У Києві активісти демонтували погруддя Пушкіна

У Києві на Подолі активісти демонтували погруддя російського поета Олександра Пушкіна з фасаду будинку кінця XIX століття.

Про це повідомили на фейсбук-сторінці організації "Деколонізація.Україна".

"У Києві на Подолі демонтовано погруддя Пушкіну! Нарешті! Пушкінопад триває. Одеса і Кам'янка мають нарешті позбутися цих пам'ятників", - зазначив співзасновник проєкту "Деколонізація.Україна" Вадим Поздняков

Бюст Олександра Пушкіна розташовувався на четвертому поверсі будинку за адресою вулиця Костянтинівська, 16 на Подолі. Монумент встановили в 1899 році, до сторіччя від дня народження поета. 

У Києві налічувалося дев'ять пам'ятників Пушкіну: серед них бюсти в бібліотеці імені Вернадського, у дворі гімназії навпроти "Охмадиту", у Музеї Пушкіна, меморіальна дошка на вулиці Грушевського, бюст на станції метро "Університет", а також повноформатний пам'ятник у парку на проспекті Перемоги.

"Останній Пушкін стояв на четвертому поверсі, його встановили ще у 1899 році і він дійсно за понад сто років став невід'ємною частиною цього будинку. Але чи могли ми дивитись на нього, як на маскарон, ліпний декор чи горгулью з Великої Житомирської? Напевне все таки ні, адже він все рівно був імперським маркером", – зазначив керівник ДІАЗ "Стародавній Київ" Роман Маленков.

 

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.

Дарія Ребет. Розшукати й викрасти у Відні

На тлі гучної історії з намагань спершу викрасти, а згодом і вбити у 1957 році в Мюнхені одного з провідних діячів ОУН Лева Ребета дещо в тіні дослідників залишилося питання про те, як чекісти здійснювали оперативну розробку його дружини. А інтерес до неї був не менший, а то навіть і більший через її неабияку харизму, освіченість, уміння відстоювати свою принципову позицію та викладати її в публічних дискусіях і на папері, авторитет і, зрештою, місце в ієрархії ОУН. Адже Дарія Ребет була єдиною жінкою-членом Проводу ОУН.