Садибу Терещенка повернули громаді Києва

У Києві за рішенням судів обох інстанцій припинили право приватної власності на приміщення флігеля садиби мецената Івана Терещенка, що розташоване на бульварі Тараса Шевченка, 34.

Про це інформує пресслужба Київської міської прокуратури.

У 2006-2008 роках об'єкт опинився у власності приватної структури. Це сталося всупереч забороні на відчуження пам'яток, а новий власник не забезпечив реставрації та збереження садиби.

Після багаторічних судових процесів у 2023 році Велика Палата Верховного Суду повернула державі основний особняк садиби, розташований на бульварі Тараса Шевченка, 34, площею понад 1 тисячу квадратних метрів.

Наступного року прокуратура звернулася до Господарського суду з позовом про скасування державної реєстрації права власності товариства на нежитлові приміщення у флігелі та їх повернення територіальній громаді Києва. Господарський суд позов прокуратури задовольнив. Потім це рішення підтвердив Північний апеляційний господарський суд.

"Наразі на виконання вказаних судових рішень право власності приватного товариства на приміщення флігелю припинено", — зазначили у Київській міській прокуратурі.

Садиба Терещенка - це пам'ятка архітектури кінця XIX століття, створена у стилі венеціанської готики. Колись тут мешкав цукрозаводчик, меценат і колекціонер Іван Терещенко. Усі споруди утворюють єдиний архітектурний ансамбль. У 1917-1918 роках частина помешкань використовувалась для урядовців Української Центральної ради та Міністерства шляхів сполучення УНР.

 

Теми

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.