом посмертно) одержували відповідне військове звання. Звання для всіх виховників були з додатком слова "виховник", наприклад "хорунжий-виховник" чи "майор-виховник". В час розформування (1946-1949) відділів УПA, такі військові звания почали також одержувати керівники збройного підпілля OУH, звичайно посмертно. У наказах ГВШ 1951-1952 замість "виховник" уживано термін "політвиховник".
Скорочені біографії чотирьох визначніших виховників/ політвиховників Української Повстанчої Армі (УПA). Кожний з них, безвихідній ситуації сам себе застрілив, щоб не попасти живм у руки ворога. Це були: Дмитро Маївський, Петро Федун, Яків Бусел і Осип Дяків.
Дмитро Маївський (1914—1945). Відомий як "Tapac", літературне псевдо "П.Дума". Член OУH, двічі ув'язнений поляками. Провідник повіту, області, округи. Заступник крайового провідника (1941-1942) у Києві, член роводу OУH від 1942. Автор підручника для вишколів кадрів "Лицем до народу", засновник i редактор журналу "Ідея i Чин". Важко поранений у сутичці (11.1942) із Ёестапом. Член Бюра Проводу OУH (від 5.1943) та можливо нач VI вд ГВШ (1943-1944). Член делегаціf OУH на тасмній зустрічі OУH (28.2.19450 із представниками уряду УPCP. В 1952 посмертно відзначений орденом ЗХЗ та іменований генералом-політвиховником.
Петро Федун (1919-1951). Відомий як "Волянський", літ.пс. "П.Полтава". Служив у ЧА (1940-1941), мол. лейтенант, коротко у нім. полоні. Член крайового проводу Юнацтва OУH у Львові, редактор журналу "Юнак", командир Школи Кадрів Юнацтва OУH. Нач. VI вд КВШ УПA-Захід (1944-1946). Від 1945 керівник Головного осередку пропаганди OУH та нач. VI вд. ГВШ. Редактор aбo співредактор ycix центральних видань (1945-1951), автор статей та 31 брошури. Член роводу OУH від 1948, член УГВР від 1950 та заступник Головного командира УПA. Відзначений Орденом CX3, ЗХЗ та ЗХБЗ I кляси. В 1945 він був першим, що одержав звання "хорунжий-виховник". Його останнс підвищення (1951) було до полковника.
Яків Бусел — (1912 -1945). Відомий як "Галина". літ.пс. Київський. Член УBO, опісля OУH, ув'язнений поляками в 1933-1936 та 1937-1939 роках, член крайової екзекутиви OУH (1936-1937) на Волині. Від осені 1941 референт пропаганди у Крайовому проводі Волині/ Полісся. Керівник політичного відділу УПA (1943-1944), засновник i редактор журналу "До зброї". Член проводу OУH від серпня 1943, заступник крайового командира УПA-Північ в 1944: автор статей i брошур. Керівник вишколів кадрів OУH (1944-1945) та можливо нач.VІ вд ГВШ. Член делегації OУH на таємній зустрічі (28.2.1945) із представниками уряду УPCP. В 1952 посмертно вирізнений орденом ЗХЗ та іменований підполковником-політвиховником.
Осип Дяків (1921-1950). Відомий як "Артем", літ.пс. "Горновий". Провідник юнацтва OУH у школі, секретар комсомолу у десятирічці. Ув'язнений НКВД в 1940-1941. Член крайового проводу Юнацтва (1943-1944). Редактор видання "Вісті", згодом газети "За Українську Державу". Від 1945 ГОСП i заступник П. Федуна у редакційних колегіях ycix центральних видань, автор щонайменше 25 статей та окремих брошур. Від 1949 провідник Львівського краю та член Проводу OУH. Від 1950 член УГВР та заступник голови Генерального Секретаріату УГВР. Відзначений БХЗ та ЗХЗ. Посмертно підвищений до підполковника-політвиховника.
