Заява МЗС Ізраїлю щодо перепоховання Андрія Мельника - відверта провокація

Заява МЗС Ізраїлю, у якій Голову ОУН Андрія Мельника звинувачують у «голокості» - відверта провокація і підігрування московській пропаганді. Ця заява не має нічого спільного з історичною правдою. Більше того, євреї вибачалися перед Андрієм Мельником, оскільки один раз уже повелися на московську пропаганду.

 
Андрій Мельник

Заява МЗС Ізраїлю у якій Голову ОУН Андрія Мельника звинувачують у "голокості" - відверта провокація і підігрування московській пропаганді. Ця заява не має нічого спільного з історичною правдою.

Більше того, євреї вибачалися перед Андрієм Мельником, оскільки один раз уже повелися на московську пропаганду.

Нагадаю, у 1957 році українці Канади запросили Андрія Мельника взяти участь в урочистих заходах з нагоди 25-літнього ювілею Українського національного об'єднання (УНО) Канади.

Напередодні приїзду Андрія Мельника на американський континент єврейська газета Вінніпегу "Джуїш пост" опублікувала статтю Мельвіна Фенсона, в якій Андрія Мельника і ОУН звинувачено у "єврейських погромах" у Львові в 1941 році під час німецької окупації та в "мордуванні поляків".

Після галасливих звинувачень, не підтверджених жодними фактами, Фенсон вимагав від уряду Канади заборонити приїзд Мельника до Вінніпегу.

Після оприлюднення статті про Андрія Мельника у "Джуїш пост" Канадою прокотилася хвиля обурення. Практично всі українські газети, громадські й ветеранські організації вважали за необхідне спростувати брехню про Мельника та вимагали офіційного вибачення.

Найвищий репрезентаційний орган канадських українців - Комітет українців Канади - видав спеціальний "Комунікат", у якому атака на Андрія Мельника розцінювалася як "намагання зганьбити державницьку традицію українського народу, що для кожного українця є найбільшою святістю".

З офіційним роз'ясненням виступили колишні в'язні німецьких концентраційних таборів, об'єднані в Комітеті політичних в'язнів нацистського режиму. Зокрема в їхній заяві, яку опублікували українські газети і яка була надіслана до всіх єврейських видань, зазначалося:

"На підставі стверджених документів інформуємо Вас, що загальновідомий полковник Андрій Мельник, який саме приїжджає на відвідини до Канади, був колись політичним в'язнем нацистського режиму.

Як полковник Української національної армії в Першій світовій війні він боровся проти большевицьких військ. З вибухом німецько-большевицької війни нацисти конфінували його (обмежили пересування місцем проживання- Б. Ч.) в Берліні, а пізніше арештували і запроторили в нацистський концентраційний табір Заксенхаузен коло Берліна, де перебували в ув'язненні багато чільних французьких, польських, українських та інших політичних провідників. З огляду на ці факти, вістка, подана газетою "Джуїш пост", про погроми полк. Андрія Мельника над євреями і поляками є неправдива".

Оскільки так звана справа "погромів" набирала дедалі більшого розголосу, консолідувалися українські ветеранські організації, які створили "Координаційний комітет порозуміння колишніх вояків Українських армій".

У своєму зверненні ветерани нагадали, що під час війни, починаючи з 1941 року, Андрій Мельник перебував під контролем німецької влади. Це було зроблено для того, щоб ізолювати його від українських земель, не дозволити контактувати із тамтешніми українцями. Спершу він перебував під домашнім арештом у Берліні, а згодом був запроторений у концентраційному таборі в "Заксенхаузені", перебував майже до закінчення війни. А тому звинувачення А. Мельника в організації погромів у Львові є провокативними, які не мають нічого спільного з дійсністю.

Виступи українських ветеранів знайшли відгук у середовищі канадських вояків, в тому числі в Канадському легіоні, в якому воювало чимало українців.

У протестах, які надходили у пресу відзначалося, що автор, який здійснив провокацію проти Андрія Мельника, чомусь жодним словом на згадав про реальні єврейські погроми, які влаштовували банди Денікіна. А також нагадали про численні українські жертви від рук більшовицьких комісарів з-поміж яких було чимало євреїв.

Під тиском суспільної думки Мельвін Фенсон був змушений надрукувати вибачення: "Перепрошую полк. Андрія Мельника, провідника Організації Українських Націоналістів, за твердження, що вмішали його у погром у Львові 2 і 3 липня 1941 року. Твердження були зроблені в добрій вірі на підставі інформації, що видавалася нам обоснована, але як тепер показалося, безпідставна. Перепрошую за всяке замішання, яке ми вчинили".

Після цього з'явилася велика й позитивна стаття Фенсона про Андрія Мельника, яка завершувалася такими рядками: "Я радий, що мої припущення не підтвердилися конкретними фактами. На мою думку, це усуває колоду на шляху до добрих взаємин між євреями і українцями… Джуїш пост" - як часопис і автор цієї статті особисто, - завжди відносяться з найбільшою прихильністю до канадських українців і до державницьких аспірацій українського народу".

Вже перебуваючи у Торонто Андрій Мельник мав намір зустрітися з його мером паном Натаном Філіпсом, який за національністю був євреєм. На тлі недавнього скандалу із "Джуїш пост" Андрія Мельника почали вмовляти не відвідувати міську управу й не зустрічатися з мером Торонта. Однак Мельник наполіг на візиті.

Натан Фліпс прийняв полковника на найвищому рівні, вручив подарунки, а на початку розмови заявив: він хоч і єврей, але не солідаризується із "Джуїш пост", та висловив жаль з приводу наклепницьких публікацій.

МЗС Ізраїлю має невідкладно відкликати свою заяву і вибачитися перед Україною.

Олексій Мустафін: Останній трибун Рима. Любові й ненависті Коли ді Рієнцо

Історія знає чимало прикладів, коли народний улюбленець здобуває владу - і перетворюється на деспота та здирника. А після смерті про нього згадують як про героя-мрійника й зводять йому пам'ятники. Саме так сталося з Ніколо Габріні, більше відомого у світі під іменем Кола ді Рієнцо.

Олексій Мустафін: По каву на Страдуні. Військова авантюра, яка зламала Югославію

Однією з ключових подій хорватської Війни за незалежність і розпаду "другої" Югославії стала облога Дубровника. Міста, яке ще з 1972 року було демілітаризоване і формально перебувало під захистом ЮНЕСКО. Попри це командування югославської армії вирішило встановити над ним військовий контроль. Надто спокусливою йому здавалася перспектива "відрізати" від Хорватії усю Південну Далмацію.

Сергій Громенко: Історія російського імперіалізму і колоніалізму (чернетка гранднаративу). Частина ІІ

У період 1917–1921 рр. відбувся колапс Другої російської імперії, а контрольована більшовиками територія у 1918–1919 рр. стиснулася до меж XVI століття. Своє прагнення незалежності продемонстрували більшість народів колишньої Росії, і деяким з них вдалося створити власні держави. Через це пройшли всі переможені у Першій світовій війні імперії.

Олексій Мустафін: Формула миру, вагітна війною. Спроба примирити протестантів з католиками, яка ще більше посварила їх між собою

Закон Священної Римської імперії, схвалений рейхстагом 1555 року в Авгсбурзі, у світі більше відомий під іменем Авгсбурзького релігійного миру. Адже він вперше – і фактично, і юридично - визнав за підданими імператора, які були християнами, право обирати конфесію.