Фонтан замість пам'яті

Місце, де влада Києва бачить фонтан – це центр Столиці, це серце України. Відповідальність тут – неймовірна. Кожне подібне місце в Києві має бути гармонійно вписане у загальну концепцію! А не затикане нейтральністю, яка в сучасних умовах дорівнює безвідповідальності та, насправді, потуранню окупанту, який дуже прагне от цієї мовчазної та сірої України.

 

Київська влада вирішила поставити фонтан на місці пам'ятника Леніну.

Я щиро дякую благодійникам, які прекрасно розуміють, що Київ – це не просто місто, Київ – це Столиця Незалежної Держави, яка веде криваву війну з окупантом. І саме в цей час, як ніколи, нам необхідно дуже уважно і ретельно розставляти свої маркери ідентичності та вибудовувати міцний кордон пам'яті та меморіалізації. А тут – фонтан. Для мене – це як перейменувати вулицю Леніна на Абрикосову. Ну, щось нейтральне, все-одно – потім ще якась влада буде, друга, третя. Чого возитись? Наробимо сірих зон. А свідомість молодого покоління – хай в школі гартується.

Нагадую, Київ – це не просто тисячолітнє місто – це Столиця. Місце, де влада Києва бачить фонтан – це центр Столиці, це серце України. Відповідальність тут – неймовірна. Кожне подібне місце в Києві має бути гармонійно вписане у загальну концепцію! А не затикане нейтральністю, яка в сучасних умовах дорівнює безвідповідальності та, насправді, потуранню окупанту, який дуже прагне от цієї мовчазної та сірої України.

 
Фото: КМДА

У мене, як і у багатьох є свої персональні думки, що має бути на місці Леніна. Я про це говорив публічно. Повторю. Один кінець бульвару Шевченка, де раніше був пам'ятник Щорсу, виходить на вулицю Петлюри. А цей- на Бессарабку та вулицю Скоропадського. В центрі бульвару є пам'ятник Грушевському.

Тобто, для Столиці є прекрасна артерія, яка б меморіалізувала Добу Незалежності України 1917-1920: створення пам'ятника Петлюрі, де раніше був Щорс, та пам'ятника Скоропадському, де раніше був Ленін. В центрі вже є Грушевський. Але, це моя думка, і вона має бути однією з багатьох, які будуть представлені на публічному обговоренні і подальшому конкурсі.

Як Голова експертної групи з дерусифікації в Києві – мені цей крок незрозумілий, бо не вписується у стратегію наречень в Києві, де, як я думав, ми були одним із флагманів в Україні. Як киянин у 5 поколінні – вважаю це рішення дивним: моє Місто має величну історію. Як Голова Українського інституту національної пам'яті – вважаю це рішення небезпечним.

Теми

Олексій Мустафін: І з нуту пироги. Згадки про пізанську "талассократію"

Невеличкий острівець Мелорія, розташований просто навпроти гирла річки Арно, відомий завдяки двом морським битвам, які відбулися поруч із ним. У першій, в 1241 році, пізанці - разом з ескадрою імператора Фрідріха II Гогенштауфена - буквально розтрощили генуезький флот. А 1284 році вже Пізанська республіка зазнала найбільшої та найганебнішої в своїй історії поразки від своїх генуезців.

Віталій Скальський: Світлина 1919 року: розархівування імен

Фотографія штабу Володимир-Волинського бойового загону, зроблена 6 травня 1919 року у Горохові – добре відома історикам, краєзнавцям та навколоісторичній волинській спільноті. Її багато раз друкували і передруковували. Але лише зараз дійшли руки спробувати дослідити біографії осіб, зображених на фото.

Юрій Юзич: Євген Іваницький: пластун – офіцер розвідки Армії Крайової

Воїн-підпільник, який одним із перших розпочав рух опору проти нацистів серед підгальських гуралів. Працював в АК-"Північ". Загинув у Варшавському повстанні.

Олексій Мустафін: Обери собі минуле. Швейцарський спосіб "зшивання" країни

1 серпня 1891 року Швейцарія вперше урочисто відзначила свій "день народження". Власне, тоді це було світовою "модою" - святкувати ювілеї подій сивої давнини та проголошувати їх "точкою відліку" історій новочасних націй – варто лише згадати урочистості з приводу дев'ятисотріччя хрещення Русі в 1888 році або ж іще помпезніше відзначення "тисячоліття Угорщини" в 1896-му.